21. Нормування учбово-виробничої праці учнів, мета та методи нормування. Компоненти норми. Технічна та учнівська норми і порядок їх розрахунку.

Основною метою нормування учбово-виробничих робіт є|з'являються| наступнє:|слідуючи:є

1. сприяти поступовому освоєнню учнів прийомів і методів роботи; привчати цінувати фактор|фактор| часу і тим самим забезпечувати освоєння до кінця навчання|вчення| норм, встановлених|установлених| на підприємствах для робітників|робочих| відповідної професії і рівня кваліфікації;

2. встановлювати початкові|вихідні| дані для правильного планування| виробничого навчання|вчення| і використання наявного устаткування|обладнання|;

3. сприяти найбільш об'єктивній оцінці успішності учнів по виробничому навчанню|вченню| на основі показників виконання учнями встановлених|установлених| норм.

Майстер|мастер-штамп| виробничого навчання|вчення| повинен добре розуміти, в які етапи навчання|вчення| і як ця мета може бути реалізована.

Нормування учбово-виробничих робіт не проводиться, коли учні навчаються правильному виконанню окремих рухів і прийомів, що складають трудову операцію. Якщо в цей період навчання повідомити учням норму часу, яка встановлена на дану операцію, або норму вироблення, яка повинне відповідати роботі умілого виконавця, — результат може виявитися негативним. Підстібаються бажанням самостверджуватися, учні більше уваги приділятимуть кількості продукції, що виготовляється, а не її якості. Методичне правило цього періоду — відробіток якісних показників, розвиток координації рухів, вироблення звички виконувати кожен прийом «як належить», з дотриманням строгої технологічної послідовності. Зрозуміло, що від заняття до заняття виконання операцій відбуватиметься успішніше і швидше, але, повторимося, в період освоєння учнями основних прийомів роботи норми їм не повідомляються. Майстер проводить нормування учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями при вивченні операцій, але виключно для себе, для обліку в цілях планування учбового процесу. Нижче буде показано, що цей час виключається з плану виробничого навчання групи на конкретний період.

Зовсім інакше йде справа при виконанні комплексних робіт. При виготовленні учнями об'єктів праці в цей період навчання відбувається вдосконалення і закріплення вже сформованих навиків. Учбово-виробничі роботи комплексного характеру, що виконуються учнями в учбових майстернях, а також при навчанні в умовах виробництва і повсякденної практики, обов'язково нормуються з повідомленням встановлених норм часу учням.

Проте|однак| оскільки в різні періоди навчання|вчення| ступінь|міра| умінь і оволодіння майстерністю різний і досвід|дослід| виробничої діяльності| ще недостатній, то і норми на виконання учбових робіт відрізняються від норм, встановлених|установлених| для кваліфікованих| робітників|робочих|. Для обліку|урахування| цих відмінностей введена|запроваджувати| єдина шкала поправочних| коефіцієнтів.

Шкала поправочних коефіцієнтів окрім періоду навчання| враховує також ступінь|міру| складності учбово-виробничих робіт, що виконуються учнями З|із| таблиці видно|показний|, як повільно| змінюється величина учнівської норми, маючи на увазі, що до завершення конкретного періоду навчання|вчення| має бути здійснене наближення до розрахункової норми відповідного робочого розряду. Обмовимося, що за наявності в учбовому закладі| перевірених на практиці узагальнених даних застосованих| до кожного місяця навчання|вчення|, вказані коефіцієнти можуть коректуватися.

Можуть застосовуватися і інші перекладні|перевідні| коефіцієнти в залежності| від терміну навчання|вчення| і складності робіт.

Розрахунок по цих коефіцієнтах проводиться|виробляє| наступним|таким| об­разом.|

|вчення|Наприклад: робота проводиться|виробляє| на II курсі в січні. Перевод­ной коефіцієнт для січня — 2,0. Робоча норма часу на одиницю продукції — 0,8 чіл./ч. Для учнів норма часу в січні буде: 0,8 х 2,0 =1,6 чіл./ч.

Так само|таким же чином| переводиться|переказує| норма дорослого робітника|робочого| в учнівську на III курсі по 3-у розряду в січні: 0,8 х 1,6 = = 1,28 чіл./ч.

Якщо учбово-виробничі роботи виконуються по зака­зам| підприємства, а технологічні процеси забезпечені оснащенням прийнятому на реальному виробництві, у якості розрахункових приймають норми часу, що діють на підприємстві. Якщо роботи виконуються по технологіях (наприклад|, на виробництві — серійне, а в училище — одиничне|поодиноке| виробництво), що розрізняються, то розрахункові норми встановлює учбовий заклад|, використовуючи рекомендації інструкцій по нормуванню.

Підставою|заснуванням| для встановлення учнівської норми на виготовлення| одного виробу є|з'являється| норма технічна (розрахункова), визначувана шляхом встановлення величини витрат|затрат| часу на наступні|слідуючі| складові:

• оперативний час

• час обслуговування робочого місця

• |місце-милі|підготовчо-завершальний час

• час перерв|перерити| на відпочинок і природні потреби.

Оперативним називається час, протягом якого виконується виробнича робота, направлена на виконання даної операції або завдання. Оперативний час підрозділяється на основне (технологічне) і допоміжне.

Основним (технологічним) називається час, що витрачається на зміну геометричних форм і розмірів оброблюваних деталей (верстатні або слюсарні роботи) або зміну взаємного розташування часток виробу (складальні або зварювальні роботи), що і є метою даного технологічного процесу. Основний (технологічне) час може бути:

• машинним, якщо обробка здійснюється без безпосередньої| участі робітника|робочого| (наприклад, робітник|робочий| тільки|лише| спостерігає| за проточуванням при механічній подачі);

• машинно-ручним, якщо деталі обробляються робочим на верстаті (наприклад, підрізування торця з|із| ручною подачею, свердлення| отворів або фрезерування з|із| ручною подачею і тому подібне|тощо|);

• ручним, якщо обробка проводиться|виробляє| без застосування механізмів|вживання| механізмів (наприклад, ручне обпилювання, рубка|вирубування| і т. п.).

Допоміжним називається час, що витрачається робітником на установку і зняття деталей, їх виміри, пуск і зупинку верстата, включення і виключення подачі і тому подібне

Час обслуговування робочого місця — це час, який протягом всього робочого дня витрачається на догляд за робочим місцем. У нього включається час, що витрачається на зміну і переточування інструменту, його розкладку і прибирання, регулювання і наладку верстата в процесі роботи, його чищення і мастило, прибирання стружки і тому подібне

Підготовчо-завершальним називається час, що затрачується робітником на підготовку до даної роботи і на виконання, дій, пов'язаних з її закінченням, а саме:

• отримання|здобуття| і здача наряду|вбрання|, технічної документації, ме­талу| (напівфабрикату), інструментів і пристосувань;

• ознайомлення з|із| роботою, кресленням і отримання|здобуття| инструкта­жу| за виконуваним завданням;

• наладка устаткування|обладнання|;

• підготовка робочого місця|місце-милі|;

• установка і зняття інструментів і пристосувань;

• здача роботи.

Особливості підготовчо-завершального часу полягає| в тому, що воно витрачається робочим тільки|лише| на початку і кінці роботи над даною партією деталей і що тривалість його не залежить від числа штук деталей в партії.

Час перерв на відпочинок включається в норму часу при виконанні фізично важких, утомливих робіт, при прискореному темпі роботи і значному вантажообігу. У решті всіх випадків час на відпочинок в норму часу не включається.

Таким чином, норму часу (у хвилинах), що витрачається на виготовлення однієї деталі (цей час ще називають штучним), можна виразити формулою

Для партії деталей (виробів) норма часу може визначатися по наступній|такій| формулі

де Т_ПАР — норма часу на виготовлення партії деталей; Т_ШТ — норма часу на виготовлення однієї деталі; Z — число деталей в партії; t_ПЗ — час підготовчо-завершальний; t _ОП — оперативний час; t _ОБ— час обслуговування робочого місця|місце-милі|; t_ПР — час, необхідне на відпочинок і природні потреби.

22. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І МЕТА СКЛАДАННЯ ПЛАНІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА МІСЯЦЬ. ФАКТОРИ ВІДБОРУ УЧБОВО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ. РОЗРАХУНОК ФОНДУ УЧБОВОГО ЧАСУ НА ВИРОБНИЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ НА МІСЯЦЬ. РОЗРАХУНОК НОРМ ЧАСУ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ ДЛЯ ОКРЕМОГО УЧНЯ.

Вивчення это­го розділу доцільно виробляти шляхом аналізу зразка плану виробничого вчення по професії на місяць.

Пояснюючи методику підрахунку загального фонду учбового време­ни на виробничу діяльність групи, що є ос­новой для розробки плану, необхідно детально розглянути формулу такого підрахунку: , де Т_ПД — загальна кількість часу на виробниче вчення за даний період відповідно до учбової програми; Т_И — час, необхідний для проведення ввідних і завершальних инст­руктажей; Ту — час на виконання вправ (тренувальних) ; п — кількість учнів в групі.

При цьому необхідно вказати, що при підрахунку Т_ПД на про­ведение ввідного і завершального інструктажів відводиться, як правило, по 1 годині на урок (12-15% від часу, запланованого на тему), час на проведення вправ встановлюється дослідним шляхом залежно від місця теми в учбовому процесі і її вмісту, час на відпочинок учнів враховується перевідним коефіцієнтом при розрахунку учнівської норми. Слід вказати, що по ряду масових професій розподіл часу на інструктаж і вправ відбитий в збірці «Нормативи приведеного часу по професіях», розробленим СРСР Госпрофобром в 1982 р. відповідно до учбових програм для середніх ПТУ, ут­вержденных в 1978—1980 рр. На цей документ можна ориенти­роваться при розрахунку Т_ПД, вносячи до нього уточнення у відповідності з новими учбовими програмами.

Аналізуючи інші розділи плану, необхідне особливу увагу слухачів обернути на наступне:

• учбово-виробничі роботи, що включаються в план, выби­раются з переліку робіт по професії з врахуванням матеріально-технічних умов (забезпеченість устаткуванням, инстру­ментами, матеріалами, документацією, оснащенням і т. д.) і ре­альних можливостей групи виконати заплановані ра­боты;

• загальна кількість робіт на групу визначається в залежності від їх трудомісткості: учбово-виробничі роботи з учнівською нормою 8—10 год і більш плануються з розрахунку по 1—2 шт. на кожного учня; роботи з нормою часу до 2 ч — з розрахунком виготовлення кожним учнем партії ра­бот (деталей, виробів) не менше 10—15 шт.;

• загальна кількість робіт на групу в учнівських нормо-годинах (тобто підсумок по графі 6 плану) має дорівнювати загальному фонду часу на виробничу діяльність, тобто план складається з розрахунку 100% виконань норм кожним уча­щимся. Можливі втрати часу окремими учнями при складанні плану виробничого вчення в увагу не беруться.

Необхідно також дати слухачам поняття про фонд приве­денного часу, на основі якого визначаються виробничі можливості училища. Фонд приведеного часу — це час на виробничу діяльність (учнів, груп­пы, училища в цілому), переведений в розрахунково-технічний нормо-години. Визначається він по формулі , де: Т_ПД — час на виробничу діяльність (учащего­ся, групи, училища); К—переводной коефіцієнт до учениче­ским норм для відповідного періоду і складності ра­бот.

По фонду приведеного часу підбираються виробничі замовлення по встановлених для них нормах.