Розвиток мовлення
Прочитайте текст.
Український рушник
Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.
Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, запрошених на зорини. Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені.
У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль; у кошику накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.
Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати давала йому рушник, щоб беріг від лиха. Цей звичай існує і нині. Весільний рушник кожна дівчина готувала сама. Вишивати рушник, сорочки матері навчали дочок змалку.
Окрім хат рушниками в минулому прикрашали також громадські установи – сільські управи, школи. Рушник у нашому побуті живе й сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей.
Добре було б, якби і в сім'ях повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники.
Завдання. Перекажіть зміст тексту близько до тексту.
* * *
Прочитайте легенду.
Легенда «Як мати рушничком стала»
Слово «Рушничок» і «Мати» завжди йдуть разом.
Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли – вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: «Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти і птахи». Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: «Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх». Багато рушничків вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила: «Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові величає,здоров’я береже».
Померла мати, а слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.
Завдання. Перекажіть легенду.
Народні прислів’я
• На весільний рушник стати – щастя й долю мати.
• Рушник – неповторне багатство.
• Хата без рушника, що родина без дітей.
• Який рушник – така й господиня.
• На рушничок стати – тепер не розлучать ні батько, ні мати.
Повір’я
Не можна витиратися разом із кимось одним рушником одночасно.
Літературна сторінка
Андрій Малишко
(1912 – 1970)
Видатний український поет
Андрій Малишко написав «Пісню про рушник» – символ чистого синівського почуття до матері. Покладена на музику Платоном Майбородою, пісня одразу ж стала народною, тому що поет зумів посягти саму душу народної поезії.
Виразно прочитайте вірш.
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Завдання. Вивчіть вірш «Пісня про рушник» напам’ять.
* * *
2. Виразно прочитайте вірш Д. Білоуса.