Словник

хутко – быстро

зник – исчез

рожева – розовая

полинула – вознеслась

журюся – печалюсь

вороття – возвращение

Тема 5. Дієслово

1. Дієслово. Граматичні категорії дієслова.

2. Дієвідмінювання дієслів.

3. Дієприкметник як особлива форма дієслова.

4. Дієприслівник як особлива форма дієслова.

5. Лексична тема. Моя майбутня професія.

• Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?

Наприклад: Вже обтрусили айстри роси, коли торкнув їх вітру змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах (В. Сосюра). Пройдуть зливи, замовкнуть грози, задрімають вітри на ланах (В. Симоненко).

Що означає		дію або стан
На які питання відповідає		що робити? що зробити?
Морфологічні ознаки	постійні	вид (доконаний, недоконаний), перехідність, дієвідміна
	непостійні	спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час (минулий, теперішній, майбутній), особа, рід
Форми дієслова		незначена форма (інфінітив), особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то
Синтаксична роль		присудок, додаток, обставина

Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на -ти або -ть. Наприклад: Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного (совершенного) і недоконаного (несовершенного) виду: йти – прийти; прати – випрати; стукати – стукнути; сидіти – сісти; виміряти – виміряти; брати – взяти.

За своїм значенням і відношенням до інших частин мови усі дієслова поділяються на дві групи:

1) перехідні – дія переходить на інший предмет: поставлю хату, насаджу сад;

2) неперехідні – дія на інший предмет не переходить: пісня не вмре, не загине; проплила хмарина.

В українській мові (як і в російській) розрізняють три способи дієслів:

– дійсний (изъявительное наклонение) – означає реальнудію. Пожовтіла тополя, і клен збагрянів.

– умовний – означає дію бажану або можливу за певних умов. Хотіла б я піснею стати.

– наказовий – означає дію через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду, виражає спонукання до дії. Повій, вітре, на Вкраїну...

В українській мові є три часи дієслова:

– теперішній час – означає дію, яка відбувається постійно (дерево росте, дрова горять) або в момент мовлення (сніг іде, автобус їде);

– минулий час – означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення про неї (минув рік, зірки засіяли);

– майбутній час – означає дію, яка відбудеться після мови про неї (знайду дорогу, писатиму листа, буду чекати тебе).

Майбутній час має три форми:

1) просту доконаного виду (посаджу, зберу, стукну, візьму);

2) просту недоконаного виду (сидітиму, читатиму, чекатиму);

3) складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).

• Зміна дієслова за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням. За тим, який голосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І і II дієвідміни. Букви е, є та и, ї в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називаються тематичними голосними: печеш, печемо; шиєш, шиємо; ходиш, ходимо; стоїш, стоїмо.

Практично І і II дієвідміни дієслів розрізняються за закінченням 3-ої особи множини:

а) до І дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення -уть, -ють, (товчуть, ріжуть, думають, переживають). В особових закінченнях пишуться букви е, є.

б) до II дієвідміни – з закінченням -ать, -ять (кричать, сушать, білять, варять). Особові закінчення пишуться з буквами и, ї.

Дієслова теперішнього і простого майбутнього часу доконаного виду мають однакові особові закінчення.

І дієвідміна
особа	Однина	Множина
1-а	везу, співаю, принесу	ми веземо, співаємо, принесемо
2-а	везеш, співаєш, принесеш	везете, співаєте, принесете
3-а	везе, співає, принесе	везуть, співають, принесуть

ІІ дієвідміна
особа	Однина	Множина
1-а	солю, стою, посушу	солимо, стоїмо, посушимо
2-а	солиш, стоїш, посушиш	солите, стоїте, посушите
3-а	солить, стоїть, посушить	солять, стоять, посушать

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних: стерегти – стережу (г-ж); пекти – печу (к-ч); дихати – дишу (х-ш); водити – воджу (д-дж); крутити – кручу (т-ч); косити – кошу (с-ш); лазити – лажу (з-ж); мостити – мощу (ст-шч); їздити – їжджу (зд-ждж); любити – люблю (б-бл); топити – топлю (п-пл).

Суфікси -ува- (-юва-) втрачають елементи -ва- (полювати – полюю; керувати – керую).

• Дієприкметник (по рос. причастие) – особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).

Значення	Відповідає на питання	Граматичні ознаки
		прикметника	дієслова
означає ознаку предмета за дією	який? яка? яке? які?	відноситься до іменника, змінюється за родами, числами, відмінками, буває означенням і присудком	вид (доконаний і недоконаний), час (теперішній, минулий), стан (активний і пасивний, може мати залежні слова, буває присудком

• Дієприслівник (по рос. деепричастие) – незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію.

Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. творчість).

Вид	Що означає	Відповідає на питання	Як утворюється
недоконаний	незакінчену додаткову дію. Наприклад: Діти бігли, не переводячи подиху.	що роблячи? читаючи, несучи, лежачи	від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи)
доконаний	завершену додаткову дію. Наприклад: Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.	що зробивши? прочитавши, занісши, прилігши	від основи інфінітива за допомогою суфіксів -вши, -ши