4. Внутрішня і зовнішня політика князя Володимира Великого

Внутрішня політика Володимира

1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.

2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.

3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.

4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:

• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;

• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;

• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;

• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.

5. Запровадив християнство.

6. Будував багато церков.

7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.

8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.

9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.

10. Володимир — перший реформатор на Русі.

Здійснив такі реформи:

• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;

• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;

• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;

• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;

• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;

• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.

11. Було запроваджено державну символіку.

Герб Володимира - тризуб.

Археологи знаходили зображення тризуба на багатьох предметах: срібних монетах, будівельній цеглі Десятинної церкви, прикрасах тощо.

Зовнішня політика Володимира

1. Наявність величезної підвладної території диктувала суттєву зміну зовнішньої політики: далекі походи, захоплення нових земель поступаються місцем захисту власних кордонів.

2. У відносинах з сусідніми державами спирався не лише на силу зброї, а й на активні дипломатичні контакти з багатьма державами.

3. Головним напрямом зовнішньої політики стала боротьба проти печенігів. Для відсічі їх нападів зміцнював кордони зі степом, будував міста на Десні, Рубежі, Сулі й Стугні. Це були справжні богатирські застави з постійними військовими гарнізонами, які відіграли вирішальну роль у стабілізації становища на півдні Русі. Крім системи міст, південноруське прикордоння захищали могутні багатокілометрові земляні вали (так звані “змієві вали”).

4. “Повість минулих літ” та інші джерела повідомляють про сім переможних походів проти печенігів Володимира (990p., 992 р. (двічі), 996p., 997 p., 1001p., 1004p.).

5. Встановив тісні контакти з Візантією, Священною Римською імперією, Польщею, Швецією, Чехією, що свідчило про її великий міжнародний авторитет.

6. Започаткував „шлюбну дипломатію” руських князів, одружуючись сам і одружуючи своїх дітей з королівськими родинами європейських країн. Сам був одружений з сестрою візантійського імператора Анною, а після її смерті — з онукою германського імператора Оттона І. Сина Святополка одружив з дочкою польського князя Болеслава І Хороброго, Ярослава - з дочкою шведського короля Інгердою (Іриною).

Одна донька була дружиною польського короля, друга — чеського, третя — дружиною брата угорського короля.

7. За князя Володимира Руська держава перетворилася на імперію.