Легенда про пісню

Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці–любов до господарювання, німці–дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.

–Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

– Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ.Це пісня.

Узяла дівчина-Українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

Завдання. Перекажіть легенду.

* * *

Прочитайте текст.

Верба і калина – невіддільні атрибути українського народу. Верба - символкраси, неперервності життя, вона дуже живуча. Здавна в Україні вербувважають святим деревом. Калина – деревоукраїнського народу. А оскількиягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущогороду. Ось тому на весільних дівочих і навіть парубочих сорочках, нарушниках вишивали кетяги калини. А в пісні співається:

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Бо вогненні грона – наша кровчервона

Зоряна калина – і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу».

Калина – це й символ, краси, кохання, щастя. Навесні калина вкриваєтьсябілим цвітом і стоїть, як наречена, в білому вбранні, а восенипалахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільнийкоровай, оселю, нею лікуються. Народ склав про калину багатолегенд,пісень.

Стародавніми оберегами дому були рушники. Вони супроводжували людинувід народження до смерті. На рушниках люди записували свою долю. Рушникпройшов крізьвіки. Рушник і нині символізує чистоту почуттів, глибокулюбов до своїх дітей, до народу.

Найцінніший з усіх символів є українська мова. Вона не просто основнийзасіб спілкування, а, перш за все, – невичерпне джерело мудрості, вякому зібрані кращі надбання українськогонароду. Кожний символ несе в собі часточку душі українського народу, і тому безних не існувало б українців.

Завдання. Розкажіть про основні національні символи українців

Тема 4. Займенник

1. Займенник. Розряди за значенням, та граматичними особливостями.

2. Правопис займенників.

3. Відмінювання займенників.

4. Лексична тема. Леся Українка

• Займенником називається повнозначна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх.

Що означає	На які питання відповідає	Морфологічні ознаки			Синтаксична роль
		постійні	непостійні
вказує на предмет, явище, ознаку, кількість, але не називає їх	хто? що? який? чий? скільки?	розряд за значенням, особа (в особових)	відмінок, рід (якщо є), число (якщо є).	підмет, другорядні члени

Займенники співвідносні з іменниками, прикметниками та числівниками.

Дніпро – головна річкаУкраїни. Вона третя за площею водозбору річка в Європі. Настали теплі дні. В такі дні хочеться більше бути серед природи. У середу п'ять пар. У четвер стільки ж.

Займенники, як правило, змінюються за відмінками (я, мене, тобі, тобою, той, того, хто, кого).

Займенники, які вказують на ознаки, змінюються ще й за родами і числами (наш, наша, наше, наші).

Кількість займенників у лексичному складі української мови порівняно з іншими повнозначними частинами мови невелика, але вживаються вони дуже часто. Речень, у яких би не було займенників, небагато.

За значенням і за граматичними особливостями займенники неоднорідні. Вони поділяються на розряди:

Розряди	Приклади
Особові	я, ми ти, ви він, вона, воно, вони
Зворотний	себе
Питальні	хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносні	хто, що, який, чий, котрий, скільки
Заперечні	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
Присвійні	мій твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його
Вказівні	той, цей, такий, стільки,
Означальні	весь, всякий, кожний, інший, сам
Неозначені	дехто, дещо, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, будь-хто, абищо.

• Правопис займенників

Заперечні та неозначені займенники утворюються від відносних за допомогою часток, які пишуться або разом і стають префіксами, або через дефіс.

1. Частки ні-, -сь, де-, аби- пишуться разом: ніякий, щось, декотрий, абищо.

2) Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: будь-чий, який-небудь, казна-що, бозна-скільки, хтозна-що.

3. Якщо після частки стоїть прийменник, то всі три слова (у непрямих відмінках) пишуться окремо: будь до кого, хтозна до кого, бозна з ким, аби з чим, де в кого.

• Відмінювання займенників

Займенники змінюються по-різному. За особливостями відмінювання їх можна згрупувати так:

1) особові займенники і зворотний;

2) присвійні, вказівні, означальні займенники, які відмінюються, як прикметники;

3) усі інші займенники відмінюються за окремими зразками;