Синдроми нервово-психічних розладів при невідкладних станах

1.  Амнезія – порушення пам’яті у вигляді втрати здібності зберігати і відтворювати раніше набуті знання (грецьк. аmnesis – забудькуватість).

2. Амнезія антероградна – втрата памяті на події, які відбувалися безпосередньо після розладу свідомості або хворобливого психічного стану.

3. Амнезія ретроградна – втрата памяті на події, які передували розладу свідомості або хворобливого психічного стану.

4.  Оглушення – помірне зниження бадьорості, пригнічення психічних процесів, сповільнення психічних реакцій на подразнення

5.  Сопор ( лат. sopor – безпамятство) – глибока стадія оглушення, при якій відсутні реакції на словесні звернення; із стану реактивності хворого можна вивести використовуючи сильні повторні стимули. Після припинення такої стимуляції хворий знову повертається до стану ареактивності.

6.  Кома – глибокий сон, глибоке пригнічення функції ЦНС. Зовнішні ознаки і реакції, які характеризують психічну діяльність, відсутні. Порушується функція життєво важливих органів (дихання і серцевої діяльності).

7. Делірій (лат. delirium – безпамятство) – виражене порушення психічної діяльності, яке проявляється збудженням, дезорієнтацією в оточенні, страхом, часто зоровими галюцинаціями. Контакт із оточуючими повністю відсутній або різко порушений.

8. Деменція – (лат. – de – припинення, mene- розум) – слабоумство, тобто різке погіршення психічних процесів, яке не супроводжується зниженням рівня бадьорості.

9. Вегетативний стан – втрата пізнавальної функції. Хворий не вимовляє зрозумілих слів і не виконує словесних інструкцій. Цілеспрямовані рухові реакції відсутні. Збережена циклічність сна і неспання; дихання і АТ в межах норми.

10. Акінетичний мутизм – характеризується загальмованістю усіх рухових функцій: мови, жестикуляції і міміки. Хворий при свідомості лежить нерухомо з відкритими очима, не реагує на команди, але розглядає все, що його оточує. При одужанні амнезується все, щовідбувалось. Акінетичний мутизм спостерігається при виході із коми, обумовленої оклюзією передньої мозкової артерії, крововиливом в лобну частку при розриві аневризми передньої сполучної артерії або забою головного мозку (лобної частки).

М’яка мозкова оболонка містить велику кількість судин і щільно прилягає до

речовини мозку.

Павутинна оболонка  не містить ні судин, ні нервів, вкриває тканину мозку, не занурюючись у борозни. Місцями, за допомогою тяжів, вона з’єднується з м’якою мозковою оболонкою. Простір між двома оболонками називається субарахноїдальним.

Він заповнений спинномозковою рідиною – ліквором. На основі мозку субарахноїдальний простір розширюється, утворюючи великі порожнини, заповнені ліквором (базальні цистерни). Найбільша цистерна розташована між мозочком та довгастим мозком – cisternacerebellomedullaris. В хребтовому каналі спинний мозок оточений субарахноїдальним простором. На рівні хребців L₁-L₂ субарахноїдальний простір збільшується в об’ємі, утворюючи кінцеву цистерну (cisterna terminalis). В ній розташовані корінці кінського хвоста.

Рис. Оболонки головного мозку

Спинномозкова рідина  знаходиться також в шлуночковій системі – в правому і лівому боковому шлуночках, III шлуночку,  сільвієвому водопроводі, IV шлуночку, центральному спинномозковому каналі.

Тверда мозкова оболонкаскладається з двох листків. Зовнішний листок міцно зростається з кістками черепа і хребта та служить їх окістям,  внутрішний листок (власне тверда мозкова оболонка) – щільна фіброзна тканина, що утворює вирости, які проникають в щілини між окремими частками мозку. Простір між двома листками називається епідуральним. В  головному мозку він представлений синусами, по яких відтікає від головного мозку венозна кров. В спинному мозку  епідуральний простір заповнений рихлою клітковиною та венозними сплетеннями.

Задні і передні корінці при виході з спинного мозку проходять крізь мозкові оболонки. Тому, при ураженнях оболонок мозку різного генезу у патологічний процес часто залучаються і спинномозкові корінці.