57. Поняття розрахункових правовідносин.

У правовій науці розрахунки розуміються як дії боржника, на­правлені на погашення грошового зобов'язання. Іншими словами, розрахункові правовідносини — це технологія виконання грошових зобов'язань.  Розрахункові відносини є частиною різноманітних відплатних майнових відносин. Хоча основний економічний зміст економічних відносин закладено в товарній складовій, розрахункові відноси­ни набувають самостійного значення. Відбувається це, по-перше, в результаті участі в цих відносинах банків. По-друге, завдяки не співпадінню моментів передачі товарів і грошей, що потребує окремого механізму передачі грошей. По-третє, завдяки само­стійній правовій регламентації розрахункові відносини у вигляді спеціальних банківських, касових, вексельних та інших правил. В-четверте, розрахункові відносини мають яскраво виражений процедурний характер. Необхідно розрізняти передумови та підстави виникнення роз­рахункових правовідносин. Передумови — відносини, які прямо не викликають розрахункові правовідносини, але створюють умови для їхнього існування. Такими відносинами є вихідні товарні (в т.ч. кредитні) відносини, договір банківського рахунка, операції з про­дажу валютної виручки (для розрахунків в іноземній валюті) тощо.  Підставою виникнення розрахункових відносин є розрахункове зобов'язання, що визначає спосіб і форму розрахунків у господар­ських відносинах, виражену в такому розділі господарського до­говору, як «порядок розрахунків».  Таким чином, розрахункові правовідносини — це врегульоване правом особливе коло суспільних відносин процедурного характеру, що дозволяють здійснити приймання-передачу грошових коштів в різнорідних майнових зобов'язаннях.  Слід розрізняти поняття «спосіб» і «форма» розрахунків.  Спосіб розрахунків — це одноманітний механізм прийому- передачі грошового еквівалента, що характеризується специфічними формами розрахунків, засобами платежу і учасниками розрахунків.  Форми (види) розрахунків — де сукупність індивідуально- визначених для конкретних способів розрахунків правових норм, що визначають правила здійснення грошових платежів між госпо­дарюючими суб'єктами за допомогою закріплення юридично зна­чущих дій, форм документації і правил документообігу.  Форми (види) розрахунків відрізняються для готівкового і без­готівкового способу платежу

58. Порядок відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Обов'язок зберігати грошові кошти в банках і здійснювати роз­рахунки через банки виникає з обов'язку суб'єктів господарювання дотримуватися касової дисципліни, порядок використання готівки, а також вимог законодавства України про здійснення окремих пла­тежів виключно в безготівковій формі. Згідно з ч. 2 ст. 341 ГК України для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти на рахунках в банках. Правовою основою відкриття і функціонування банківських рахунків служать § 1 гл. 35 ГК України, гл. 72 ЦК України, закони України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 та інші Закони України.  Категорія банківського рахунка має неоднорідний зміст. У вузь­кому сенсі так іменують поточні рахунки. Поточні рахунки (раніше іменувалися розрахунковими) використовуються для здійснення безготівкових платежів, зокрема для банківських переказів, для обслуговування електронних карток, для формування статутного фонду підприємства і тому подібне У широкому сенсі банківські рахунки включають також вкладні (депозитні) рахунки, що реа­лізовують позикові відносини за договором банківського внеску.  Умови функціонування банківського рахунка закріплюються в договорі банківського рахунка. Його мають право укладати не тільки самостійні суб'єкти господарювання, але і відособлені під­розділи юридичних осіб (ч. 4. ст. 342 ГК).  За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і вида­чу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК).  Банки не мають права здійснювати розрахункові операції за по­точним рахунком клієнта (окрім зарахування коштів) до одержання повідомлення податкового органу про прийняття на облік рахунка суб'єкта господарювання.  Поточні банківські рахунки відкриваються в національній та іноземній валютах. Спеціальні правила встановлені для відкриття поточних рахунків відокремленим підрозділам юридичних осіб, представництвам іноземних суб'єктів господарської діяльності, бюджетним організаціям, сільськогосподарським підприємствам, довірчим товариствам тощо.  Депозитні (вкладні) рахунки відкриваються суб'єктам госпо­дарювання на певний строк і на умовах, узгоджених у договорі банківського вкладу (депозиту). Проведення розрахунків і видача готівкових коштів з депозитних рахунків забороняються.