Афоризми Тараса Шевченка

• Борітеся – поборете, вам Бог помагає.

• Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.

• Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди...

• В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля

• В сім’ї вольній, новій.

• І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

• Караюсь, мучуся, але не каюсь!..

• Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине.

• Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

• Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим...

• Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.

• Тяжко в світі жить, як нікого не любить.

• У всякого своя доля і свій шлях широкий.

• Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне!

Діла добрих обновляться,

Діла злих загинуть.

Тема 7. Подвоєння букв

1. Подвоєння букв на позначення збігу приголосних звуків.

2. Подовження приголосних звуків.

3. Лексична тема. Т.Г. Шевченко.

• Приголосні звуки в деяких випадках подовжуються, вимовляються довше, ніж неподовжені. Такі приголосні на письмі позначаються подвоєними буквами. Вимову цих звуків позначають знаком [:]. Подвоєння приголосних, що передається на письмі двома однаковими літерами, залежить від різних причин. Найчастіше це пояснюється словотворенням, коли збігаються кінцеві і початкові літери різних частин слова (морфем).

Приголосні звуки подвоюються у таких випадках:

1. Якщо корінь починається тим самим звуком, на який закінчується префікс: беззубий, віддаль, оббігти, ззаду, роззброєння.

2. Якщо корінь закінчується на н, а далі йде суфікс -н, -ник, -ниц(я): стінний, осінній, письменник, годинник, віконниця.

3. На межі префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, беззастережно.

4. Коли основа дієслова минулого часу закінчується на -с, за яким йде суфікс -ся: розрісся, трясся, піднісся.

5. У наголошених прикметникових суфіксах -енн- і -анн-: здорове́нний, непримире́нний, невблага́нний,

6. У складноскорочених словах при збігові однакових приголосних: юннат, спеццех, заввідділом.

7. У прикметниках-старослов’янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, священний (але священик), божественний, спасенний.

8.У таких словах: бовваніти (виднітися), ссати, лляний, овва.

• Подовження приголосних характерне для української мови. Воно відбулося внаслідок процесу фонетичного уподібнення. Подовжуються приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між голосними у таких випадках:

1. В іменниках середнього роду з закінченням -я: знання, гілля, роздоріжжя ( але листя, щастя – бо не між голосними);

2. Удеяких іменниках жіночого і чоловічого роду: суддя, Ілля, стаття (але статей).

3. В окремих прислівниках: зрання, попідвіконню, навмання.

4. У формах дієслова лити: ллю, наллю, зілляти.

В іменниках жіночого роду перед закінченням -ю в орудному відмінку: міддю, міццю, сталлю, піччю, тінню (але: совістю, радістю, скромністю, Керчю, бо стоять не між голосними).

г) в окремих прислівниках: зрання, спросоння, попідвіконню, попідтинню, навмання.