- •В. О. Богатирьов, г. Д. Борейко дипломна робота з режисури (постановочний план вистави)
- •7.02020101 „Театральне мистецтво”
- •Передмова
- •Проект постановочного плану дипломної вистави
- •Методичні вказівки до написання письмової дипломної роботи з режисури
- •Розділ і. Режисерський аналіз п’єси
- •1. 1. Автор і епоха
- •1.2. Специфіка зображуваного в п’єсі життя
- •Основні події п’єси
- •Основні події п’єси:
- •1.5. Конфлікт і предмет конфлікту
- •1.6. Дія і контрдія
- •1.7. Тема п’єси
- •1.9. Композиція п’єси
- •1.10. Жанрові та стильові особливості п’єси
- •Розділ іі. Режисерський задум вистави
- •2.1. Надзавдання і наскрізна дія вистави
- •2.2. Образ і стиль вистави
- •2.3. Манера акторської гри
- •2.4. Режисерська трактовка ролей
- •2.5. Композиція вистави
- •2.6. Темпоритм вистави
- •2.7. Атмосфера вистави
- •2.8. Пластика вистави
- •Розділ ііі. Реалізація задуму вистави
- •3.1. Робота режисера з актором
- •3. 2. Сценографія вистави
- •3.3. Музично-шумове оформлення вистави
- •Висновки
- •Рекомендована література
- •Директор ____________________
- •Підпис_______________________ Графік випуску вистави
- •Режисер постановник_________________________
- •Список реквізиту
- •Список костюмів та взуття
- •Список перук
- •Список балетних номерів
- •Партитура звуків у виставі
- •Партитура світла у виставі
- •Монтувальний лист
- •Основні параметри акторської роботи над роллю
- •1 Загальний аналіз ролі в контексті режисерського задуму вистави
- •2 . Характеристика персонажа
- •3. Робота над текстом ролі
- •4. Спосіб існування актора на сцені. Манера акторської гри. Жанрові особливості.
- •5. Допоміжні засоби створення ролі:
- •Форма № н-9.02
- •Рівненський державний гуманітарний університет
- •Художньо-педагогічний факультет
- •Кафедра театральної режисури
- •Пояснювальна записка
- •Дипломна робота з режисури (Постановочний план вистави)
- •3 3028, Рівне, вул. Ст. Бандери, 12.
2.8. Пластика вистави
Ідейний зміст п’єси розкривається сценічними театральними засобами; одним з найбільш важливих є організація дії у просторі. На даному етапі необхідно знайти зовнішню форму існування дії, надати їй такої пластичної форми, яка найкращим чином розкривала б її внутрішню суть. Діючи в часі та просторі, вступаючи в взаємодію одна з одною і з матеріальним середовищем, дійові особи створюють особливий пластичний малюнок вистави, який повинен бути не випадковим, анархічним, а підкореним загальному задуму, повинен бути художньо цілісним.
Ось так режисерський задум А. Таїрова визначив пластику вистави „Оптимістична трагедія”: „Тема п’єси: боротьба між життям і смертю, між хаосом і гармонією, між запереченням і ствердженням. Через те емоційна і ритмічна лінія вистави повинна бути вибудувана по своєрідній кривій, що веде від заперечення до ствердження, від смерті до життя, від хаосу до гармонії, від життя до свідомої дисципліни.” Звертаємо увагу на те, як взаємопов’язане у А. Таїрова його розуміння ідейного змісту трагедії В. Вишневського з усією системою виразних театральних засобів.
Мізансцена – один з найважливіших засобів образного вияву ідейного змісту п’єси.У безперервному потоці мізансцен, що змінюють одна одну, розкривається ллогіка поведінки персонажів, виявляються їх взаємовідносини і конфлікти.
Мізансцени трагедії – монументальні, переважно статичні, комедії –рухливі й легкі, сатиричної комедії –графічно чіткі, побутової драми – правдиві й життєво достовірні. Стиль мізансцен залежить від знайденого для даної вистави режисерського вирішення. Система мізансцен надає виставі виразної пластичної форми.
Виходячи з загального задуму вистави, студент має побачити майбутню виставу в її пластичному вирішенні, тобто визначити:
– взаємодію двох просторів – зали і сцени;
– способи що обмежують і організовують сценічний простір;
– характер зовнішньої організації, взаємодії акторів один з одним і двома просторами (характер мізансцен).
В цьому розділі необхідно розкрити основні принципи мізансценування у виставі.
Мізансцена у виставі – перш за все глибоке розкриття ідейного змісту твору емоційний вплив його у пластиці вистави, своєрідна пластична музика.
Мізансценування пов’язане із сценографічним, зоровим образом вистави, оскільки будується у просторі й часі сцени. Малюнок мізансцен залежить від наявності чи відсутності так званих мізансценічних точок –меблів, характеристики планшета сцени: східці, люки, пандуси, станки.
Мізансцена залежить від пластичних можливостей актора. Мова пластичної виразності має багате емоційне забарвлення: мізансцени можуть бути іроничними, монументальними, грайливими, ніжними, замисленими і величними. Усі характеристики емоційних станів можуть бути використані для опису характеру мізансцен.
На вибір принципу мізансценування впливають жанр вистави, її стиль, темпо-ритмічне вирішення. Відомо, що темпоритм вистави реалізується у виставі в цілому, в темпоритмі існування кожної окремої ролі, в темпоритмі кожного окремого епізоду. Контраст темпоритмів робить рух і сценічну дію більш виразною.
Дипломнику нема потреби описувати всі мізансцени вистави, більшість з них фіксується в режисерському примірнику п’єси. В Постановочному плані слід зупинитись на основних ключових, психологічних, метафоричних мізансценах. Важливо вказати на характер та геометрію мізансценування: динамічні, статичні, кинджальні, спіральні, фронтальні, діагональні, симметричні, асиметричні, хаотичні… тощо.
