22. Кооператив як підприємство колективної власності

Кооперація – це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Обов’язковими умовами створення кооперативу є об’єднання майна, трудової діяльності та загальної господарської мети, тобто для кооперативу завжди необхідні всі три ознаки, тоді як їх наявність у господарського товариства є лише приватним випадком. У ст. 94 ГК України подається загальне визначення кооперативів як добровільних об’єднань громадян з метою сумісного вирішення ними соціально-економічних, побутових та інших питань. Ст. 2 Закону України «Про кооперацію» дає більш розгорнуту характеристику: кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та / або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на підставі членства для ведення сумісної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основах самоврядування. Згідно з ГК України кооперативи відносяться до підприємств колективної власності.  Відповідно до завдань і характеру діяльності законодавством України кооперативи поділяються на виробничі кооперативи, зокрема сільськогосподарські, обслуговуючі та споживчі. Виробничі кооперативи є суб’єктами комерційної господарської діяльності, а обслуговуючі та споживчі кооперативи – як правило, неприбутковими організаціями.  Обслуговуючий кооператив – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення їх господарської діяльності. До обслуговуючих кооперативів відносяться житлові, гаражні та деякі інші кооперативи.  Споживчий кооператив (споживче товариство) – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та / або юридичних осіб для організації торгового обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення потреб його членів. Кооперативи за галузевою ознакою можуть бути поділені на промислові, сільськогосподарські, будівельні, побутові, житлово-будівельні, садові, гаражні, торгово-закупівельні, транспортні, туристичні та інші.  Права членів кооперативу можна поділити на майнові та немайнові. До основних немайнових прав потрібно віднести:  - участь в управлінні, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути вибраним в органи управління; - користування послугами кооперативу; - отримання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу. До майнових прав відносяться: - отримання кооперативних виплат і частки доходу на пай;  - отримання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і терміни, визначені його статутом.  До специфічних рис господарської правосуб’єктності кооперативу відноситься правовий режим його майна. Так, для забезпечення статутної діяльності кооператив формує такі фонди:  1) неподільний фонд, який є обов’язковим і формується за рахунок вступних внесків і відрахувань від доходу кооперативу і не підлягає розподілу між пайовиками навіть у разі виходу з кооперативу (може бути виплачена компенсація тільки з інших фондів), окрім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу;  2) пайовий фонд, який є обов’язковим і формується з пайових внесків членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу при створенні кооперативу та є одним з джерел формування майна кооперативу;  3) резервний фонд, який формується за рахунок незаборонених законодавством надходжень і використовується для покриття збитків від надзвичайних ситуацій (покриття можливих втрат (збитків));  4) спеціальний фонд, який створюється за рахунок цільових внесків та інших надходжень для забезпечення статутної діяльності кооперативу ат рішень його органів управління.