57. Поняття охорони праці на виробництві та її забезпечення

Конституція України закріпила право громадян на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності. Основним об’єктом правового захисту є людина як вища соціальна цінність, її права й свободи, гарантії їхньої реалізації. Загальна декларація прав людини проголосила право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, складовою частиною якого є такі умови, які відповідають вимогам безпеки та гігієни. Право на безпечні та здорові умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Дане право регулюється відповідними нормами КЗпП України, Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року із змінами та доповненнями, колективними договорами тощо. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці. У науковій літературі охорона праці розглядається як економічна, соціальна та правова категорії. Більше того, охорону праці як правову категорію розглядають у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні під охороною праці розуміють сукупність пра-вових норм, що регулюють увесь комплекс суспільних відносин у сфері застосування праці. Тобто до поняття «охорона праці» в широкому розумінні відносять всі гарантії працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства. Сукупність норм, що регулюють встановлення безпечних та нешкідливих умов праці з метою запобігання негативному впливу виробничого середовища на життя та здоров'я працівників, розглядають як поняття «охорони праці» у вузькому значенні.

Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і здорових умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та здорові умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівни-ків, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним зако-нодавством, колективними та трудовими договорами і угодами. Законодавством на працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охо-рони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з робото-давцем в організації безпечних і здорових умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до пра-цівника заходи дисциплінарної відповідальності.Трудове право України Серед встановлених трудовим правом норм, що регулюють пи-тання охорони праці, слід розрізняти правила техніки безпеки і пра-вила виробничої санітарії. Ці норми спрямовані на охорону здоров’я працівників, але правила техніки безпеки стосуються захисту організму людей від фізичних травм, а правила виробничої санітарії – захисту організму працівника від хімічного, атмосферного та інших випадків. Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони праці, національне законодавство встановлює пріоритетність життя та здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності робо-тодавців, право на одержання інформації з питань охорони праці, по-вну та всебічну поінформованість працівника про наявні шкідливі і небезпечні умови праці, передбачає систему організації управління охороною праці на національному і виробничому рівнях, створення спеціальних служб, що здійснюють комплексне управління охороною праці, запроваджує принципи пільгового оподаткування доходів роботодавця, гнучких важелів коригування розмірів страхових внесків роботодавця на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, застосування штрафних санкцій тощо.

Зобов'язання роботодавця включають своєчасне забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, проведення навчання з питань охорони праці та обов'язкового медичного огляду, забезпе-чення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, на-дання інших пільг. Колективний договір може містити зобов'язання, спрямовані на встановлення додаткових пільг в організації охорони праці для окремих категорій працівників, створення належних умов праці інвалідів, неповнолітніх працівників, поліпшення умов праці жінок, їх побутового та медичного обслуговування на виробництві, вивільнення жінок з важких, шкідливих робіт та нічних змін. Зобов'язання найманих працівників випливають зі змісту обов'язку кожного працівника виконувати вимоги нормативно-правових актів про охорону праці. Працівники зобов'язуються співпрацювати з роботодавцем та представниками сторін щодо організації безпечних і здорових умов праці, вживати посильних за-ходів з метою ліквідації виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, вико-нувати вимоги правил поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. У колективному договорі необхідно передбачити механізм еко-номічного стимулювання працівників за активну участь та ініціа-тиву у здійсненні заходів підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Сторони колективного договору можуть передбачити й інші пільги та гарантії у сфері охорони праці. Наприклад, гарантії, що надаються для осіб, які беруть безпосередню участь в управлінні охороною праці, уповноваженим найманими працівниками особам з питань охорони праці, членів комісії з питань охорони праці під-приємства. У колективному договорі сторони встановлюють гарантії та пільги у сфері охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, хоча можуть передбачити і вищі або додаткові гарантії

Конституция Украины одним из основных социальных прав граждан определяет право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда , устанавливает , что использование труда женщин и несовершеннолетних на опасных для их здоровья работах запрещается. Государственная политика в области охраны труда направлена на создание надлежащих, безопасных и здоровых условий труда, предотвращение несчастных случаев и профессиональных заболеваний. К основным правовым принципам в области охраны труда в Украине относятся: • приоритет охраны жизни и здоровья работников перед экономическими интересами; • полная ответственность работодателя за создание надлежащих, безопасных и здоровых условий труда; • социальная защита работников , полное возмещение вреда лицам , пострадавшим от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний; • компетентность деятельности по обеспечению охраны труда; • двусторонний обязывающий характер деятельности по соблюдению норм по охране труда; • установление единых требований по охране труда для всех предприятий и субъектов предпринимательской деятельности независимо от форм собственности и видов деят.; • установление и обеспечение мероприятий самозащиты прав работников на здоровые и безопасные условия труда ; • обязательность возмещения вреда , причиненного работнику в связи с исполнением трудовых обязанностей; • социальное страхование риска потери трудоспособности и трудового дохода в связи с несчастным случаем или профессиональным заболеванием . Общим объектом охраны труда является трудоспособность как специфическое качество человека, поэтому для трудового права важное значение имеет оценка профессиональной трудоспособности лица. Это дает возможность ограничить для конкретных категорий работников выполнения определенных видов трудовой деятельности или снизить трудовую нагрузку (например, для несовершеннолетних, женщин, инвалидов) . Ограничения(запрет) выполнение отдельных видов трудовой деятельности реализуются как при приеме на работу так и в процессе осуществления трудовой деятельности лица (например, по результатам медицинских осмотров отдельных категорий работников и др.). Снижение трудовой нагрузки может проявляться в установлении определенного режима труда и отдыха, снижении норм выработки , запрете привлечения к ночным, сверхурочным работам и работам в выходные дни, выполнении работы по совместительству и т.п.