91.Федерація фрн.

ФРН складається із 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гесен, Мекленбург-Переждня Померанія, Нижня Саксонія, Рейланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрингія, Шлезвіг-Гольштейн. Із 16 земель є містами: (Берлін – столиця; Гамбург і Бремен – у минулому були містами-республіками і входили до Ганзенського Союзу).

Землі мають свої конституції, виборний законодавчий орган - ландтаг (у 15 землях - однопалатний, а в Баварії – двопалатний) – уряд здійснює свою роботу на чолі з прем’єр-міністром.

Федеративна Республіка Німеччина, країна з розвиненою демократичною структурою влади і широким місцевим самоврядуванням. На сьогодні правовий статус органів місцевого самоврядування, порядок їх утворення та функціонування визначається в першу чергу конституціями та законодавством окремих земель. Як наслідок структура цих органів і їх компетенція досить суттєво відрізняється в різних землях Німеччини.

Проте спільним є їх демократизм утворення, автономність у своїй діяльності та відповідальність за стан справ у своїй громаді. Адже це випливає з норм статті 28 федеральної Конституції Німеччини.

92.Місце́ве самоврядування у фрн

Територія ФРН ділиться на 16 земель, в числі яких 3 міста, що мають статус земель (Берлін, Бремен, Гамбург). 13 земель поділені на адміністративні округи, а адміністративні округи, в свою чергу, - на райони (вони складаються з комун (громад)) і міста, прирівняні до районів.

Місцеве самоврядування в ФРН здійснюється відповідно до романо-германської моделі і організовано відповідно до Основного закону ФРН і законодавством земель: в кожній з них діє Положення про громади і Положення про райони. Місцеве самоврядування будується на основі узгодженої роботи представницьких і виконавчих органів округів, районів і громад. Найбільш різноманітно місцеве самоврядування в громадах. Дослідники пов'язують це з історичним минулим країни: по-перше, з магдебурзьким правом; по-друге, з довгим періодом феодальної роздробленості німецьких князівств.

В даний час використовується чотири організаційних форми місцевого самоврядування: південнонімецька, бургомістерську, Північнонімецьку і магістратного.

93.Конституційний розвиток Японії

Перша Конституція Японії з'явилася результатом компромісу, досягнутого в ході так званої "революции Мейдзі" 1867 р., що створила умови для ліквідації феодальних стосунків в країні і зміцнення її єдності. У основі компромісу лежало визнання можливості співпраці між основними класами суспільства, що запобігло подальшому зіткненню між ними і кровопролиттю.

Конституція 1889 р. була октроирована Імператором, і наступного року вона вступила в дію. Японська Конституція 1889 р. налічувала 76 статей, об'єднаних в 7 глав: Конституція урочисто проголошувала, що "Японская імперія на вічні часи безперервно управляється Імператором".

Проте, як це часто буває в абсолютних і дуалістичних монархіях (а Японія за Конституцією 1889 р. була саме дуалістичною монархією), за спиною Імператора декілька чоловік фактично керували державою.

Боротьба з учасниками військових переворотів і встановлення державної монополії в економіці привели до обмеження конституційних прав і свобод. А прийняття Парламентом в червні 1945 р. урядового Закону про надзвичайні заходи військового часу означало припинення дії Конституції 1889 г.

У лютому 1946 р. був опублікований проект Конституції, розроблений японським урядом. Він лише трохи відрізнявся від Конституції 1889 р. Тому в штабі американських окупаційних військ був розроблений інший проект, опублікований в березні. При його складанні були використані положення конституційного права Великобританії і США, приватний проект Конституції, підготовлений групою японських інтелігентів на базі Веймарськой конституції Німеччини 1919 р., і ін.

Конституція була прийнята Парламентом в жовтні 1946 р. і набрала чинності 3 травня 1947 р. Напередодні набуття чинності Конституції і незабаром після початку її дії (январь-июль 1947 р.) Парламент ухвалив 45 законів, покликаних забезпечити її реалізацію, у тому числі Закон про Імператорське прізвище, Закон про Кабінет міністрів, Закон про Парламент, Закон про судову систему. За минулі півстоліття текст Конституції не зазнав змін.