Літературна сторінка
Володимир сосюра
(1897–1965)
Відомий український поет-лірик
Автор понад 40 збірок, роману «Третя рота», поем «Червона зима», «Дніпрельстан», а також популярних ліричних віршів.
Багато поетів світу писали і пишуть про кохання. Здавалося б, важко написати про нього по-новому. Проте Володимирові Сосюрі це вдалося. Недаремно багато його віршів за цю тему дівчата списували у щоденники і держали під подушкою. І це зовсім не сентиментальні витівки. Це природний потяг юності до хорошого, щирого й запашного слова про одне з найкращих людських почуттів.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!. Тихий місяцю мій!.
Де ви бачили більше кохання?.
Я для неї зірву Оріон золотий,
я – поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
ОСІНЬ
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита.
І берізка гола мерзне під вікном.
Тема 6. Спрощення в групах приголосних
1. Випадіння приголосних.
2. Винятки із правил спрощення приголосних.
3. Лексична тема. Т.Г. Шевченко.
• При словозміні чи словотворенні збігаються три і більше приголосних, а це утруднює вимову. Тому в процесі мовлення один із приголосних (переважно середній) випадає, і складна для вимови група приголосних спрощується. На письмі ця зміна позначається не завжди.
Українське літературне мовлення фіксує спрощення в таких групах приголосних:
ждн —► жн: тиждень – тижня, тижневий;
здн —► зн: проїздити – проїзний (квиток);
стн —► сн: область – обласний;
стл—►сл: щастя – щасливий;
лнц —► нц: сонце (із давньоруського солньце);
рдц —► рц: серце (із давньоруського сердьце);
сткл —► скл: скло (із давньоруського стькло);
скн —► сн: тиск – тиснути;
зкн —► сн: брязк – брязнути.;
лнц—► нц: сонце(давньорус. сьлньце);
рдц —►рц: серце(давньорус. сьрдьце);
сткл —►скл: скло(давньорус. стькло).
• Буква т зберігається у словах:
1) власне українських: кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк;
2) у прикметниках, утворених від іншомовних слів на ст: контрастний, компостний, форпостний, баластний;
3) у числівниках: шістнадцять, шістдесят, шістсот (у вимові звук [т] не вимовляється).
У вимові звук [т] випадає, але на письмі позначається у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (у прикметниках, що утворилися від іншомовних слів на -ст, -нт): студент – студентський, турист – туристський, агент – агентство, інтелігент – інтелігентський, фашист – фашистський.
Буква к не випадає у словах: випускний, пропускний, рискнути, вискнути, скнара, скніти, тоскно.