Розділ і. Режисерський аналіз п’єси

Театральне мистецтво – мистецтво синтетичне. У ньому органічно взаємодіють один з одним багато видів мистецтва (література, живопис, архітектура, музика і т. д.), кожен з них в театрі виконує окрему функцію у створенні вистави. Центральною фігурою театрального мистецтва є актор, а всі інші компоненти підпорядковані йому. Основний матеріал за допомогою якого актор створює художній образ це – сценічна дія. В театральному мистецтві проблеми людського життя відображаються у наочній живій конкретній дії, яка відбувається зараз і тут.

Рушійною силою, пружиною сценічної дії є драматичний конфлікт, боротьба, яку ведуть між собою дійові особи.

Ось чому режисерський аналіз п’єси фактично є аналізом закладеного в ній драматичного конфлікту. Варто ще раз застерегти студентів від розповсюдженої помилки: спроби аналізу п’єси в літературному плані. Режисерський аналіз – це аналіз подій і вчинків героїв. Студенту необхідно виявити закладений у п’єсі драматичний конфлікт, умови і першопричини його виникнення, його розвиток, ставлення дійових осіб один до одного і до предмету конфлікту, його характер і форму, авторське ставлення до конфліктуючих сторін і до предмету конфлікту і т. д.

Режисерський аналіз п’єси слід проводити в наведеній далі вказаній логічній послідовності.

1. 1. Автор і епоха

Театральне мистецтво відображає дійсність не безпосередньо, а через призму авторського задуму. Драматург по-своєму побачив світ, надав своїм уявленням драматичної форми – написав п’єсу. У п’єсі він пропонує своє ставлення до хвилюючих його проблем, своє бачення політичних, соціальних, філософських запитань свого часу: п’єса відображає ту реальну дійсність, в якій живе і творить драматург. Ось чому у даному розділі необхідно проаналізувати епоху, в якій жив і творив драматург, його біографію, світобачення, особливості його творчості, обставини народження обраної для постановки п’єси.

Аналіз п’єси вимагає особливої уваги до постаті драматурга, його творчої манери, стилю автора, всього матеріалу, який допоможе адекватно зрозуміти авторський задум. Стиль автора – це сукупність ідейно-художніх особливостей його творчості: основні ідеї, які визначають його світогляд, зміст його творів, коло сюжетів, характерів, виразні засоби, мова. Стиль драматурга, його розуміння життя і спосіб, яким він відображає болючі проблеми обумовлені тими суспільно-історисними умовами, у яких він формувався як митець, і розвивалась його творчість.

Цей аналіз повинен проводитися на основі вивчення історичних, літературознавчих, біографічних, мемуарних, іконографічних та інших матеріалів.

До аналізу творчості автора, стилю і спрямованості його творчості слід додати інформацію про історію постановок даної п’єси.

Особливої ваги набуває сценічна історія класичної драматургії.

Огляд різних постановок даної п’єси наочно показує оригінальність режисерського трактування, розробленого студентом-дипломником.

1.2. Специфіка зображуваного в п’єсі життя

Життя і діяльність людини, як правило, спрямована до певної мети. Кожен вид людської діяльності (трудової, суспільно-політичної, творчої тощо) – це прагнення досягти конкретної мети у визначеній сфері існування. Досягнення цієї мети відбувається як ряд послідовних подій: реальне життя наповнене конфліктами і конфліктними ситуаціями. Виникнувши в конкретній сфері життєдіяльності, конфлікт так чи інакше впливає на все людське існування. Сфери дійсності, в яких драматург вивчає людські характери, максимально різноманітні, але одна п’єса не може відобразити всю різнобарвність людського життя. П’єса – це завжди ланка, вирвана з загального ланцюга життєвих подій, обмежена часовими рамками і сферою окремого виду діяльності, у межах якого відбувається конфлікт.

Прагнення персонажів і їх вчинки обумовлені суспільним середовищем, усім устроєм життя. Суспільне середовище – поживний ґрунт, на якому виростають конфлікти. Існуючі в ньому відносини (соціальні, політичні, правові, виробничі, сімейні, моральні) створюють умови для виникнення і подальшого розвитку конфліктів, визначають їх характер. П’єса – це завжди поєднання таких фактів, обставин і відносин, котрі неодмінно повинні викликати конфлікт. І тому студентів-режисерів мають зацікавити причини, що сприяють виникненню драми.

Для того, щоб вивчити життєву основу п’єси, режисер має знати 1) час написання п’єси; 2) основні проблеми суспільного життя у той період; 3) відображення цих проблем у п’єсі.

На даному етапі необхідно вивчити життя людей тієї історичної епохи, яку охоплюють події п’єси; проаналізувати і побачити в своїй уяві той конкретний проміжок часу, місця дії, те конкретне середовище, в якому відбувається конфлікт. Варто звернути особливу увагу не на те, як це буде виглядати на сцені, а уявити собі, як це могло бути у житті, побачити у своїй уяві конкретні події дійсності. Необхідно відповісти на запитання:

– де і коли відбувається дія п’єси;

– які суспільні відносини характеризують запропоновану історичну епоху і запропонований рамками п’єси час;

– спосіб життя того суспільного середовища, в якому відбувається дія п’єси;

– які основні події передували початку п’єси і створили умови для виникнення конфлікту.

3. Ряд подій

Ряд подій п’єси в цілому розкриває етапи розвитку драматичного конфлікту – наскрізної дії. Наступний етап аналізу п’єси – детальне вивчення її дійової основи – фабули.

Фабула – це кістяк або ланцюг основних подій п’єси. З олівцем в руках, ідучи точно за текстом, необхідно ретельно виявити факт за фактом, подію за подією і записати їх, тобто скласти дійовий конспект п’єси. Після прочитання цього конспекту в уяві режисера відтворюється вся п’єса.

Аналіз п’єси починається з визначення дієвих фактів, за якими студент-дипломник встановлює фабулу п’єси (дієвий конспект п’єси). Дієві факти п’єси – це об’єктивно дана режисерові дійсність, запропонована автором. Ланцюг подій п’єси дає можливість побачити послідовність, взаємовідношення подій, має початок і кінець. Запис подій у дієвому конспекті має бути лаконічним і відображати їх послідовність 1. 2. 3….

Дієвий конспект п’єси дозволяє зрозуміти її сюжет – тобто ряд подій у їхньому причинно-часовому зв’язку.

Зміст цього розділу дипломної роботи складає перелік подій п’єси, доповнений викладом сюжету. Ясно, логічно і детально виписана фабула дає зрозуміти - що власне відбувається у п’єсі і як розвивається у ній дія.

Слід зауважити, що кількість подій п’єси, як правило, співпадає з кількістю епізодів, але епізодів може бути дещо більше.

Ми розглядаємо подію, як дієвий факт композиційного розвитку конфлікту, який впливає на взаємовідносини усіх дійових осіб і ставить їх перед необхідністю прийняття рішення про подальшу поведінку, тобто змінює дію.

Працюючи над сюжетом п’єси, режисер має скласти „роман життя” героїв п’єси.

Складаючи такий „роман” із запропонованих обставин слід зрозуміти не лише як живуть персонажі, а й те, як вони жили до початку п’єси, як підійшли до сьогоднішнього дня, що сформувало їхні характери і наповнило їх душі, що впливало на становлення чи деградацію особистості.

В роботі над будь-якою п’єсою слід співставити зображене автором життя з історичним тлом, на якому відбуваються події.

Скласти „роман життя” за п’єсою – це значить встановити всю лінію життя персонажів, зрозуміти логіку їхньої поведінки, знайти мотиви їхніх вчинків, відтворити у своїй уяві особливості їхнього побуту, оточуючого середовища.