2. Функції та структура соціального захисту

Основне завдання соціального захисту – це допомогти людині, яка вже потрапила у скрутну життєву ситуацію або/і запобігти такій ситуації. Відповідно до цього можна виокремити такі функції соціального захисту:

 реабілітаційна – у разі настання несприятливих подій у житті людини застосовують механізми соціального захисту, що дозволяють подолати кризову ситуацію. Як уже зазначалося вище, може надаватися компенсаційна допомога у грошовій або натуральній формі чи у вигляді різноманітних послуг;

 превентивна – спрямована на передбачення несприятливих життєвих ситуацій у житті людини. Реалізується насамперед через систему соціального страхування.

Заразом, існують різні класифікації функцій, що реалізуються в межах соціального захисту. Так, розгорнуту класифікацію пропонує В. Роік. На його думку, можна виділити чотири функції соціального захисту :

 профілактично-попереджувальна – передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на профілактику та захист здоров’я, профілактику працездатності громадян тощо;

 економічна – спрямована на заміщення втраченої заробітної плати або ж доходів у зв’язку з втратою працездатності через хворобу, нещасний випадок, вік або ж втрату годувальника, для компенсації додаткових витрат через лікування або інвалідність;

 соціально-реабілітаційна – орієнтована на формування комплексу заходів медичної, професійної, соціальної реабілітації громадян задля відновлення втраченого здоров’я та працездатності;

 політична – забезпечує формування і підтримку ефективних інститутів та механізмів соціального захисту задля забезпечення гарантованих Конституцією і законодавством соціальних та правових норм захисту і підтримки соціальної стабільності в суспільстві.

Система соціального захисту населення має досить складну структуру. Кожен елемент цієї структури є специфічним та відіграє власну роль у забезпеченні соціальної безпеки людини.

Схема 3.1

Схема соціального захисту населення

До основних складників соціального захисту належать:

 соціальне страхування;

 соціальна допомога (соціальні послуги);

 соціальна справедливість;

 власні заощадження громадян.

Практика свідчить, що на сьогодні у світі основною формою реалізації соціального захисту населення є соціальне страхування. Різні види соціального захисту охоплюють майже всі соціальні ризики, що виникають упродовж життєвого циклу людини. Водночас соціальне страхування доповнюється соціальною допомогою. Соціальні послуги є різновидом соціальної допомоги.

Соціальна справедливість розглядається як компенсація громадянам, що постраждали внаслідок непередбачуваних стихійних лих або ж техногенних катастроф, і може надаватися у готівковій, близькій до готівки, натуральній формі або ж у вигляді послуг. Зокрема, соціальна справедливість щодо громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, передбачає:

- щорічне медичне обстеження та щорічну допомогу на оздоровлення інвалідів І–ІІІ груп і постраждалих;

- довгострокова допомога громадянам, які постраждали внаслідок аварії;

- компенсація дітям і батькам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- компенсації на придбання продуктів харчування тощо.

Як зазначає П. Шевчук, окрім вищезазначених складників, сучасні системи соціального захисту населення передбачають :

• захист прав дитини;

• ранню імунізацію;

• сприяння освіті та підвищенню кваліфікації населення;

• соціальну роботу з людьми, що потребують соціальної підтримки (неблагополучні сім’ї, багатодітні сім’ї, одинокі люди старшого віку, одинокі непрацездатні громадяни);

• активну політику на ринку праці;

• гендерну політику;

• підготовку кадрів соціальних працівників.

Вагомим для соціального захисту є і власна відповідальність громадян за свій життєвий рівень. Тож важливим складником соціального захисту є власні матеріальні заощадження громадян, які частково забезпечують їм можливість протриматися в період складних життєвих ситуацій.

Отже, соціальний захист можна розглядати як систему заходів, спрямованих на збереження встановлених суспільством стандартів життя кожної людини. З економічного погляду, система соціального захисту постає як процес перерозподілу національного доходу на макрорівні задля забезпечення нормального відтворення людини в умовах соціальних ризиків.

Система соціального захисту побудована на принципі формування доходів від тих, хто не потрапив під вплив соціальних ризиків і перерозподілу доходів, тим, у кого цей ризик вже настав. Окрім того, система соціального захисту передбачає заходи із запобігання настанню соціальних ризиків, що також сприяє нормальному відтворенню робочої сили та досягненню економічної рівноваги. Економічний зміст соціальних ризиків призводить до суперечностей між робітниками і роботодавцями, роботодавцями та державою, робітниками і державою, робітниками, що вже підпадали і не підпадали під соціальні ризики. Соціальний захист дозволяє вирішити ці суперечності. Для цього застосовують механізми розподілу і перерозподілу національного продукту та створюють страхові фонди.