Сутність та структура соціального захисту

План

1. Соціальний захист: ґенеза та сутність

2. Функції та структура соціального захисту

3. Соціальна допомога: принципи надання, форми та види

4. Соціальне страхування

4.1. Соціальне страхування: ґенеза та сутність. Функції соціального страхування

4.2. Соціальні ризики. Види та форми соціального страхування. Типи пенсійних систем

5. Організація соціального страхування в Україні

5.1. Основні засади організації соціального страхування в Україні

5.2. Соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

5.3. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

5.4. Соціальне страхування на випадок безробіття

5.5. Система пенсійного забезпечення

1. Соціальний захист: ґенеза та сутність

Незаперечним є той факт, що центральне місце в структурі соціальної політики сучасних суспільств займає політика соціального захисту населення. Проте так було не завжди. Як специфічна функція держави соціальний захист формується лише в другій половині ХІХ ст. Як зазначив С. Калашніков, середина ХІХ ст. стає тим перехрестям, де зустрілись раціональний, такий що диктується суспільними потребами виживання та економіки, шлях розвитку соціальних функцій держави та ірраціональний, спричинений релігією, моральнісністю і милосердям.

Розвиток виробничих сил вимагав більш міцної соціальної інтеграції суспільства, яка могла бути досягнута лише через діяльність держави щодо консолідації всіх громадян на основі солідарності. Прихід держави як суб’єкта соціального захисту призводить, з одного боку, до різкого зростання обсягу соціальних гарантій і кількості їх отримувачів у суспільстві, з іншого – до збільшення вимог суспільства до держави.

У 1871–1903 рр. західноєвропейські держави запровадили обов’язкове страхування від нещасних випадків на виробництві, у 1883–1911 рр. – обов’язкове медичне страхування працівників, у 1889–1913 рр. – пенсії за віком, а в 1905–1919 рр. – допомогу по безробіттю.

Для першої третини ХХ ст. характерне лавиноподібне прийняття соціальних законів і введення соціальних стандартів у багатьох країнах. Збільшується перелік форм та видів соціальної допомоги. Упродовж усього ХХ ст. європейські держави нарощували частку соціальних витрат у ВНП. Фактично, соціальний захист постає одним з важливих чинників збереження соціальної стабільності в суспільстві.

Вперше поняття «соціальний захист» було використано в США 1935 р. в законі про соціальний захист, відповідно до якого були узаконені пенсії по старості і допомога по безробіттю. Згодом до цього закону внесли доповнення про допомогу бідним, інвалідам та сиротам. Після цього поняття соціального захисту починають широко застосовувати і в інших країнах, а також міжнародна організація праці (МОТ).

У науковій літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення поняття «соціальний захист». Так, як зазначає О. Іванова, під соціальним захистом у вузькому сенсі розуміють насамперед систему заходів, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. У широкому сенсі соціальний захист – це певні види колективного забезпечення, що мають на меті підтримати добробут людей і охоплюють, окрім безпосередньої допомоги у складних життєвих ситуаціях, також запровадження превентивних механізмів, спрямованих на те, щоб запобігти виникненню таких ситуацій .

Одне з найповніших визначень соціального захисту пропонує П. Шевчук, який визначає соціальний захист як комплекс організаційно-правових, економічних та соціальних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та гідного рівня добробуту населення за конкретних економічних умов .

Очевидно, що соціальний захист постає не лише як набір короткочасних заходів, спрямованих на допомогу людині в певній життєвій ситуації. Соціальний захист як соціальний інститут представляє собою законодавчо встановлену систему заходів і держави, і суспільства з підтримки індивіда на всіх етапах його життя. У межах системи соціального захисту громадянам у разі настання встановлених законодавством несприятливих ситуацій надається компенсаційна допомога у грошовій або натуральній формі чи у вигляді різноманітних послуг. Окрім того, система соціального захисту передбачає профілактичні заходи, спрямовані на запобігання небажаним подіям.

Отже, соціальний захист – це система соціальних відносин, заходів та правових гарантій, що захищають кожного члена суспільства від економічної, соціальної та фізичної деградації внаслідок несподіваного та різкого погіршення умов його добробуту, загрози здоров’ю та життю, неможливості з незалежних від нього причин реалізовувати свій трудовий та громадянський потенціал.

До суб’єктів соціального захисту належать: держава, профспілки, інституції, що безпосередньо задіяні у розв’язанні проблем соціальної допомоги населенню (міністерства, комітети, департаменти, відділи соціального захисту), а також союзи та асоціації підприємців, різноманітні організації та індивіди.

Об’єктом соціального захисту є:

1) усе населення. Соціальний захист передбачає забезпечення соціальної безпеки індивідів, створення умов для реалізації їхніх інтересів та потреб, самореалізації, духовного розвитку, покращення духовного і фізичного здоров’я нації;

2) окремі групи та прошарки суспільства. Зокрема, соціальний захист інтелігенції, військовослужбовців, працівників освіти тощо;

3) соціально вразливі верстви населення: діти, багатодітні сім’ї, інваліди, пенсіонери, безробітні тощо.