Словник
фірма – фирма
підприємство – предприятие
підприємець – предприниматель
установа – учреждение
організація – организация
компанія – компанія
1. Завдання. Прочитайте і виберіть продовження.
Фірма Підприємство Установа Організація Компанія Завод Фабрика Агентство Банк Типографія
|
Працює у сфері |
виробництва реалізації (збуту) продукції нерухомості маркетингу страхування цінних паперів аудиту і податків малого бізнесу надання юридичних послуг сервісу будівництва видавничої діяльності авіатранспорту |
2. Завдання. Розкажіть за зразком.
Фірма «Юрист» надає юридичні послуги.
Фірма «Будівельник» …
Агентство «українські авіалінії» …
Взуттєва фабрика …
Металургійний завод …
Податкова інспекція …
Страхова компанія …
Видавництво «Поліграф» …
3. Виберіть продовження.
Хто? |
Що робить? |
бухгалтерія |
веде облік кадрів |
відділ кадрів |
зберігає продукцію |
відділ постачання сировиною |
реалізує продукцію |
відділ реалізації продукції |
видає зарплату |
відділ художньої експертизи |
постачає сировину |
склад |
здійснює художню експертизу |
Тема 2. Групи слів
Групи слів за значенням – омоніми, синоніми, антоніми.
Групи слів за походженням.
Групи слів за вживанням.
Фразеологізми.
Лексична тема. Твоє здоров’я.
• Групи слів за значенням
Омоніми – слова, які однаково пишуться і вимовляються, але мають зовсім різне лексичне значення. Наприклад: гостра коса, дівоча коса, піщана коса. Омонімами можуть бути слова однієї й тієї ж частини мови. Їх не можна змішувати з багатозначними словами.
Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми – це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач – птах і деркач – стертий віник
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи – різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком (іменник в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле (іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово наказового способу: Світи, сонечко, яскравіше.
Омофони – слова різні за значенням і написанням, але однакові за звучанням: сонце і сон це, мене (до я) і мине (від минати), проте і про те.
Омографи – слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога (іменник).
Синоніми – це слова, які мають різне написання і звучання, але означають один і той же предмет, ознаку, дію, хоч відрізняються відтінками лексичного значення. Наприклад: азбука, абетка, алфавіт; сміливий, безстрашний, мужній. Синоніми складають ряди слів, котрі прийнято називати синонімічними рядами. У кожному синонімічному ряді одне слово є основним –найбільш визначальним для даного ряду. У словниках воно подається першим: кинути – жбурнути, запустити. Українська мова дуже багата на синонімічні засоби.
Антоніми – це слова, протилежні за значенням. Наприклад: день – ніч, білий – чорний. Антоніми виступають парами й завжди належать до однієї частини мови: плюс – мінус (іменники), сумний – веселий (прикметники), говорити – мовчати (дієслова), холодно – мало (прислівники).
• Групи слів за походженням
Українська лексика формувалася протягом багатьох століть у певних зв’язках з іншими мовами. Тому в її складі виникли і взаємодіють дві основні групи слів – споконвічно українські слова і слова, запозичені з інших мов.
Серед споконвічних слів, яких в українській мові більша частина і які визначають національну самобутність української мови, виділяють:
1. Спільнослов’янські слова. Це спільні у слов’янських мовах слова, яких нараховують близько 2000. Наприклад, в українській мові – вітер, гіркий; у російській – ветер, горький; у білоруській – вецер, горкі; у чеській – vitr, qorki; у польській – wiatrqorzki.
2. Спільносхіднослов’янські слова. Наприклад, собака, сім’я, сизий, ківш, коромисло та ін. Таких слів немає в західних і південних слов’янських мовах.
3. Власне українські слова. Це низка слів, яка виникла в українській мові в період самостійного існування. Цим пояснюється те, що в українській мові є низка слів, яких немає в російській і білоруській мовах. Наприклад: гай, цуценя, година, паляниця, галушка, січень, мрія, міркувати та ін.
• Групи слів за вживанням
Слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до загальновживаної лексики. Сюди входять назви спорідненості людей (батько, мати, дід, бабуся), назви частин тіла (голова, вухо, зуби, серце), назви тварин (кінь, корова, вовк, лисиця), назви широко відомих рослин (яблуня, слива, пшениця, картопля), назви, пов’язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти) тощо.
Слова, що вживаються в мові рідко і відомі лише частині людей називаються вузьковживаними. До них належать професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, неологізми і застарілі слова.
Професіоналізми вживаються людьми певних професій. Наприклад, у мові лікарів поширені слова: скальп, шприц, операція тощо; у мові працівників сільського господарства – сівба, боронування, жнива, культивація тощо. Серед професійних слів виділяється особлива група слів – терміни. Наприклад: префікс, прийменник, дієслово, частка – у науці про мову; інфузорія, тритон – у зоології.
Слова, які використовуються лише жителями тієї чи іншої місцевості, називаються діалектними. Наприкдад: порш – нитка, хряпка – качан (у мовленні людей з північних областей України), папушоя – кукурудза (у мовленні людей з Молдови та Придністров’я).
Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, серед частини молоді побутують слова: бакси (долари), штука (тисяча), лимон (мільйон), ксива (паспорт, посвідчення особи тощо), базар (розмови).
Слова, які щойно з’являються в мові, називаються неологізмами. Наприклад, останнім часом в українській мові стали вживатися слова маркетинг, сканер, модем, флешка.
Слова, що вийшли з активного вжитку, називаються застарілими. Наприклад: воєвода, жупан, граф, кріпак, шолом, дукат, аршин тощо.
• Фразеологізми
Фразеологізми, або фразеологічні звороти – це стійкі сполучення слів, котрі використовуються для називання предметів, ознак, дій. Лексичне значення більшості їх рівне одному слову: пекти раків раки – червоніти, замилювати очі– обдурювати.
Фразеологізми не завжди можна перекласти дослівно. Наприклад, по-українськи говоримо: утішатися перемогою, проявляти стійкість, простіш простого, а по-російськи – вкушать плоды победы, выдерживать характер, проще пареной репы.