28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.

Першими актами боротьбі за особисті пр стали прийняті Велика хартія вольностей 1215 р., Петиція про право, Білль про права, Хабеас корпус акт, які обмежили всевладдя монарха і встановили демократ засади правового становища особистості. Однак широке утвердження ідеї прав люд почалося з ост чверті XVIII в. і пов'язане зі США і Фран.: *Декларація незалежності (4 липня 1776 р)  вперше закріпила на політико-правовому рівні невідчужувані права особистості. *Декларація прав люд і гр від 26 серпня 1789 р.,(Фран). Цими документами було покладено закріплення першого покоління прав людини - громадянських і політичних прав.

Початок ІІ покоління пр л було покладено в XIX в. Воно пов'язане з офіц фіксуванням соц-ек прав. До прав ІІІ покол -солідаристські або колективні права(після Другої світо-вої війни в документах ООН. До їх числа відносять право націй на самовизначення, право на мир)

З Загальної декларації прав людини 1948 р. і починається з закріплення громадянських прав.

Право на життя означає, що ніхто не може бути свавільно позбавлений жит. Найважливішими гарант права на життя є проведення держ миролюбної зовн політики, ефективна боротьба з міжн і внутрішньодерж тероризмом, злочинами проти життя і здоров'я людей; діяльність, спрямована на запоб дорожньо-транспортних пригод, нещасних випад на в-ві; скасув смертної кари.

Право на повагу до гідності полягає у забороні піддавати особистості насильству, іншому жорстокому або такому, що принижує людину відношенню або покаранню, а також без добровільної згоди  медиц, наук чи іншим дослідам.

Право на недоторканість особи, по-перше, припускає відгородження особи від злочинних посягань з боку інших осіб, а, по-друге, від зловжив владою з боку держ органів і посадових осіб.

Недоторканність житла - крім випадків, визначених у законі, без згоди власника житла в нього не можуть увійти сторонні особи.

Право на таємницю приватного життя полягає в праві люд на світ власних особистих і інтимних переживань, який він не бажає робити надбанням гласності. Таємницю приватного життя утворюють також таєм листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кориспонденц.

Всі гр мають право вільно пересуватися по націон території і обирати місце свого проживання. За всіма гр визнається право вільно виїжджати з країни і повертатися на батьківщ. У констит ряду країн (Португалії) не допускається видача і висилка гр з націонал території, не дозволяється висилка з політичних мотивів. Разом з тим гарант право притулку іноземцям.

Свобода слова дозволяє кожній людині висловлювати свої думки, переконання, думки. Це перш за все свобода від будь-якого ідеологічного контролю.

Свобода совісті припускає можливість кожної людини, виходячи зі своїх внутрішніх переконань, сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої релігії.

Обовязки - О дотримання конституції та законів, О батьків виховувати своїх неповнолітніх дітей, О поважати честь і гідність, права і свободи інших людей .

Концепція трьох поколінь прав людини  припускає розходження прав людини не тільки по сферах життєдіяльності людини (особиста, політична, економічна, соціальна, культурна), але й за часом їхнього виникнення. 

Перше покоління прав людини:

-цивільні (особисті) і політичні права .

Друге покоління прав людини:

-соціальні, економічні, культурні права.

Третє покоління прав людини:

-колективні права.

Цивільні й політичні права спрямовані на обмеження сваволі державної влади, вони ставлять за обов'язок державі не втручатися в сферу особистої волі людини (його автономного життя) ,створюють умови для участі громадянина в політичному житті країни. Ці права (право на життя, достоїнство, волю й особисту недоторканність, недоторканність житла, рівність перед законом, волю від довільного арешту користування рідною мовою й ін.) являють собою ліберальні цінності, результат (в основному) розвитку буржуазних відносин, буржуазних революцій. Вони знайшли своє закріплення ,наприклад, у французькій Декларації прав людину й громадянина (1789р.),американському Біллі про права (ратифікований в 1791р.), однак «первооткрывательство» у сфері прав людини належить Англії (Велика хартія вільностей 1215р., Петиція про право 1628р.,Хабеас корпус акт 1678р.,Акт про влаштування 1701р.). 

Соціальні, економічні ,культурні права покликані гарантувати людині гідні умови життя, визначають обов'язку держави по забезпеченню нужденними мінімальними засобами існування, обов'язку по соціальній забезпеченості, необхідної для підтримки людського достоїнства, нормального задоволення первинних потреб і духовного розвитку людини. Ці права (право на працю, власність, підприємництво, страйки й ін; право на соціальне забезпечення, наприклад, за віком у випадку хвороби, втрати годувальника, інвалідності; право на утворення, участь у культурному житті) уперше одержали міжнародне визнання в Загальній декларації прав людини ( 1948р.),хоча вихідний момент їхнього виникнення - початок 20 ст.

Колективні права («права солідарності», «солідарні права») - право народу, право націй, право спільності, асоціації - засновані на солідарності людей, уперше позначені документами, прийнятими під егідою ООН в 80-і роки 20 ст.(право на розвиток, право на здорове навколишнє середовище, право користуватися економічним і культурним потенціалом людства, право на мир і ін.) .