36. Поняття економічної конкуренції та її елементи.

По-перше, конкуренція — це різновид соціального регулятора, який визначає поведінку різноманітних суб'єктів. З цієї точки зору конкуренція виконує регулюючі функції, формує економічні та су­спільні пропорції, впливає на поведінку людей. Право як один з еле­ментів системи соціального регулювання взаємодіє з конкуренцією, регулює її. Але право і закон не можуть замінити собою конкурен­цію. Особливо чітко це видно в економіці на прикладі регулювання цін. Саме конкуренція, а не адміністративні приписи в більшості випадків є найбільш ефективним регулятором цін на ринку.По-друге, юридичною передумовою для конкуренції слугує сво­бода економічної діяльності (рівність всіх суб'єктів права власності і господарювання, свобода підприємництва, свобода конкуренції), гарантована ст.ст. 13, 42 Конституції України. Фундаментальні положення цієї статті розвинуті в ГК України і в законодавстві України про захист економічної конкуренції.По-третє, в свою чергу, конкуренція є передумовою реалізації прав споживачів (наприклад, права на вибір товарів (робіт, послуг) або на отримання інформації). Відсутність конкуренції на ринку фактично перетворює більшість цих прав у фікцію або суттєво їх обмежує. Поведінка споживачів вважається важливим елементом конкурентної боротьби. Не випадково в ГК України споживач роз­глядається як учасник господарських відносин і конкурентного середовища.По четверте, конкуренцію правомірно розглядати як суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення господарської ді­яльності (предмет правового регулювання). Ці майнові відносини врегульовані нормами господарського права та набувають специфіку завдяки своїм суб'єктам, змісту і об'єкта. Зокрема, особливістю об'єктів цих відносин виступає те, що вони виникають з приводу володіння не будь-якими майновими благами, а тільки обмеженими (які використовуються в процесі господарювання). Крім того, необ­хідно підкреслити, що хоча конкурентні правовідносини можуть бути абсолютними (наприклад, з приводу користування власником майном), однак у більшості випадків вони є відносними (наприклад, договір про сумісну діяльність конкурентів), адже виникають вони між певними суб'єктами, які конкурують на конкретному ривку та зобов'язані дотримуватися правил добросовісної конкуренції.Всі вказані характеристики утворюють юридичний зміст такої економіко-правової категорії, як конкуренція. На ринку (в сфері господарювання) діє економічна конкуренція, роль якої проявляється через її функції: - регулюючу, що проявляється у встановленні таких правил господарювання, що забезпечують виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт, послуг;  - стимулюючу, що полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асортименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх технологій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку;  - контрольно-сигналізаційну, основне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним виробництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контрагентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхідність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продукцію потенційних контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язк

37. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним положенням.Під державною монополією розуміється монополія, утворена у відповідності з законодавством відповідної держави, що визна­чає товарні межі монопольного ринку, поняття суб'єкта монополії (монополіста), норми контролю і регулювання його діяльності, а також компетенцію контролюючого органу. Наприклад, в Україні діє державна монополія на виробництво зброї та боєприпасів.З іншого боку, відповідно до ст. 1 Закону України « Про природні монополії» природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей ви­робництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуга), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуга), ніж попит на інші товари (послуги)..Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне домінуюче становище на ринку товару якщо:1на цьому ринку немає жодного конкурента;2він не зазнає значної конкуренції.При цьому, як зазначається в літературі, слід враховувати, що поняття монопольного (домінуючого) становища має два аспекти: індивідуальний і колективний.Індивідуальний аспект монопольного (домінуючого) становища, може бути поділений на:— виключний (коли суб'єкт господарювання не мас конкурентів на даному ринку товару);—• формальний (коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо вія не довів, що має конкурента на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збу­ту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин);—допустимий (коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку менше 35 відсотків, але органи АМКУ довели, що він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам).Колективний (груповий) аспект домінуючого монопольного становища на ринку має:-двохскладовий прояв (стосується двох суб'єктів господарю­вання в сфері певного виду товарів при відсутності у них конкурентів чи при наявності тільки незначної конкуренції);  —          трьохскладовий прояв (коли сукупна частка не більше трьох суб'єктів господарювання на одному ринку перевищує 50 % );  —           п'ятискладовий прояв (коли сукупна частка не більше п'яти суб'єктів господарювання на одному ринку перевищує 70%)'.Важливо зазначити, що згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" та конкурентного права України сама по собі наявність монопольного (домінуючого) ста­новища суб'єкта господарювання не є протиправною поведінкою. Протиправним є зловживання вказаним становищем на ринку. Ця заборона встановлена п. 3 ст. 13 і ст. 50 вказаного Закону.Під зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку Закон розуміє дії або бездіяльність суб'єкта господарю­вання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.До конкретних видів зловживання монопольним становищем на ринку, серед іншого, належить:  —          встановлення таких цін або інших умов придбання або ре­алізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку;  —         застосування різних цін або різних інших умов до рівнознач­них угод із суб'єктами господарювання, продавцями або по­купцями без об'єктивно виправданих на те причин;  —         обумовлення укладення угод прийняттям суб'єктом господа­рювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими чесними звичаями в під­приємницькій діяльності не стосуються предмета договору;  —          обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;  —          часткова або повна відмова від придбання або реалізації то­вару через відсутність альтернативних джерел реалізації або придбання;  —         суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

38. Антиконкурентні узгоджені дії.Вказана координація (узгодження дій) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій формі поведінки (дії, бездіяльності) суб'єктів ринку.Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист еконо­мічної конкуренції» (далі — Закон), узгодженими діями є укладен­ня суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша по­годжена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарюван­ня, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Відповідно, особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками даних узгоджених дій.Горизонтальні узгоджені дії.Вертикальні узгоджені дії —Конгломератні узгоджені дії.Змішані узгоджені.Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.У ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції» визна­чено перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій, які, серед іншого, стосуються:  —          встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів;  —          обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;  —          розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або споживачів або за іншими ознаками;  —          спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тен­дерів;  —          усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;  —          застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції,  —          укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами гос­подарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними традиціями в під­приємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;  - суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправ­даних на те причин.Цей перелік не є вичерпним. Антиконкурентні узгоджені дії можуть визначатися за загальним критерієм узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення чи об­меження конкуренції.