Практикум

1. Прочитайте висловлювання.

1. Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре євластивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко).

2. Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, а й не казати того, чого не треба (Цицерон).

3. Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (І. Сократ).

4. Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Вен).

2. Прочитайте текст. Визначте його основну думку.

Вміння спілкуватися

Люди, яких люблять і шанують, не обов'язково вродливі й не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі властивості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми і допомагають знаходити собі друзів. Ці властивості можуть бути закладені в характері від самого народження, але їх можна й виробити, доклавши до цього певних зусиль. В чому ж таємниця правильного спілкування з людьми, які риси для цього необхідні? Кажуть, що люди ніби дзеркало. Усміхайся – і світ вертатиме тобі усмішку. Якщо ж хмуритимешся на людей – вони хмуритимуться на тебе. Це одна з мудростей, яка має велике значення у спілкуванні з людьми. Дружня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі перешкоди у спілкуванні. Якщо досі ви не користувалися цим засобом, щоб завоювати симпатії людей, спробуйте провести такий дослід. Усміхайтеся до кожного, з ким ви маєте установити контакти, і ви переконаєтеся, що усмішка настроює розмову на зовсім інший лад. І люди навкруги здаватимуться вам приязнішими, доброзичливішими. Отже, усмішка може повністю змінити атмосферу довкола вас. Пліч-о-пліч з усмішкою йде дружнє ставлення до людей. У чому ж воно полягає? Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружне ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається і усміхнеться. На її обличчі з'являється радість від зустрічі. Вона починає розмову з запитань про здоров'я, сім'ю, службові й особисті справи, інтереси тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Проте дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо ж хтось лише робить вигляд, що по-дружньому ставиться до іншого, а сам при цьому переслідує корисливі цілі, то таке «дружнє ставлення» заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що люди дуже швидко розгадують таку людину. Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість – найкращі засоби боротьби з нечемністю. (За І. Томаном)

3. Прочитайте текст. Скажіть, як характеризує людину її ставлення до рідної мови, до свого мовлення.

Культура мови, думки, почуттів

Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови... Чим міцніші зв'язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста. Суспільство завжди дбає про те, щоб його члени користувалися мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості. Мовний досвід індивідуума невіддільний від опори на літературну мову як акумулятор людських знань. Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, вихованні діяльного, справжнього патріотизму. (За В. Русанівським)

4. Виконайте тестові завдання

1. Які види мовленнєвої діяльності притаманні людині:

а) слухання, читання, говоріння, письмо;

б) говоріння, перекази, твори, письмо;

в) слухання, говоріння, підслуховування, мовчання;

г) читання, письмо, монолог, діалог.

2. Які форми мовлення вам відомі:

а) голосна, внутрішня, мовчазна;

б) усна, писемна;

в) казкова, прозова, віршована;

г) діалогічна, полілогічна, прозова.

3. Які особливості притаманні усній формі мовлення:

а) вторинність, підготовленість, контактність, двосторонній характер;

б) контактність, графічна оформленість, наявність адресата мовлення, первинність;

в) первинність, спонтанність, контактність, адресованість, фонетична оформленість;

г) спонтанність, контактність, графічна оформленість, вторинність.

4. Докладне (детальне) аудіювання – це ...

а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;

б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;

в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.

5. Критичне аудіювання – це ...

а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;

б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;

в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.

6. У чому полягає сутність аудіювання як виду мовленнєвої діяльності:

а) сприймання на слух мовлення, його розуміння;

б) сприймання зором тексту, його усвідомлення;

в) побудова власних усних висловлювань;

г) створення власних писемних висловлювань.

7. Які види аудіювання вам відомі:

а) ознайомлююче, усне, писемне, критичне;

б) глобальне, детальне (докладне), критичне;

в) детальне (докладне), творче, монологічне;

г) критичне, глобальне, творче, діалогічне.

8. Глобальне аудіювання – це ...

а) висловлення свого власного ставлення до почутого, критичне узагальнення інформації, вміщеної в тексті;

б) усвідомлення лиш загального змісту повідомлення, визначення теми, основної думки почутого, відмежування головного від другорядного;

в) повне усвідомлення усіх елементів почутого.

9. У чому полягає сутність читання як виду мовленнєвої діяльності:

а) сприймання на слух мовлення, його розуміння;

б) сприймання зором графічних знаків, їх усвідомлення та розуміння;

в) побудова власних усних висловлювань;

г) створення власних писемних висловлювань.

10. Вибіркове читання – це ...

а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;

б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;

в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;

г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.

11. Вивчальне (детальне) читання – це ...

а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;

б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;

в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;

г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.

12. Ознайомлювальне читання – це ...

а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;

б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;

в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;

г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.

13. Критичне читання – це ...

а) швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту;

б) висловлення свого ставлення до описуваних у творі явищ на основі усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації;

в) повільне читання тексту чи окремих його частин, глибоке проникнення у його зміст;

г) проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання окремих фрагментів тексту на задану тему.

14. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності – це ...

а) побудова власних діалогічних та монологічних висловлювань, спрямоване до адресата (ів), предмет думки того, хто говорить;

б) сприймання усного мовлення, його розуміння;

в) фіксація слів і тексту за допомогою графічних знаків;

г) зорове сприйняття графічних знаків, логічне розуміння їхнього значення.

15. Що таке діалог:

а) висловлення однієї особи (твір);

б) процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування;

в) літературний текст, в якому про щось розповідається;

г) перебудова письмового мовлення в усне.

16. Які особливості діалогічного мовлення:

а) контактність, двосторонній характер, непідготовленість, емоційна забарвленість, неповнота, ситуативність;

б) повнота, односторонній характер, підготовленість, емоційна забарвленість, дистанційність;

в) контактність, ситуативність, неповнота, підготовленість, односторонній характер;

г) вторинність, повнота, ситуативність, непідготовленість, двосторонній характер.

17. Які особливості монологічного мовлення:

а) підготовленість, повнота висловлення, завершеність думок, літературна мова, відносна залежність від адресата мовлення;

б) повнота, односторонній характер, підготовленість, емоційна забарвленість, дистанційність;

в) контактність, ситуативність, неповнота, підготовленість, односторонній характер;

г) вторинність, повнота, ситуативність, непідготовленість, двосторонній характер.