1.Предмет трудового права: індивідуальні й колективні трудові відносини.

Предметом трудового права є суспільно-трудові відносини, які виникають в результаті укладення трудового договору між працівником і роботодавцем.

Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, становлять основу предмета трудового права, його "ядро", однак лише ними предмет цієї галузі не вичерпується. Існує ще ціла низка суспільних відносин, які забезпечують функціонування трудових відносин, що теж регулюються нормами трудового права. Особливістю цих відносин є те, що за відсутності трудових відносин вони існувати не можуть. Тобто за своєю природою це — відносини допоміжного характеру.

До таких відносин, що виконують допоміжну роль у забезпеченні трудових відносин, належать: відносини працевлаштування; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціального партнерства.

Усі ці суспільні відносини разом з трудовими і формують предмет правового регулювання нормами трудового права. Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної трудової функції. Особливе місце в цій системі займають відносини, що опосередковують трудовий договір між працівником і роботодавцем. Ці відносини можна розглядати як у вузькому, так і в широкому значенні. У широкому значенні трудовий договір є базою, основою всіх інших індивідуальних трудових відносин - щодо оплати праці, робочого часу, дисципліни праці тощо. Всі названі відносини виникають і протікають тільки в рамках дії трудового договору, з його припиненням припиняються і всі елементи, що його становлять.

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб'єктів, які будучи визнані правом, отримали свій реальний правовий статус. Створено нове законодавство, прийнято закони України "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", які створили легальну базу для функціонування колективних трудових відносин.

До індивідуальних трудових відносин відносяться:

n     по професійній орієнтації і профотбору, здійснюваному роботодавцем;

n     по висновку, зміні і припиненню трудового договору;

n     по навчанню працівників безпосередньо на виробництві і підвищенню їхньої кваліфікації;

n     по відстороненню працівників від роботи;

n     по оцінці й атестації працівників;

n     по заробітній платі і нормуванню праці;

n     за робочим часом і часу відпочинку;

n     по дисципліні праці;

n     по охороні праці;

n     по дисциплінарній відповідальності працівника;

n     по матеріальній відповідальності сторін трудового договору.

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб'єктів, що, будучи визнані правом, одержали свій реальний правовий статус.

З розвитком соціального партнерства колективні відносини вийшли за рамки підприємств і створили нову соціально-трудову вертикаль, що пронизує тканину трудових відносин  від рівня конкретного підприємства до загальнонаціонального рівня.

Колективні трудові відносини – це середовище обирання індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне положення  з  індивідуальними трудовими відносинами.

           Так, підводячи підсумок сказаному, можна зробити висновок, що трудові відносини як предмет трудового права являють собою ланку виробничих відносин, що складаються в процесі застосування праці в суспільній кооперації праці, коли громадянин включається в колектив організації для виконання визначеного роду роботи (трудової функції) з підпорядкуванням установленому трудовому розпорядку.

Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура

По своему субъектному составу все тесно связанные с трудовыми отношения могут быть дифференцированы на две группы:

  • индивидуальные отношения;

  • коллективные отношения.

   В группу индивидуальных , связанных с трудовыми, отношений, в частности, включаются: отношения по трудоустройству, возникающие между лицом, ищущих работу, и частным бюро найма либо гос службой занятости (предшествуют трудовым) отношения по профессиональной подготовке   лица, ищущего работу, непосредственно в работодателя (также предшествуют трудовым) отношения по профессиональному переобучению работника конкретной организации непосредственно в работодателя, а также отношения по материальной ответственности   сторон трудового договора (сопутствуют трудовым) отношения между органами гос службы занятости и лицом, временно утратившим работу и заработок по поводу получения определенных мэр поддержки (вытекающие из трудовых) и др.

Между работником и работодателем возникает индивидуальное трудовое правоотношение на основании такого юридического акта как трудовой договор . Между другими субъектами (работниками, их представителями, прежде всего профсоюзами , и работодателем: физическим либо юридическим лицом, организацией, их представителем и др.) в согласовании с нормами трудового права и на основании Иных юридических актов возникают непосредственно связанные с трудовыми иные правоотношения.

Колективні трудові відносини: структури та зміст

Трудовое правоотношение - это добровольная юридическая связь работника с работодателем (организацией), по которой работник обязуется выполнять определенную трудовую функцию (по оговоренной специальности, квалификации, должности) с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а работодатель - оплачивать его трудовой вклад и создавать условия труда в согласовании с законодательством, коллективным и трудовым договором. Содержание любого правоотношения, в том числе и трудового, составляют права и обязанности его субъектов. В теории права принято содержание правоотношения раскрыв через обязанности его субъектов, поскольку им соответствуют, как правило, права второго субъекта.

Коллективные отношения (Отношения трудового коллектива с работодателем, его администрацией) При возникновении трудовых отношений работник включается в трудовой коллектив данного производства, становится его членом. Отношения трудового коллектива с работодателем, его администрацией возникают по поводу установления условий труда, оплаты, улучшения социально-бытового и культурного обслуживания работников и других вопросов управления организацией.

Коллективные отношения, Которые могут существовать только в качестве отношений, сопутствующих трудовым, в зависимости от своего характера подразделяются на два вида:

  » организационно-управленческие отношения;

  » отношения по урегулированию коллективных трудовых споров.

Участниками коллективных трудовых правоотношений наше законодательство признает: а) работодателей б) объединения работодателей в) коллективы работников, действующих через своих представителей г) профессиональные союзы д) государство.

Принимая во внимание Указанные категории участников коллективных трудовых правоотношений, можно выделить их Отдельные виды. Итак, с точки зрения субъектного состава различаются коллективные трудовые правоотношения, возникающие:

1) между Отдельным работодателем и работниками организации, а также ее обособленного структурного подразделения (филиала, представительства) и т.д. Правовая связь между Указанными субъектами имеет форму коллективного договора. Следует подчеркнуть, что в данное правоотношение коллектив работников вступает НЕ непосредственно, а через соответствующего представителя, причем институт такого представительства нельзя отождествлять с институтом представительства в гражданском праве. В качестве представителя Выступает действующая на предприятии Профсоюзная организация либо "иной представительный орган" трудового коллектива;

2) между объединением работодателей и объединением работников. В ряде случаев в качестве третьей стороны в возникающий правоотношениях Выступает и государство в лице своих исполнительных органов.Юридической формой такого правоотношения является коллективное соглашение.

Содержанием указанных правоотношений являются права и обязанности их участников, в том числе: а) права и обязанности, возникающие в связи с ведение коллективных переговоров и заключением коллективного договора (соглашения), б) права и обязанности, устанавливаемые сторонами в самом коллективном договоре (соглашении) в) права и обязанности, возникающие в конфликтное форме социального партнерства