- •3. Метод правового регулювання господарсько-правових відносин
- •4. Принципи господарського права
- •5. Господарське право як система законодавства та інших джерел права
- •11. Поняття легалізації господарської діяльності та її елементів
- •12. Державна реєстрація суб’єктів господарювання
- •13. Державна реєстрація припинення суб’єктів господарювання
- •14. Ліцензування певних видів господарської діяльності
- •15. Патентування деяких видів господарської діяльності
- •16. Поняття суб’єкта господарського права
- •18. Правовий статус громадян-підприємців
- •19. Підприємство як основний господарюючий суб’єкт
- •20. Установчі документи суб’єктів господарювання
- •22. Кооператив як підприємство колективної власності
- •23. Суть і співвідношення різних видів господарських товариств
- •24. Правовий статус акціонерних товариств
- •26. Правовий статус повного і командитного товариства
- •27. Об’єднання підприємств
- •36. Поняття економічної конкуренції та її елементи.
- •39. Антиконкурентні дії органів влади,місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління і контролю.
- •40. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.
- •44. Способи приватизації.
- •45. Стадії приватизаційного процесу.
- •46. Поняття та об’єкти оренди у господарських відносинах.
- •47. Субєкти оренди у господарських відносинах.
- •49. Особливості оренди об’єктів права державної та комунальної власності.
- •57. Поняття розрахункових правовідносин.
- •58. Порядок відкриття та обслуговування банківського рахунку.
- •59. Поняття і зміст готівкових розрахунків.
- •60Форми готівкових розрахунків
- •61. Поняття та принципи безготівкових розрахунків.
- •63. Розрахунки з використанням платіжного доручення
- •64. Розрахунки з використанням платіжної вимоги-доручення
- •67. Розрахунки по інкасо (з використанням інкасового доручення)
- •70) Розрахунки засновані на платіжній гарантії
- •72. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •73. Гарантії захисту прав інвестора в українському законодавстві.
- •74. Гарантії захисту прав інвестора міжнародному праві.
- •75. Поняття, види і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •76. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація основних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •78. Форма і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •79. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)
- •82. Поняття, ознаки і види господарсько-торговельної діяльності.
- •86. Предмет, кількість і асортимент поставки.
- •88. Якість товарів, що поставляються.
- •91. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції.
- •92. Правове регулювання енергопостачання.
- •94. Оренда майна у сфері господарювання.
- •95. Умови договору оренди.
- •98. Оренда державного та комунального майна.
- •99. Суборенда державного та комунального майна.
- •100. Викуп (приватизація) об’єкта оренди.
- •103. Міна (бартер) у сфері господарювання.
- •105. Поняття та ознаки комерційного посередництва (агентської діяльності). Підстави виникнення агентських відносин.
- •106. Агентський договір, його зміст і виконання.
- •107. Взаєморозрахунки в агентських відносинах.
- •109. Загальні положення про захист прав суб’єктів господарювання.
36. Поняття економічної конкуренції та її елементи.
По-перше, конкуренція — це різновид соціального регулятора, який визначає поведінку різноманітних суб'єктів. З цієї точки зору конкуренція виконує регулюючі функції, формує економічні та суспільні пропорції, впливає на поведінку людей. Право як один з елементів системи соціального регулювання взаємодіє з конкуренцією, регулює її. Але право і закон не можуть замінити собою конкуренцію. Особливо чітко це видно в економіці на прикладі регулювання цін. Саме конкуренція, а не адміністративні приписи в більшості випадків є найбільш ефективним регулятором цін на ринку.По-друге, юридичною передумовою для конкуренції слугує свобода економічної діяльності (рівність всіх суб'єктів права власності і господарювання, свобода підприємництва, свобода конкуренції), гарантована ст.ст. 13, 42 Конституції України. Фундаментальні положення цієї статті розвинуті в ГК України і в законодавстві України про захист економічної конкуренції.По-третє, в свою чергу, конкуренція є передумовою реалізації прав споживачів (наприклад, права на вибір товарів (робіт, послуг) або на отримання інформації). Відсутність конкуренції на ринку фактично перетворює більшість цих прав у фікцію або суттєво їх обмежує. Поведінка споживачів вважається важливим елементом конкурентної боротьби. Не випадково в ГК України споживач розглядається як учасник господарських відносин і конкурентного середовища.По четверте, конкуренцію правомірно розглядати як суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення господарської діяльності (предмет правового регулювання). Ці майнові відносини врегульовані нормами господарського права та набувають специфіку завдяки своїм суб'єктам, змісту і об'єкта. Зокрема, особливістю об'єктів цих відносин виступає те, що вони виникають з приводу володіння не будь-якими майновими благами, а тільки обмеженими (які використовуються в процесі господарювання). Крім того, необхідно підкреслити, що хоча конкурентні правовідносини можуть бути абсолютними (наприклад, з приводу користування власником майном), однак у більшості випадків вони є відносними (наприклад, договір про сумісну діяльність конкурентів), адже виникають вони між певними суб'єктами, які конкурують на конкретному ривку та зобов'язані дотримуватися правил добросовісної конкуренції.Всі вказані характеристики утворюють юридичний зміст такої економіко-правової категорії, як конкуренція. На ринку (в сфері господарювання) діє економічна конкуренція, роль якої проявляється через її функції: - регулюючу, що проявляється у встановленні таких правил господарювання, що забезпечують виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт, послуг; - стимулюючу, що полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асортименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх технологій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку; - контрольно-сигналізаційну, основне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним виробництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контрагентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхідність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продукцію потенційних контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язк
37. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним положенням.Під державною монополією розуміється монополія, утворена у відповідності з законодавством відповідної держави, що визначає товарні межі монопольного ринку, поняття суб'єкта монополії (монополіста), норми контролю і регулювання його діяльності, а також компетенцію контролюючого органу. Наприклад, в Україні діє державна монополія на виробництво зброї та боєприпасів.З іншого боку, відповідно до ст. 1 Закону України « Про природні монополії» природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуга), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуга), ніж попит на інші товари (послуги)..Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне домінуюче становище на ринку товару якщо:1на цьому ринку немає жодного конкурента;2він не зазнає значної конкуренції.При цьому, як зазначається в літературі, слід враховувати, що поняття монопольного (домінуючого) становища має два аспекти: індивідуальний і колективний.Індивідуальний аспект монопольного (домінуючого) становища, може бути поділений на:— виключний (коли суб'єкт господарювання не мас конкурентів на даному ринку товару);—• формальний (коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо вія не довів, що має конкурента на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин);—допустимий (коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку менше 35 відсотків, але органи АМКУ довели, що він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам).Колективний (груповий) аспект домінуючого монопольного становища на ринку має:-двохскладовий прояв (стосується двох суб'єктів господарювання в сфері певного виду товарів при відсутності у них конкурентів чи при наявності тільки незначної конкуренції); — трьохскладовий прояв (коли сукупна частка не більше трьох суб'єктів господарювання на одному ринку перевищує 50 % ); — п'ятискладовий прояв (коли сукупна частка не більше п'яти суб'єктів господарювання на одному ринку перевищує 70%)'.Важливо зазначити, що згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" та конкурентного права України сама по собі наявність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання не є протиправною поведінкою. Протиправним є зловживання вказаним становищем на ринку. Ця заборона встановлена п. 3 ст. 13 і ст. 50 вказаного Закону.Під зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку Закон розуміє дії або бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.До конкретних видів зловживання монопольним становищем на ринку, серед іншого, належить: — встановлення таких цін або інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; — застосування різних цін або різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями або покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; — обумовлення укладення угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; — обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; — часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару через відсутність альтернативних джерел реалізації або придбання; — суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
38. Антиконкурентні узгоджені дії.Вказана координація (узгодження дій) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій формі поведінки (дії, бездіяльності) суб'єктів ринку.Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі — Закон), узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Відповідно, особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками даних узгоджених дій.Горизонтальні узгоджені дії.Вертикальні узгоджені дії —Конгломератні узгоджені дії.Змішані узгоджені.Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.У ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції» визначено перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій, які, серед іншого, стосуються: — встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів; — обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; — розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або споживачів або за іншими ознаками; — спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; — усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; — застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції, — укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними традиціями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; - суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.Цей перелік не є вичерпним. Антиконкурентні узгоджені дії можуть визначатися за загальним критерієм узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
