6. Предмет «організація і методика виробничого навчання» як складова частини педагогічного циклу підготовки майстрів виробничого навчання..

З 1992 р. Україна будує систему професійної освіти у світлі вимог Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI ст.).

Головною метою цієї програми є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки і перспективи створення системи безперервної освіти. Забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості. Формування інтелектуального і культурного потенціалу нації.

Програмою визначено основні стратегічні завдання реформування освіти в України:

• відродження і розбудова національної системи освіти, як найважливішої ланки виховання громадян України;

• формування освіченої, творчої, фізично і морально здорової особистості;

• забезпечення пріоритетності розвитку людини;

• відтворення культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків;

• усунення монополії держави в освітній сфері;

• виведення освіти України на світовий рівень;

• формування освіти на основі інвестицій.

В розділі «Професійна освіта» відображено головну мету, пріоритетні напрями реформування освіти і визначені стратегічні завдання:

- Створення умов для здобуття громадянами робітничих професій відповідно до їх інтересів, нахилів, стану здоров’я.

• Підвищення кваліфікації та перепідготовка робітників відповідно до досягнень науки та техніки.

• Забезпечення загальнодержавних і регіональних потреб у кваліфікаційних кадрах.

• Виведення професійної освіти України на рівень розвинутих країн світу.

Основні напрями реформування професійної освіти:

- Виявлення потреб держави та регіонів у підготовці робітників певних професій.

• Оптимізація мережі ПТНЗ.

• Створення нових типів ПТНЗ.

• Вдосконалення професійного навчання робітників на виробництві.

• Запровадження ефективної системи професійної інформації та професійної орієнтації.

• Визначення науковообгрунтованої номенклатури робітничих професій і спеціальностей.

• Оновлення змісту професійної освіти.

• Інтеграція освіти України в єдиний світовий простір.

7. Методи перевірки якості засвоєння знань, умінь та навиків.

Окрему специфічну групу становлять методи перевірки знань, умінь і навичок учнів. Ми вже згадували, що без «зворотного зв'язку» дидактичний процес губить зміст, тому дуже важливо, щоб молодий педагог міг реально оцінювати результати своєї праці.

Уважний погляд педагога, його досвід і інтуїція майже безпомилково можуть визначити, чи усвідомив учень матеріал, чи зможе він реалізувати свої знання на практиці. Такі поточні спостереження дозволяють правильно оцінити й при необхідності скорегувати, поповнити рівень необхідних знань, умінь і навичок. Перевагою такого контролю є його систематичність. З уроку в урок майстер може аналізувати ріст або вповільнення інтелектуальної активності й професійної майстерності кожного, диференційовано впливати на розвиток майбутнього фахівця. Від того, наскільки об'єктивно відслідковуються дійсно досягнуті показники якості виробничого навчання, у значній мірі залежить успіх спільної роботи наставника й учня.

Усний контроль включає методи індивідуального опитування, фронтального опитування, усних заліків, усних іспитів, програмованого опитування.

Письмовий контроль включає контрольні письмові роботи, письмові заліки, програмовані письмові работи.

Усний і письмовий види контролю педагог може використати як на кожному занятті, так і періодично (по етапах, по розділах). Практика показує, що сполучення усного опитування одного-двох учнів з можливо більшим охопленням інших (допустимо, письмовим безмашинним програмованим опитуванням по картках-завданнях) дає значну економію за часом і розгорнутою картиною інформації про знання учнів.

Виконання перевірочних завдань доцільно проводити після вивчення більших розділів програми, а кваліфікаційних робіт— у тому випадку, коли в навчальному закладі передбачене встановлення певного рівня (розряду) кваліфікації. Як правило, на завершальних етапах навчання й проводять такі форми контролю. Важливо, щоб при цьому завдання для випускників були погоджені з вимогами Держстандарту на підготовлювану професію.

Ми вже не раз уживали вираження програмоване навчання. Зупинимося більш докладно на цьому понятті у зв'язку з контрольним методом за назвою програмоване опитування.

Опитування доцільно проводити по картках-завданнях різних типів. Нижче (див. Додаток) приводиться кілька варіантів, які можуть бути використані при виробничому й теоретичному навчанні. Варто лише сказати, що залежно від цілей, які висуває педагог, картки-завдання зокрема й програми в цілому можуть носити навчальний, контролюючий і контрольно-навчальний характер.

Останнім часом застосовують стандартизовані завдання, асі частіше приймаючу тестову форму, за результатами виконання яких судять про особистісні характеристики, а також знаннях, уміннях і навичках випробуваних Тестування припускає коротке ясне формулювання завдання, коли при розгляді кожного питання забезпечується чітка й швидка различаемость правильних і неправильних відповідей.

Ряд учених затверджують, що головна перевага завдань у тестовій формі в порівнянні із завданнями й питаннями проявляється в чіткості логічної структури контрольного матеріалу, також в оперативності одержання результату контролю.

Всі відомі в теорії й на практиці тестові завдання можна розділити на чотири основні групи:

завдання з вибором правильної відповіді (варіанти готових відповідей пропонуються);

завдання відкритої форми, без готової відповіді (випробуваний уписує свій варіант у відведене для цього місце); 1

завдання на встановлення відповідності, у якому елементи однієї безлічі потрібно співвіднести з елементами іншого; ^!

завдання на встановлення правильної послідовності (алгоритму дій) операцій, процесу й т.п.

Тести при супроводі їхніми ілюстраціями можуть бути не тільки контролюючими, але й навчальними. Багато хто з них, що мають словесну, знакову, числову, зорово-просторову форму (схеми, малюнки, графіки, таблиці й т.п.), можуть бути застосовані в комп'ютерному варіанті. Педагог професійного навчання зобов'язаний неухильно дотримуватися правила: критерії оцінок для всіх учнів, що відповідають по картках-завданнях або виконуючих тестах, повинні бути однаковими.

Методи активізації навчальної діяльності

Неодмінною умовою ефективності сучасного процесу навчання є розвиток активності учнів і її підтримка протягом усього періоду занять. Це далеко не просте завдання, рішення якого можливо знайти в області вибору оптимальних методів навчання.

Для активізації учнів варто обмежити до виправданих розмірів використання методів, що викладають, за допомогою яких їм передаються готові знання, на користь дослідницьких, евристичних. Саме ці останні, що полягають головним чином у прилученні учнів до виявлення й дозволу певних проблем, разом з перевіркою отриманих рішень сприяють закріпленню знань і вмінь, розвивають самостійність мислення й діяльності, формують інтерес до навчання. Серед багатьох форм активізації учнів зупинимося на декількох, апробованих і добре зарекомендували себе на заняттях. Це - використання проблемних і пошукових ситуацій, колективні форми рішення творчих проблем, дидактичні ігри.

Елементи проблемного навчання можна застосовувати на кожному занятті й на всіх його етапах, якщо педагог щиро бажає перенести учнів з позицій пасивного сприйняття знань на позиції активного їхнього одержання. Ми підкреслимо два дуже важливих аспекти. По-перше, від майстра, і тільки від нього, залежить перехід до проблемності як системі пізнання. Ніхто не зможе змусити перебороти інерцію, якщо в майстру сильне переконання, що на заняттях по виробничому навчанню широке застосування проблемного методу неможливо. По-друге, необхідно постійне, а не епізодичне, використання елементів проблемного навчання. І тут варто підкреслити, що проблемним навчання називають не тому, що весь матеріал учні засвоюють шляхом самостійного рішення проблем. Отут має місце й пояснення майстра, і колективне рішення завдань, і виконання учнями вправ.

Колективні методи пошуку рішень, які варто було б повсюдно впровадити на заняттях виробничого навчання, відомі давно й досить ефективні. Їхнє застосування досить виправдане тим обставиною, що людина все своє життя проводить у спілкуванні, у колективі, і вміння проробляти спільно завдання, що вимагають рішень, важливо для майбутнього.

Немаловажним представляється той факт, що основним методом рішення завдань є дискусія. Правильно організована, вона виробляє привабливі людські якості: прагнення до розуміння інших і зацікавленість у їхніх ідеях, повага до чужих думок і наполегливість у реалізації своїх. Найбільше легко реалізовані варіанти колективних пошуків рішень на заняттях — мозковий штурм (застосовують і англійська назва «брейнсторминг») у всіх його варіантах (пряма мозкова атака, зворотна мозкова атака й т.д.). Якщо педагог професійного навчання (майстер) ознайомиться з дуже нескладними основними правилами організації й проведення таких занять (див. Додаток), то вони будуть незмінно привабливі й цікаві для учнів.

Крім цього, методи генерації ідей, здатні підвести учнів до виходу на оптимальне рішення проблеми, можна реалізувати в так званих дидактичних іграх. Ці досить цікаві для навчання методи ввійшли в практику приблизно із середини 1960-х рр. і завойовують все більшу популярність. Повна своя назва — дидактичні симуляционные гри — вони одержали тому, що досить прямо співвідносяться з дійсністю, а під симуляцією тут розуміється подання певного фрагмента дійсності спрощеним образом, що полегшує спостереження й оперирование ім. Не дивно, що багато практиків уважають ділову гру одним з найбільш прийнятних методів для навчання майбутньої діяльності. Ділові ігри являють собою форму відтворення предметного й соціального змісту майбутньої професійної діяльності, форму моделювання систем відносин, характерних для цієї діяльності як цілого. Ті, яких навчають, це ясно розуміють і із задоволенням беруть активну участь. Таким шляхом здобуваються міцні й оперативні знання, закріплені особистими переживаннями, порівнянням зі знаннями товаришів. Крім спонукання учнів до висування сміливих ідей, крім розвитку інтуїції й уяви така дидактична форма роботи з учнями безсумнівно активізує не тільки інтелектуальний, але й емоційний потенціал.

Завершити наше первісне знайомство з методами навчання хочеться висловленням нашого видатного вітчизняного вченого. «Уміння вибрати належний прийом для свого випадку, - говорив своїм учням К. А. Тімірязєв, - завжди залишається справою особистої спритності, особистого мистецтва. Це-те й становить область того, що повинне розуміти під практикою».