3. 2. Сценографія вистави

Художня цілісність вистави створюється органічною взаємодією всіх компонентів. Мистецтво актора, художника, композитора існує в виставі не самостійно, само по собі, а займає своє, чітко визначене режисерським задумом місце, виконує свою функцію. Головне завдання режисерського мистецтва – привести до стильової єдності і загальної ідейної спрямованості всі компоненти вистави. Подібно до композитора, який оркеструє твір, пише окрему партію для кожного інструмента, визначаючи йому те чи інше місце в звучанні, режисер кожен з цих компонентів для даного епізоду вистави повинен вирішити симфонічно.

Звертаємо увагу на найбільш поширену в студентських роботах помилку: відірваність сценографії від ідейно-стильового рішення вистави. Необхідно пам’ятати, що оформлення вистави не фон, на якому відбуваються події, а матеріальне середовище, в якому відбуваються події нерозривно пов’язане з діючим актором на сцені та манерою його гри. Оформлення (декорації, реквізит, костюми, грим, світло) мають бути чітко узгоджені з обраною актором і розгаданою режисером манерою умовності, яка присутня у всіх компонентах вистави. Все, починаючи від загального пластичного образу і закінчуючи найменшими деталями, оформлення повинно бути підпорядковано ідейно-стильовій єдності вистави.

В першому випадку, ми хочемо створити враження абсолютної достовірності того, що відбувається на сцені, через те важлива конкретність матеріального середовища, важливі побутові деталі, які б мали спільність з побутовою достовірністю характерів. В другому – наявність в п’єсі двох жанрових пластів – героїко-патетичного і побутових жанрових замальовок – диктує поєднання умовності загального вирішення з достовірними побутовими деталями. В третьому – філософський характер п’єси визначає пошуки метафоричних сценічних узагальнень, де кожна деталь доведена до символу і т. д.

Завдання покладене в основу оформлення вистави – втілити в зримо-конкретній формі ідейно-стильовий зміст п’єси. Через призму покладеного в основу завдання і варто визначати окремі завдання оформлення:

– відтворити час, місце і обставини, за яких відбувається подія;

– передати настрій, атмосферу подій що відбуваються;

– створити зручне середовище для розвитку подій (наявність ігрових точок для вибудовування мізансцен);

– забезпечити швидку зміну декорацій (місця подій).

В цій частині „Постановочного плану” студент повинен:

– обґрунтувати вибір одного з двох принципів декоративного оформлення – розповідного чи метафоричного, виходячи із жанрового, стильового вирішення вистави у цілому;

– визначити прийоми декоративного оформлення (живописно-площинної, симутальної, „в сукнах” і т. д.);

– представити ескіз декорацій;

– представити монтувальні листи і макет (техніку зміни декорацій), ескізи костюмів і при необхідності, гриму;

– принцип світлового оформлення і світлову партитуру.

3.3. Музично-шумове оформлення вистави

Одним з найважливіших компонентів вистави є музика. Музичне та звуко-шумове оформлення вистави реалізує образне бачення режисера і конкретизує його, як органічно пов’язаний зі сценічною дією компонент. Музика в театрі починається у слові, продовжується у русі, в ритмах, в пластиці мізансцен.

Звукове та шумове офомлення вистави допомагає відтворити життя, зображене у п’єсі, створити виразну атмосферу сценічного твору.

Розрізняють два типи театральної музики: сюжетну музику, яка визначається запропонованими обставинами і існує в самому сюжеті та умовну, яка включається в тканину вистави театром. Існують драматичні твори, які не мислимі без музичного супроводу (водевілі, музичні комедії, казки, мелодрами і т. д.). Є твори, ідейно-стильові особливості яких виражаються яскравіше, якщо ввести в виставу музику. (П’єси В. Шекспіра, Ф. Шіллера, Лопе де Вега і т. д.) І нарешті, є твори, які не потребують музики, де вся сила і глибина можуть бути виявлені тільки майстерністю актора (п’єси О. Островського, М. Горького), і, якщо режисер вводить в них музику, то це пояснюється не органічною потребою драматургії, а особистим смаком режисера, його ідейно-стильовим задумом вистави.

У всіх випадках музика повинна бути органічно включена в виставу, підкорена її ідейно-стильовому рішенню. Узгоджуючись зі своїм задумом, режисер може змінити і характер сюжетної музики. Які ж етапи створення музичного оформлення вистави? Перш за все необхідно вирішити питання про доцільність включення музики. Щоб чітко визначити, чи необхідна музика в виставі чи ні, необхідно уявити собі технічно, що сьогодні музики з якихось причин може не бути. Відбудеться вистава чи ні? Якщо вистава відбудеться, означає, музика тут не потрібна, значить вона не ввійшла органічно у виставу. Могла б, наприклад, зіграна без музики „Принцеса Турандот”? – Ніколи.

Друге запитання, на яке повинен відповісти студент: які функції і місце в співвідношенні з іншими компонентами займає музика в жанровій природі вистави? Сценічний образ вистави багатогранний, він твориться взаємодією усіх компонентів, кожен з яких розкриває одну грань, „грає” не в унісон з усіма іншими, а свою партію в симфонічному звучанні цілої вистави. Уявіть собі, що ми хочемо створити епічний образ прощання з тим хто йде на війну. Тут бурхливі ритми тих хто йде на подвиг, і разом з тим, нескінченна туга прощання, тривожні ритми неминучої небезпеки. Сцена повинна звучати поліфонічно, багатогранно. Жоден окремо взятий компонент вистави не може вирішити це завдання, але, граючи свою тему, у взаємодії з усіма іншими сприяє створенню загальної атмосфери прощання з тими, хто йде на війну.

Визначивши функції та характер музичного оформлення, необхідно вирішити питання: запрошувати композитора для написання музики; чи підібрати необхідну музику, чи зупинитися на комбінованому варіанті; як буде здійснюватися музичний супровід вистави; буде використаний театральний оркестр чи фонограма, чи їх поєднання: (в залежності від характеру сценічної дії, який потребує різних варіантів музичного супроводу)?

Таким чином цей розділ ”Постановочного плану” розкриває особливості музичного оформлення вистави, включаючи в себе:

– загальний характер і принципи музичного оформлення всієї вистави;

– визначення місць в виставі, де необхідна музика з визначенням теми і смислового навантаження;

– принцип реалізації задуму (підбір чи оригінальна музика, написана спеціально для даної вистави);

– характер музичного супроводу.

В процесі прогонних репетицій з музикою складається музично-шумова партитура вистави, яка повинна бути додана до „Постановочного плану”.