20. Установчі документи суб’єктів господарювання

Для створення суб’єкта господарювання – юридичної особи його засновники розробляють і підписують установчі документи. Залежно від організаційно-правової форми юридичних осіб можна систематизувати склад необхідних установчих документів:  - статут (для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, кооперативів, підприємств колективної власності, державних і комунальних унітарних підприємств, концернів, консорціумів, установ освіти та охорони здоров’я, благодійних організацій, об’єднань співвласників багатоквартирного будинку, політичних партій, громадських і релігійних організацій); - установчий договір (для повних і командитних товариств, корпорацій); - статут та установчий договір (для асоціацій, кооперативних об’єднань і фермерських господарств);  - установчий акт (для установ);  -положення (для органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відокремлених підрозділів юридичних осіб).  В установчих документах повинні бути вказані найменування і місцезнаходження юридичної особи, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок ухвалення ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації і ліквідації, якщо інше не передбачене законом.  Статут – це акт, що визначає правове положення підприємства і повинен містити відомості про найменування та місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління та контролю, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми юридичної особи. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів у випадках, визначених законом. Положенням визначається структура та порядок діяльності структурних підрозділів підприємств. Установчий договір – це спосіб організації суб’єктів підприємницької діяльності за допомогою угоди про узгоджені та взаємні дії в управлінській і майновій сферах. Установчий акт – це рішення про створення установи в порядку гл. 7 ГК України. Особливістю установи за ГК України є те, що нею є організація, створена засновниками, які не приймають участі в управлінні нею, шляхом об’єднання їх майна для досягнення певної мети за рахунок цього майна.

21. Державні і комунальні підприємства. Казенні підприємстваДержавне (комунальне) унітарне підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який створюється компетентним органом державної влади (місцевого самоврядування) в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини і неподіленої на долі державної (комунальної) власності, і входить в сферу управління такого органу.  Відмітні особливості унітарного державного підприємства полягають в тому, що:  1) таке підприємство створюється компетентним органом державної влади (місцевого самоврядування) 2) зареєстроване підприємство відноситься до сфери управління органу, який створив його своїм владним розпорядженням (при цьому орган управління виконує всі функції власника в межах, встановлених законодавчими актами);  3) підприємство створюється на базі відокремленої частини державної (комунальної) власності, без поділу її на долі  Право власності на майно зберігається за державою або територіальною громадою відповідно. Найменування унітарного підприємства повинне містити слова «державне підприємство», «казенне підприємство» або «комунальне підприємство». Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом управління та підзвітний йому.  Державні унітарні підприємства бувають двох видів:  - державні комерційні підприємства;  - казенні підприємства. Дані різновиди розрізняються за декількома підставами:  1) державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності і діє на принципах підприємництва, а казенне підприємство є некомерційним суб’єктом господарювання; 2) основна мета діяльності державного комерційного підприємства – отримання прибутку, а казенного – задоволення інтересів товариства і держави. 3) комерційне державне підприємство може бути створене за рішенням будь-якого органу державної влади, який уповноважений на створення такого підприємства, а казенне підприємство створюється тільки за рішенням Кабінету Міністрів України; 4) казенні підприємства можуть бути створені тільки у певних галузях народного господарства.