- •1.Конституційне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система конституційного права у зарубіжних країнах.
- •3.Особливості норм і інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.
- •4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Основні види джерел:
- •1) Мусульманське;
- •2) Індуське;
- •3) Іудейське.
- •5. Джерела конституційного права основних правових сімей (романо-германська та англо-американська).
- •6. Релігійне право загальна характеристика та основні джерела.
- •7. Поняття ознаки та види законів як джерел конституційного права у зарубіжних країнах.
- •9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Поняття ознаки та види конституційних звичаїв як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •12. Конституція як основне джерело конституційного права у зарубіжних країнах.
- •13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.
- •14.Способи розробки та прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •15.Способи та порядок внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах.
- •16. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах та його моделі.
- •17. Поняття, ознаки та види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Форма держави поняття, види та структура.
- •19.Форма правління в зарубіжних країнах.
- •20.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •21. Федералізм: поняття основні ознаки та сучасні тенденції у зарубіжних країнах. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •Розподілення компетенції і відношення проміж федерацією та її суб’єктами
- •22. Децентралізація та місцеве самоврядування в зарубіжних країнах.
- •23.Муніципальні системи зарубіжних країн.
- •24. Парламентський та міністеріальний режим.
- •25.Поняття та структура конституційного становища особистості в зарубіжних країнах.
- •26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
- •27.Права людини і права громадянина. Права, свободи і обов’язки особистості.
- •28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.
- •Становлення четвертого покоління[ред. • ред. Код]
- •29.Рівність прав свобод і обов’язків особистості.
- •30.Принципи законодавства про конституційне становище особистості в зарубіжних країнах.
- •30.Принципи законодавства про коснстит.Становище особистості.
- •31.Гарантії прав і свобод особистості в зарубіжних країнах.
- •32.Поняття, функції та види політичних партій у зарубіжних країнах. Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •Функції політичних партій:
- •Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •33.Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •34.Поняття ознаки та види багатопартійної системи у зарубіжних країнах.
- •35.Поняття та види виборів. Поняття і принципи виборчого права.
- •36. Поняття та види виборчих систем. Мажоритарна виборча система.
- •37.Пропорційна виборча система. (відсотковий бар’єр, виборча квота, розподіл голосів за залишками).
- •38.Поняття і види референдумів. Предмет та формула референдуму.
- •39.Правове становище парламентів у зарубіжних країнах.
- •40.Місце парламентів у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •41.Органи та посадові особи парламентів у зарубіжних країнах.
- •42.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.
- •43.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентських монархіях та республіках.
- •44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
- •45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •46.Правове становище монархів, у т.Ч. Порядок та способи успадкування трон. Місце монарха у системі органів державної влади.
- •47. Правове становище президентів у зарубіжних країнах. Місце президента у системі органів державної влади.
- •48.Правове становище уряду та його місце у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •49. Види урядів та структура урядів зарубіжних країн.
- •51. Конституційнй розвиток сша
- •52. Конститу́ція сша та її особливості.
- •53. Конституційний контроль в сша.
- •54. Основи правового становища особистості в сша
- •55. Політичні партіїї сша. Особливості двопартійної системи сша.
- •56. Правове становище президента сша.
- •58. Центральні колегіальні органи виконавчої влади у сша
- •59.Правове становище Конгресу сша
- •60. Структура конгресу сша.
- •61.Організаційно-правові форми діяльності конгресу.
- •62.Федерація сша
- •63.Місцеве самоврядування в сша
- •64.Конституційний розвиток Великої Британії.
- •66. Правове становище монарха Великої Британії.
- •67. Партійна система Великої Британії
- •68.Структура парламенту Великої Британії. Палата Лордів (800 ). Палата громад (650) людей.
- •69. Правове становище парламенту Великої Британії.
- •70.Комітети британського парламенту
- •71. Уряд та Кабінет Міністрів Великобританії. Внутрішній кабінет. Таємна рада
- •72.Територіальний устрій Великої Британії.
- •73.Місц. Самоврядування у Великої британії
- •76.Правова охорона Конституції Франції
- •77. Основи конституційного становища особистості у франції
- •78.Правове становище президента у Франції
- •79.Партійна система Франції
- •80. Правове становище Парламенту Франції.
- •81.Правове становище уряду Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •82. Регіональне і місцеве управління управління і самоврядування у Франції.
- •83. Конституційний розвиток Німеччини.
- •84.Основний закон фрн.
- •85. Конституційний контроль в фрн.
- •86.Правове становище президента фрн.
- •87.Партійна система фрн
- •88. Бундестаг
- •89.Бундесрат.
- •91.Федерація фрн.
- •92.Місце́ве самоврядування у фрн
- •93.Конституційний розвиток Японії
- •94. Конституція Японії 1947 p та її характеристика.
- •95. Партійна система японії
- •96.Правове становише імператора Японії.
- •97.Правове становище Парламенту Японії.
4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
Джерело конституційного права – це писані й неписані норми, що регулюють конституційно-правові відносини.
Джерела конституційного права різноманітні і досить відмінні в різних країнах. Відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому, з існуванням різних моделей правових систем.
Основні види джерел:
1) Нормативно-правові акти:
- закони (конституційні, органічні, звичайні);
- нормативно-правові акти глави держави;
- нормативно-правові акти органів виконавчої влади;
- нормативно-правові акти органів конституційного нагляду;
- парламентські регламенти (статути);
- рішення органів місцевого самоврядування.
2) Судові прецеденти.
3) Правові звичаї.
4) Міжнародні договори.
5) Релігійні норми.
6) Доктринальні джерела. [класифікація за Б.А.Страшуном]
7) Акти надзвичайних органів влади.
8) Акти, що видаються в порядку тлумачення конституційніх норм і законів.
9) Політичні декларації та спільні постанови політичного керівництва правлячих партій та парламентів.[за В.О.Лучіним].
10) Внутрішньодержавні публічно-правові договори. [за В.Є.Чіркіним].
За ступенем важливості та характером суспільних відносин, що регулюються, закони поділяються на:
- Конституційні закони – мають вищу юридичну силу. В свою чергу вони поділяються на:
а) закони, що вносять поправки і доповнення до конституцій (зазвичай, коли вони приймаються, вони інтегруються з конституційним текстом; інколи існують формально поза рамками цього тексту (конституція США), однак вони розглядаються як змістовне ціле);
б) конституційними законами офіційно називають складові частини конституцій деяких країн, які не являють собою єдиний нормативний акт вищої юридичної сили, а становлять певну сукупність таких актів (наприклад, конституція Швеції складається з трьох конституційних законів: "Закон про форму правління” та "Акт про свободу друку” [1974р.], "Акт про престолонаслідування” [1810р.]). /Докладніше див. у В.Шаповала ст.35-37/.
- Органічні закони – в ряді країн (як правило романська система) визначають статус органів держави і процедури народного голосування на основі бланкетних статей конституції. Їх прийняття прямо передбачено в конституції. На відміну від конституційних законів суть органічних полягає в тому, що вони доповнюють конституцію, не змінюючи її основних принципів, не зачіпаючи її глибинної сутності.
- Звичайні закони – вони регулюють окремі питання державного чи суспільного життя. Як правило таких законів приймається безліч, але не всі вони є джерелами конституційного права, а лише ті, що містять конституційно-правові норми. До звичайних відносяться Закон ФРН про порядок зміни території земель (1965) чи Закон Французької Республіки про надання виборчого права громадянам, що досягли 18 років (1974).
- Надзвичайні закони – згідно самої конституції, ці закони можуть відступати від її положень, але приймаються тільки на короткий строк, як правило на декілька місяців, хоча з можливим правом парламенту продовжити термін його дії. (за В.Є.Чіркіним).
- Акти виконавчої влади, що мають силу закону – інколи їх називають делегованим законодавством. Ці акти формально не називаються законами, а завжди мають якусь особливу назву, за якою їх можна відрізнити від інших актів. Наприклад, вони можуть називатись ордонансом (у Франції), декретом чи прокламацією. Приймаються вони або главою держави (президентом, монархом), або урядом, його главою і навіть інколи окремим міністром. Це акти виконавчої влади, але регулюють дуже важливі питання, що відносяться, як правило, до сфери законодавчого регулювання.
2) Судовий прецедент – це рішення судів у конкретних справах, які мають обов'язкове юридичне значення для нижчих або рівних за рангом судових установ при розгляді ними аналогічних або подібних справ.
3) Правовий звичай належить до неформалізованих джерел.
Правовий (юридичний) звичай – це норма, що слалась в результаті регулярного, стійкого повторення в політичній поведінці. Ці норми ніде в офіційних виданнях не записані, однак впродовж тривалого часу застосовуються і санкціонуються державою. Проте судом вони в любому випадку не захищаються.
4) Міжнародні (міждержавні) договори – служать джерелом конституційного права у випадках, коли регулюють конституційні проблеми і коли передбачено їх безпосереднє застосування.
5) Релігійне право – специфічне джерело права, в тому числі і конституційного; це так звані зведення релігійних правил.
Причому їх юридична сила часом перевищує навіть силу конституційних норм. Наприклад: в Ісламській Республіці Іран вищим джерелом права є шаріат – звід норм мусульманського права.
В світі існує як мінімум три групи релігійного права: