- •3. Метод правового регулювання господарсько-правових відносин
- •4. Принципи господарського права
- •5. Господарське право як система законодавства та інших джерел права
- •11. Поняття легалізації господарської діяльності та її елементів
- •12. Державна реєстрація суб’єктів господарювання
- •13. Державна реєстрація припинення суб’єктів господарювання
- •14. Ліцензування певних видів господарської діяльності
- •15. Патентування деяких видів господарської діяльності
- •16. Поняття суб’єкта господарського права
- •18. Правовий статус громадян-підприємців
- •19. Підприємство як основний господарюючий суб’єкт
- •20. Установчі документи суб’єктів господарювання
- •22. Кооператив як підприємство колективної власності
- •23. Суть і співвідношення різних видів господарських товариств
- •24. Правовий статус акціонерних товариств
- •26. Правовий статус повного і командитного товариства
- •27. Об’єднання підприємств
- •36. Поняття економічної конкуренції та її елементи.
- •39. Антиконкурентні дії органів влади,місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління і контролю.
- •40. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.
- •44. Способи приватизації.
- •45. Стадії приватизаційного процесу.
- •46. Поняття та об’єкти оренди у господарських відносинах.
- •47. Субєкти оренди у господарських відносинах.
- •49. Особливості оренди об’єктів права державної та комунальної власності.
- •57. Поняття розрахункових правовідносин.
- •58. Порядок відкриття та обслуговування банківського рахунку.
- •59. Поняття і зміст готівкових розрахунків.
- •60Форми готівкових розрахунків
- •61. Поняття та принципи безготівкових розрахунків.
- •63. Розрахунки з використанням платіжного доручення
- •64. Розрахунки з використанням платіжної вимоги-доручення
- •67. Розрахунки по інкасо (з використанням інкасового доручення)
- •70) Розрахунки засновані на платіжній гарантії
- •72. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •73. Гарантії захисту прав інвестора в українському законодавстві.
- •74. Гарантії захисту прав інвестора міжнародному праві.
- •75. Поняття, види і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •76. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація основних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •78. Форма і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •79. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)
- •82. Поняття, ознаки і види господарсько-торговельної діяльності.
- •86. Предмет, кількість і асортимент поставки.
- •88. Якість товарів, що поставляються.
- •91. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції.
- •92. Правове регулювання енергопостачання.
- •94. Оренда майна у сфері господарювання.
- •95. Умови договору оренди.
- •98. Оренда державного та комунального майна.
- •99. Суборенда державного та комунального майна.
- •100. Викуп (приватизація) об’єкта оренди.
- •103. Міна (бартер) у сфері господарювання.
- •105. Поняття та ознаки комерційного посередництва (агентської діяльності). Підстави виникнення агентських відносин.
- •106. Агентський договір, його зміст і виконання.
- •107. Взаєморозрахунки в агентських відносинах.
- •109. Загальні положення про захист прав суб’єктів господарювання.
106. Агентський договір, його зміст і виконання.
1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. 2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. 3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. 4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента. Коментар: Так, предметом договору визначено послуги щодо укладення угод, а саме: 1) послуги в укладенні угод; 2) послуги щодо сприяння укладенню угод. У першому випадку йдеться про надання повноважень на вчинення договору, основне з яких - укладення договору, що передбачає, як правило, підписання. Предметом договору, згідно з коментованою статтею, є послуги з укладення договору. Проте під договором прийнято розуміти дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Відтак коментована стаття регулює відносини з укладення договору, проте може застосовуватися по аналогії закону до відносин зі зміни або припинення договору. … агентський договір є платним. Разом з тим ч. 2 коментованої статті містить положення про те, що договір має містити умови виплати винагороди, а це дає підстави говорити про те, що оплати за договором може не відбутися при настанні умов, передбачених договором. …агентський договір повинен включати: 1) сферу виконання посередницьких послуг. У формальному відношенні сфери господарської діяльності визначаються Класифікатором видів економічної діяльності, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. N 375; 2) характер послуг, що слід розуміти як опис послуг. Такий опис виходячи з частини першої статті, що коментується, має обов'язково містити зазначення про те, у чому саме мають полягати послуги: в укладенні угоди чи у сприянні її укладенню; 3) порядок виконання посередницьких послуг. Під цим терміном слід розуміти опис послідовності дій, які мають здійснити сторони і внаслідок яких має бути укладено договір; 4) права та обов'язки сторін; 5) умови і розмір винагороди комерційному агентові; 6) строк дії договору; 7) санкції в разі порушення сторонами умов договору;
107. Взаєморозрахунки в агентських відносинах.
1. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. 2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. 3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода уразі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. 4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. 5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. 6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором. 1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін агентського договору щодо розрахунків за ним. Агентський договір - оплатний. При цьому оплатність є конститутивною ознакою, оскільки включена імперативно до коментованої статті. Розмір агентської винагороди повинен бути визначений в агентському договорі. Агентська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Слід дійти висновку, що за змістом норми закону оплата повинна здійснюватися після проведення посередницьких операцій. Винагорода агентові повинна сплачуватися після оплати третьою особою за угодою, що укладена при посередництві комерційного агента. Однак договором можуть бути передбачені й інші умови, зокрема, закон не виключає здійснення авансових платежів агентові з остаточним розрахунком після надходження оплати від третьої особи. 3. В агентському договорі може бути передбачено умову про надання гарантії комерційним агентом щодо виконання угоди третьою особою. Така гарантія слугує забезпеченням виконання зобов'язання третьою особою за угодою, укладеною агентом в інтересах суб'єкта, якого він представляє. У разі невиконання третьою особою зобов'язання за угодою агент несе відповідальність за це невиконання. Відповідно до статті 199 ГК до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Отже, відносини щодо гарантії регулюються статтями 560-569 ЦК. За надання гарантії агентові сплачується додаткова винагорода, розмір якої повинен бути встановлений в агентському договорі. Обов'язок здійснення розрахунку агентської винагороди покладений на суб'єкта, якого агент представляє. Розрахунок проводиться у розмірі й у строки, визначені агентським договором.
108. Відповідальність за порушення агентського договору. Припинення агентського договору. 1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором. 2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва. 3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною. Відповідальність у господарських правовідносинах регулюється, зокрема, ст. 49 ГК України, відповідно до якої підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу, встановлену законом, відповідальність (див. коментар до наведеної статті). Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. У своїй основні відповідальність за невиконання зобов'язань регулюється гл. 51 ЦК України (ст. 610 - 625). Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Порядок відшкодування збитків у своїй основі визначається ст. 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено
