Дослідження чутливості

При дослідженні чутливості необхідно дотримуватися ряд умов. Проводити дослідження треба в спокійній атмосфері, по змозі в тептій кімнаті. Хворому запропонувати заплющити очі. Йому треба пояснити, на що слід звернути увагу при дослідженні кожного виду чутливості.

Подразнення слід наносити на симетричні ділянки тіла зверху донизу, пам”ятаючи, про сегментарну будову тіла

Обстеження чутливої сфери здійснюється за її видами, насамперед досліджують поверхневу, потім глибоку і складні види чутливості.

Больову чутливість досліджують за допомогою голки. Подразнення наносять гострим кінцем. Хворий повинен відповідати “гостро” чи “тупо”.

Температурну чутливість обстежують, дотикаючись до частин тіла хворого теплом чи холодом. Для цього використовують дві пробірки: одну з гарячою, а другу з холодною водою. Здорові люди відрізняють різницю температури в 1-2 градуси.

Тактильну чутливість   досліджують дотиком шматочка вати або щіточкою до симетричних ділянок шкіри.

М”язово-суглобова чутливість визначається за допомогою пасивних рухів в суглобах рук і ніг, причому спочатку в дрібних, а потім в більших. При цьому хворий повинен вірно вказати напрямок руху в суглобі (вгору чи вниз).

Кінестетичне чуття   перевіряють защепленням шкірної складки догори чи донизу, вліво чи вправо, а хворий повинен розпізнати напрямок руху.

 

 

Вібраційну чутливість  визначають за допомогою камертону, ніжку якого розміщують у кісткових виступах кінцівок. При цьому визначають час відчуття вібрацїї в секундах . В нормі він становить 15-20 секунд на руках та 10-15 – на ногах.

Стереогностичне чуття  (здатність розпізнавати предмет на дотик) визначають вклавши у руку хворого знайомий предмет. При цьому хворий повинен із заплющеними очима розпізнати і назвати цей предмет (наприклад, ключ, ручку тощо). Порушення цієї здатності називається  астереогнозією.

Двомірно-просторове чуття перевіряють, малюючи тупим предметом на шкірі хворого  будь-які цифри, букви, значки, які хворий повинен розпізнати і назвати.

Відчуття дискримінації. Це здатність сприймати окремо два одночасно нанесених подразнення. Перевіряють з допомогою циркуля Вебера.

Відчуття локалізації (здатність до впізнання місця нанесеного подразнення) перевіряють шляхом нанесення подразнення на будь-яку частину тіла. При цьому хворий повинен точно вказати  місце нанесеного подразнення.

Здобуті дані дають можливість визначити вид та тип чутливих розладів, що є основою визначення топічнорго діагнозу.

Види чутливих розладів

Залежно від якісних і кількісних змін відчуттів клінічно розрізняють   суб”єктивні та об”єктивні  чутливі порушення.

 

До  суб”єктивнихналежать парестезії та болі.Парестезії – це відчуття повзання мурашок, холоду, жару, затерпання, поколювання, що виникають без впливу подразнення. Часто парестезії є першими ознаками ураження нервової системи. Болі .Больові відчуття можуть виникати при подразненні патологічним процесом чутливих аналізаторів на любому рівні (від рецепторів до кори).

Види болю:

а) місцевий – це біль, що співпадає з місцем ураження              

б) проекційний - біль не тільки в місці подразнення, але й дистальніше по ходу нервів чи корінців. Прикладом проекційного болю є біль в ділянці 4-5 пальців кисті при травмі ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглобу      

в) ірадіюючий –біль, що розповсюджується з одної гілки нерва на іншу. Наприклад, при невралгії І гілки трійчастого нерва болі розповсюджуються в зону інервації ІІ чи ІІІ гілок цього нерва.                

г) реактивний -  біль, що виникає при пальпації больових точок або при натягуванні нервових стовбурів (симптоми натягу Ласага, Нері, Мацькевича)  

д) каузальгії -  це інтенсивні пекучі болі при травмах периферійних нервів (наприклад, серединного)

е) відображений -  біль в зонах Захар”їна-Геда при захворюваннях внутрішніх органів, коли виникає ірадіація подразнення в відповідних зонах на шкірі через клітини задніх рогів.

 є)   фантомний  -   відчуття відсутньої частини кінцівки.