- •1.Конституційне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна.
- •2.Система конституційного права у зарубіжних країнах.
- •3.Особливості норм і інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.
- •4. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Основні види джерел:
- •1) Мусульманське;
- •2) Індуське;
- •3) Іудейське.
- •5. Джерела конституційного права основних правових сімей (романо-германська та англо-американська).
- •6. Релігійне право загальна характеристика та основні джерела.
- •7. Поняття ознаки та види законів як джерел конституційного права у зарубіжних країнах.
- •9. Поняття ознаки та види актів судових органів як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •10. Поняття ознаки та види конституційних звичаїв як джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •12. Конституція як основне джерело конституційного права у зарубіжних країнах.
- •13. Поняття, ознаки, види та форми конституцій у зарубіжних країнах.
- •14.Способи розробки та прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •15.Способи та порядок внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах.
- •16. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах та його моделі.
- •17. Поняття, ознаки та види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •18. Форма держави поняття, види та структура.
- •19.Форма правління в зарубіжних країнах.
- •20.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.
- •21. Федералізм: поняття основні ознаки та сучасні тенденції у зарубіжних країнах. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •Розподілення компетенції і відношення проміж федерацією та її суб’єктами
- •22. Децентралізація та місцеве самоврядування в зарубіжних країнах.
- •23.Муніципальні системи зарубіжних країн.
- •24. Парламентський та міністеріальний режим.
- •25.Поняття та структура конституційного становища особистості в зарубіжних країнах.
- •26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
- •27.Права людини і права громадянина. Права, свободи і обов’язки особистості.
- •28.Поняття та види прав особистості у зарубіжних країнах. Покоління прав особистості.
- •Становлення четвертого покоління[ред. • ред. Код]
- •29.Рівність прав свобод і обов’язків особистості.
- •30.Принципи законодавства про конституційне становище особистості в зарубіжних країнах.
- •30.Принципи законодавства про коснстит.Становище особистості.
- •31.Гарантії прав і свобод особистості в зарубіжних країнах.
- •32.Поняття, функції та види політичних партій у зарубіжних країнах. Поняття політичних партій. Функції політичних партій
- •Функції політичних партій:
- •Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •33.Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •34.Поняття ознаки та види багатопартійної системи у зарубіжних країнах.
- •35.Поняття та види виборів. Поняття і принципи виборчого права.
- •36. Поняття та види виборчих систем. Мажоритарна виборча система.
- •37.Пропорційна виборча система. (відсотковий бар’єр, виборча квота, розподіл голосів за залишками).
- •38.Поняття і види референдумів. Предмет та формула референдуму.
- •39.Правове становище парламентів у зарубіжних країнах.
- •40.Місце парламентів у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •41.Органи та посадові особи парламентів у зарубіжних країнах.
- •42.Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах.
- •43.Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентських монархіях та республіках.
- •44. Поняття та стадії законодавчого процесу в зарубіжних країнах.
- •45.Статус парламентарія. Види депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •46.Правове становище монархів, у т.Ч. Порядок та способи успадкування трон. Місце монарха у системі органів державної влади.
- •47. Правове становище президентів у зарубіжних країнах. Місце президента у системі органів державної влади.
- •48.Правове становище уряду та його місце у системі органів державної влади в зарубіжних країнах.
- •49. Види урядів та структура урядів зарубіжних країн.
- •51. Конституційнй розвиток сша
- •52. Конститу́ція сша та її особливості.
- •53. Конституційний контроль в сша.
- •54. Основи правового становища особистості в сша
- •55. Політичні партіїї сша. Особливості двопартійної системи сша.
- •56. Правове становище президента сша.
- •58. Центральні колегіальні органи виконавчої влади у сша
- •59.Правове становище Конгресу сша
- •60. Структура конгресу сша.
- •61.Організаційно-правові форми діяльності конгресу.
- •62.Федерація сша
- •63.Місцеве самоврядування в сша
- •64.Конституційний розвиток Великої Британії.
- •66. Правове становище монарха Великої Британії.
- •67. Партійна система Великої Британії
- •68.Структура парламенту Великої Британії. Палата Лордів (800 ). Палата громад (650) людей.
- •69. Правове становище парламенту Великої Британії.
- •70.Комітети британського парламенту
- •71. Уряд та Кабінет Міністрів Великобританії. Внутрішній кабінет. Таємна рада
- •72.Територіальний устрій Великої Британії.
- •73.Місц. Самоврядування у Великої британії
- •76.Правова охорона Конституції Франції
- •77. Основи конституційного становища особистості у франції
- •78.Правове становище президента у Франції
- •79.Партійна система Франції
- •80. Правове становище Парламенту Франції.
- •81.Правове становище уряду Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •82. Регіональне і місцеве управління управління і самоврядування у Франції.
- •83. Конституційний розвиток Німеччини.
- •84.Основний закон фрн.
- •85. Конституційний контроль в фрн.
- •86.Правове становище президента фрн.
- •87.Партійна система фрн
- •88. Бундестаг
- •89.Бундесрат.
- •91.Федерація фрн.
- •92.Місце́ве самоврядування у фрн
- •93.Конституційний розвиток Японії
- •94. Конституція Японії 1947 p та її характеристика.
- •95. Партійна система японії
- •96.Правове становише імператора Японії.
- •97.Правове становище Парламенту Японії.
26. Способи набуття та припинення громадянства в зарубіжних країнах.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації.
Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за народженням. Вона пов'язана з моментом народження і відбувається незалежно від волі особи на основі принципів «права крові» або «права ґрунту».
Згідно з принципом «права крові» (лат. jus saпgviпis) дитина набуває громадянство тієї держави, громадянами якої є її батьки, незалежно від місця народження. Згідно з принципом «права ґрунту» (лат. jus soli) дитина набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У законодавстві сучасних держав поєднуються обидва принципи набуття громадянства за народженням з переважанням одного з них, у більшості держав - принципу «права крові».
Натуралізація - це набуття громадянства за волевиявленням особи. Якщо набуття громадянства за народженням відбувається незалежно від волі особи, то натуралізація відбувається на її прохання або за її згодою. Змістовно вона полягає у наданні уповноваженим державним органом (главою держави, міністерством юстиції, міністерством внутрішніх справ, судом) громадянства даної держави громадянину іншої держави або особі без громадянства. Надання натуралізованого громадянства зазвичай здійснюється в індивідуальному порядку і супроводжується, зокрема, такими умовами: постійне проживання особи на законних підставах протягом певного часу (найчастіше - п'яти років) на території тієї держави, на громадянство якої вона претендує (укорінення); вихід із попереднього громадянства або його втрата; наявність постійного місця проживання (доміцилій); володіння державною мовою; наявність законних джерел існування та ін. .
Відповідність встановленим умовам сама по собі не є гарантією набуття громадянства. Набуття громадянства шляхом натуралізації не визнається суб'єктивним правом людини. Суб'єктивному праву завжди відповідає чийсь обов'язок. Обов'язку щодо натуралізації держава не має. Це означає, що особа може претендувати на набуття громадянства в порядку натуралізації, але держава не зобов'язана надавати його.
За деякими винятками (усиновлення, встановлення опіки, визнання батьківства, іноді - одруження; набуття громадянства у таких випадках називається натуралізацією за законом) законодавство не визнає за особою права на натуралізацію, вона є дозвільною за своїм характером процедурою.
Порядок натуралізації може бути спрощений для осіб: у набутті громадянства якими заінтересована сама держава (наприклад, великими підприємцями, видатними вченими, спортсменами, фахівцями певних спеціальностей тощо); одружених з громадянами даної держави; народжених від колишніх громадян даної держави; усиновлених громадянами даної держави; корінної в даній державі національності та деяких інших. Спрощеними різновидами натуралізації є:
- оптація - вибір громадянства;
- трансферт - зміна громадянства у зв'язку з переходом території від однієї держави до іншої;
- реінтеграція - поновлення в громадянстві колишніх громадян даної держави;
- реєстрація - надання громадянства особі, яка має на нього право.
Підстави припинення громадянства.
Припинення громадянства - це припинення правового зв' язку між особою і державою, за якого вони втрачають права та обов'язки одне щодо одного. Припинення громадянства означає, що держава не визнає і не гарантує права і свободи свого колишнього громадянина, не заступається за нього за кордоном. Колишній громадянин, зі свого боку, не зобов'язаний дотримуватися законів і приписів держави, виконувати перед нею які-небудь обов'язки, крім тих, що покладаються на нього як на людину. Припинення громадянства може відбуватися за різними підставами, залежно від яких розрізняються вихід із громадянства, втрата громадянства і позбавлення громадянства.
Вихід із громадянства - це припинення громадянства за волевиявленням громадянина, тобто відмова громадянина від громадянства. Вихід із громадянства може відбуватися за клопотанням заінтересованого громадянина і відповідного дозволу уповноваженого органу держави (зазвичай - глави держави) або в порядку реєстрації - за заявою громадянина, яка спеціального дозволу не потребує. У більшості країн прийнятий дозвільний порядок виходу з rромадянства. Підстави для відмови у припиненні rромадянства встановлюються законом.
Втрата громадянства - це припинення rромадянства внаслідок вчинення особою певних заборонених дій. Підставами втрати rромадянства можуть бути: набуття rромадянства іншої держави; скасування рішення про надання rромадянства (зазвичай - у разі набуття особою rромадянства на підставі завідомо неправдивих відомостей і фальшивих документів); непідтримання особою, яка проживає за кордоном, зв'язку зі своєю державою протяrом встановленorо часу; вступ на іноземну державну службу; розірвання шлюбу (в країнах, де передбачено автоматичне набуття rpoмaдянства іноземкою у разі укладення нею шлюбу з rромадянином даної держави) та ін.
Втрата rромадянства відбувається на основі рішень і дій уповноважених державних opraнів і посадових осіб. Цим втрата rромадянства відрізняється від виходу із rромадянства, який відбувається за волевиявленням особи і здійснюється за її клопотанням або в порядку реєстрації. Іноді втратою rpoмaдянства називається будь-який вид йоrо припинення.
Позбавлєння громадяпнства - це припинення rромадянства особи, здійснене з ініціативи уповноваженоrо державноrо opraну від імені держави. Позбавлення rромадянства є крайнім заходом, до якоrо держава вдається тоді, коли поведінка rромадянина не узrоджується з інтересами і законами держави. Позбавлення rромадянства, набутоrо за народженням, називається денаціоналізацією, а набутоrо в порядку натуралізації - денатуралізацією. Конституції баrатьох держав не припускають можливості позбавлення rромадянства, набутоrо у будь-який спосіб. Конституції деяких держав забороняють денаціоналізацію, пов'язуючи це з тим, що rромадянство за народженням є одним із невідчужуваних природних прав людини, але припускають можливість денатуралізації. Позбавлення rромадянства, набутоrо за народженням, припускається тільки в деяких державах.