5.5. Система пенсійного забезпечення

З 1 жовтня 2011 р. в Україні діє нова система пенсійного забезпечення населення, яка складається з таких рівнів:

1) солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

2) накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

3) система недержавного пенсійного забезпечення.

Схема 3.2

Система пенсійного забезпечення в Україні

Перші два рівні належать до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи.

Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантувати кожному громадянинові отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. Кошти для фінансування пенсійних виплат мобілізуються до Пенсійного фонду України шляхом обов’язкових відрахувань від заробітної плати громадян.

До основних завдань ПФУ можна зарахувати: забезпечення виплат пенсій громадянам України (які згідно із законодавством мають право на її одержання); фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України. Для вирішення цих завдань ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління пенсійними коштами та організацію платежів населенню, пов’язаних з пенсійним обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

До функцій Пенсійного фонду України належать:

– керівництво та управління розвитком загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– збір, акумуляція та облік страхових внесків;

– призначення, фінансування і виплата пенсій, допомоги на поховання;

– контроль за цільовим використанням пенсійних коштів;

– ведення обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках;

– адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом;

– інші функції.

До джерел формування коштів фонду належать:

1) страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (крім тих, що спрямовуються до Накопичувального пенсійного фонду);

2) інвестиційний дохід, що утримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету в майбутні періоди;

3) залучені кошти (державного бюджету та державних цільових фондів);

4) суми фінансових санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів фонду;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження.

Обов’язкові страхові внески громадян – це відрахування від заробітної плати працівників, що залучаються суб’єктами підприємницької діяльності, а також осіб, які працюють на умовах трудового договору.

До обов’язкових внесків юридичних та фізичних осіб у ПФУ належать також відрахування в обсязі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів (із золота, платини і дорогоцінного каміння). При відчуженні легкових автомобілів юридичними та фізичними особами відраховується від 3% до 5% від вартості автомобіля. Крім цього, обов’язкові відрахування у ПФУ здійснюють виробники та імпортери тютюнових виробів (5% від об’єкта оподаткування), покупці нерухомості (1% від ціни майна), суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги мобільного зв’язку (6% від об’єкта оподаткування).

Надходження у вигляді регресивних вимог – це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов’язання у попередні періоди. У випадках невиконання обов’язкових внесків та інших зобов’язань перед фондом згідно із законодавством виконавча дирекція ПФУ має право накладати штрафи на порушників. За таких умов мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від інвестиційної діяльності становлять надходження, нараховані на інвестиції в цінні папери, кошти, розміщені на банківських депозитних рахунках.

Передані кошти фонду – це ресурси, що передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов’язаних з ними виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету або цільових фондів. До них, зокрема, належать кошти Державного бюджету, Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться бюджетними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля перераховує частину своїх доходів з метою забезпечення пенсійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахування з місцевих бюджетів використовуються для фінансування допомоги з догляду за дитиною.

Завданнями Пенсійного фонду України є фінансування визначених соціальних програм держави, зокрема:

– забезпечення виплат трудових і соціальних пенсій (за віком, по інвалідності, при втраті годувальника, за вислугу років та ін.);

– виплата допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

– фінансування допомоги з догляду за дитиною;

– забезпечення витрат на поховання пенсіонерів;

– виплата допомоги по догляду за дітьми, одинаками та інвалідами;

– фінансування надбавок до пенсій, пільг жертвам політичних репресій та ін.

Пенсія нараховується тільки за ті роки, коли працівник фактично сплачував пенсійні внески. Розрахунок величини пенсії проводиться не за трудовим, а за страховим стажем, тобто за період, коли громадянин виплачував обов’язкові платежі до Пенсійного фонду. У випадках, коли з тих чи інших причин пенсійні виплати громадянину не досягають прожиткового мінімуму, передбачається здійснення адресних виплат малозабезпеченим громадянам за рахунок коштів Державного бюджету.

Проте солідарна система забезпечує лише мінімальні виплати пенсіонерам. Як правило, вони досягають не більше 30-35% від середнього доходу працівника, що він одержував до виходу на пенсію.

У солідарній системі за кошти ПФУ призначають такі пенсії:

1) пенсія за віком;

2) пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання;

3) пенсія у зв’язку із втратою годувальника.

Пенсія – це щомісячна пенсійна виплата, що здійснюється з солідарної системи у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку чи визнання її інвалідом та за умови втрати годувальника. Особи мають право на призначення пенсії за віком із досягненням установленого віку та за наявності страхового стажу.

Страховий стаж – це період, упродовж якого щомісячно сплачувалися страхові платежі у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий внесок – це кошти, що охоплюють відрахування на соціальне страхування та збори на обов’язкове державне пенсійне страхування. Мінімальний розмір пенсії за віком (за наявності у чоловіків 35, а у жінок – 30 років страхового стажу) встановлено в розмірі 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік.

За страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Громадянам, які бажають працювати й одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія установлюється у підвищеному обсязі. Таке збільшення проводиться відповідно до прийнятих коефіцієнтів.

Пенсію з інвалідності призначають у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (каліцтва, пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Залежно від групи інвалідності пенсія встановлюється в розмірах від 50 до 100% пенсії за віком.

Пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Вона досягає 50% пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена та 100% – на декількох. Така пенсія призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним.

Для збільшення виплат особам, що перебувають на пенсії, використовується система обов’язкового накопичення пенсійних коштів. Система обов’язкового накопичення передбачає перерахування частини заробітної плати громадян в обов’язковому порядку до пенсійного фонду для одержання пенсії, обсяг якої перевищує мінімальний. При цьому такі внески здійснюються на індивідуальні ощадні рахунки платників у Накопичувальному фонді. Акумульовані в такий спосіб кошти фонд використовує для проведення інвестиційної діяльності. Після досягнення пенсійного віку вкладники мають право на одержання суми внесків, а також прибутків від інвестицій, що здійснюються за кошти працівника. Нараховані кошти є власністю громадянина і можуть передаватися у спадщину. Цей (другий) рівень пенсійної системи в Україні на сьогодні не є реалізованим, і передбачається запровадити його після формування необхідних економічних умов та створення ефективної системи державного регулювання розвитку пенсійного забезпечення.

Отож, для формування обов’язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення створюється Накопичувальний пенсійний фонд. Це – ЦІЛЬОВИЙ позабюджетний фонд, що акумулює страхові внески застрахованих осіб, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, з метою інвестування та одержання доходів на користь застрахованих осіб. Адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом здійснює виконавча дирекція ПФУ, управління активами цього фонду проводять компанії з управління активами. Така компанія визначається Радою Накопичувального фонду за результатами тендеру.

Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:

– страхові внески застрахованих осіб;

– інвестиційні доходи;

– суми від фінансових санкцій.

Сукупний інвестиційний дохід Накопичувального фонду утворюється внаслідок використання таких джерел:

– прибутку від інвестування пенсійних активів у цінні папери;

– відсотків на пенсійні активи, що розміщені на банківських депозитах;

– доходів від інших видів інвестування.

Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу та сумою інвестиційних видатків, пов’язаних з управлінням пенсійними активами Накопичувального фонду.

До пенсійних активів Накопичувального фонду належать:

– активи у грошових коштах;

– активи у цінних паперах;

– інші активи.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантується КМУ, Радою Міністрів АР Крим та місцевими радами; акцій і облігацій українських емітентів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів в Україні; цінних паперів, гарантованих урядами іноземних держав; облігацій іноземних емітентів з рейтингом класу А або вище; акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках. Законодавством України установлено також обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними фондами.

За кошти Накопичувального фонду забезпечуються такі виплати:

– довічна пенсія з установленим періодом, що підлягає виплаті протягом життя пенсіонера, але не менше як 10 років з дня її призначення;

– довічна обумовлена пенсія, що виплачується протягом життя пенсіонера;

– довічна пенсія подружжя, яку виплачують протягом життя пенсіонера, а після його смерті – дружині;

– одноразова виплата, що надається у разі виїзду застрахованої особи за кордон, смерті до досягнення пенсійного віку та ін.

Третій рівень пенсійної системи, що формується в Україні, – це добровільне накопичення пенсійних коштів, яке здійснюватиметься недержавними юридичними особами. Вони можуть утворюватись роботодавцями, профспілками, об’єднаннями громадян та іншими суб’єктами. Найпоширенішими в іноземних країнах є пенсійні фонди, створені роботодавцями. Світовий досвід свідчить, що приватні пенсійні компанії нерідко виконують функції пенсійних фондів краще, ніж державні установи. А конкуренція між фондами, як правило, призводить до забезпечення ефективної пенсійної системи. Для стимулювання розвитку недержавних пенсійних фондів передбачається прийняти пільговий податковий режим для проведення інвестування і розміщення пенсійних накопичень громадян. Пільги впроваджуються і для працівників, і для роботодавців.

Добровільне накопичення передбачає виключно добровільні внески громадян на індивідуальні пенсійні рахунки, що відкриваються в недержавних пенсійних компаніях. Такі внески вкладатимуться в цінні папери та інші фінансові активи (акції, державні облігації, ощадні (депозитні) сертифікати комерційних банків тощо). Після виходу на пенсію громадянин зможе одержати додаткові виплати з недержавних пенсійних фондів. Джерелами їх будуть внески громадян, а також ті доходи, які фонди одержують в процесі інвестиційної діяльності.

Схема 3.3

Схема багаторівневої пенсійної системи в Україні

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішень засновників. Вони не мають ставити за мету одержувати прибуток для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів єдиним видом діяльності. Активи пенсійних фондів формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування пенсійних внесків. Розрізняють такі види недержавних пенсійних фондів:

– відкриті пенсійні фонди;

– корпоративні пенсійні фонди;

– професійні пенсійні фонди;

Відкритий пенсійний фонд – це недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками відкритого фонду можуть бути будь-які юридичні особи, окрім тих, діяльність яких фінансується за рахунок Державного або місцевих бюджетів. Такі суб’єкти мають право на заснування пенсійного фонду тільки за умови, якщо це передбачено законами України або рішеннями місцевих рад.

Корпоративний пенсійний фонд – це такий фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців із залученням роботодавців-платників. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, що перебувають (або перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками і роботодавцями-платниками фонду. Роботодавець стає платником уже створеного фонду у випадках, коли укладено договір про участь його в роботі корпоративного фонду за умов визнання статуту фонду, внесення змін до колективного договору та повідомлення до Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України про свою участь у фонді.

Професійний пенсійний фонд – це недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб (включаючи профспілки) або фізичні особи, пов’язані за видом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, пов’язані за видом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

До складу активів пенсійних фондів входять:

– активи у грошових коштах;

– активи у цінних паперах;

– інші активи.

Пенсійні активи фонду використовуються для проведення інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Управління активами недержавного пенсійного фонду можуть здійснювати такі особи:

– компанія з управління активами;

– банк (щодо активів створеного ним фонду);

– професійний адміністратор, який має ліцензію на проведення діяльності з активами.

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду охоплює:

– прибуток (збиток) від операцій з активами;

– пасивні доходи, отримані на активи фонду (відсотки за депозитами в банках, доходи з цінних паперів тощо).