МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

пропедевтики внутрішньої медицини № 1

Завідувач кафедри

Професор .З.Нетяженко

________________________

(підпис)

“______” _____________ 2009 р.

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна	Пропедевтика внутрішньої медицини
Модуль №2	Симптоми та синдроми при захворюваннях внутрішніх органів
Змістовний модуль № 4	Ендокринні захворювання, патологія системи крові та інтерпре­тація результатів лабораторних методів обстеження
Тема заняття	Основні симптоми та синдроми при анеміях. Загальноклінічний аналіз крові
Курс	3 курс
Факультет	ІІ, ІІІ, ФПЛЗСУ

Тривалість заняття – 3 академічні години

Київ 2009

1. Актуальність теми.

Найчастіше анемія не є самостійним захворюванням, а являє собою синдромне поняття, тобто є проявом якоїсь іншої конкретної хвороби. Проте, через важливість анемічного синдрому, його значне розповсюдження кожна анемія фактично може вважатись самостійною нозологічною формою.

Найбільше клінічне значення з-поміж усіх анемій має залізодефіцитна анемія. У першу чергу це пов'язано з її надзвичайно широкою пошире­ністю. Вважається, що залізодефіцитна анемія – найбільш розпов­сюджена хвороба на землі. Дефіцит заліза – явний або прихований – реєструється в кожної третьої жінки та у половини дітей раннього віку. За дани­ми ВООЗ, у 1989 році на земній кулі на залізодефіцитну анемію або на прихований дефіцит заліза страждали 700-800 мільйонів чоловік. Наприклад, в Індії ця хвороба реєструється у близько 50% дітей віком від 1 до 5 років, у басейні ріки Амазонки – біля 34% дітей віком 7-13 років. У розвинених країнах дефіцит заліза буває рідше. Наприк­лад, у США цей вид анемії виявляється приблизно у 1,2% дорослих чоловіків і 8,4% жінок. Найбільш часто залізодефіцитна анемія зустрічається у дітей молодшого віку, у дівчат-підлітків і жінок дітородного віку.

Отже, з цією патологією доводиться зустрічатись доволі часто, тому глибоке розуміння механізмів розвитку анемій, їх клінічних проявів та можливостей діагностики є вкрай важливим для лікаря будь-якої спеціальності.

2. Конкретні цілі:

• оволодіти методикою з’ясування даних анамнезу хворих із анеміями

• вирізняти основні симптоми при ураженні системи крові

• ідентифікувати основні синдроми при анеміях та пояснювати механізми їх розвитку

• узагальнювати результати розпитування, фізикального та інструментального обстеження хворого анеміями

• трактувати зміни основних лабораторних показників при патології червоної крові

• диференціювати залізодефіцитну, В₁₂-фолієводефіцитну та гемолітичну анемії за результатами фізикального та показниками лабораторного методів обстеження

• вибирати адекватні методи обстеження при різних формах анемій