Розділ іі. Режисерський задум вистави

2.1. Надзавдання і наскрізна дія вистави

Вистава – це нова якість, нова форма існування драматургічного матеріалу п’єси. Автор вистави – режисер, мистецтво режисера в тому й полягає, щоб цілком яскраво і виразно розкрити задум автора, донести до глядача в живих і яскравих сценічних образах авторські думки, розкрити ідейний зміст п’єси.

Найпоширеніша помилка, якої припускаються студенти в цій частині „Постановочного плану” – літературний підхід, тобто оперування літературними образами. Дуже часто зустрічаються „красивості” на зразок:

„Образ вистави: зламане деревце”. Зіграти на сцені „дівчину яка сиділа за столом, знала чотири іноземні мови і прекрасно грала на роялі” – неможливо. Це літературний образ. Для того щоб він став театральним, його необхідно перевести на мову сценічної дії.

Надзавдання вистави органічно пов’язане з ідеєю п’єси. Різниця в тому, що ідея п’єси адресована читачеві, а надзавдання – глядачеві вистави. Якщо ідею можна висловити розповідним реченням, прислів’ям, то надзавдання слід формулювати заклично, як безпосереднє звернення до людей, які сидять у глядацькій залі.

Завдання даної частини „Постановочного плану” – переклад п’єси з літературно-художньої мови на мову сценічної дії. Слід образно виразити її зміст, специфічними театральними засобами перевести його в світ театральної умовності, тобто знайти таку сценічну форму, яка найкращим чином реалізує наше сьогоднішнє уявлення про ідейний зміст.

Задум майбутньої вистави визначається в першу чергу надзавданям і наскрізною дією. Тут варто звернути увагу на деяку різницю у визначенні „наскрізної дії” від „дії”. Визначаючи в першій частині „Постановочного плану” конфлікт п’єси, ми визначаємо дію і контрдію, тобто намагання двох протидіючих сторін досягнути мети. Визначивши надзавдання вистави, тобто мету постановки, необхідно визначити наскрізну дію вистави, спрямовану до досягнення її цілі. Коли надзавдання майбутньої вистави захоплює всю сутність режисера, проникає в його свідомість і перетворюється в почуття, тоді він починає відчувати конфлікт п’єси образно, в живому яскравому сценічному вигляді.

Надзавдання вистави – не лише відповідь на запитання: заради чого я сьогодні ставлю цю виставу?

Надзавдання вистави пов’язане з ідеєю п’єси – це ідея п’єси, яка пройшла через мозок і серце режисера, це його біль та емоційний заклик, який має зачепити глядачів вистави. Це заклик до дії, до вирішення поставленої в п’єсі проблеми. Це очікувана емоційна та інтелектуальна реакція глядача на виставу в цілому.

Ідею можна висловити від третьої особи, а надзавдання завжди є ствердження чи засудження, становлення чи деградація висловлена у закличній формі емоційного звернення до глядачів.

Наскрізна дія вистави – це лінія розвитку боротьби основних конфліктуючих сил. Визначити наскрізну дію вистави можна відповівши на запитання: „За чим слідкує глядач протягом часу вистави?”

Наскрізна дія – це прагнення героїв п’єси до мети, до ствердження своїх життєвих ідеалів, своєї життєвої позиції. Як правило, вона визначається дієсловом, або словосполученням „боротьба за……”.

Наскрізна дія кожного персонажа (його прагнення до життєвої мети) реалізується в руслі наскрізної дії вистави, або протидіє їй.