1. Цілі: сфери діяльності підприємства та послідовність, в якій вони будуть автоматизовані;

2. Спосіб автоматизації: по участках, напрямках діяльності чи інформаційних потоків, комплексна автоматизація.

3. Довгострокова технічна політика: розробка комплексу внутрішніх стандартів підприємства;

4. Обмеження: фінансові, часові, обмеження пов’язані з впливом «людського» фактора, технічні/технологічні тощо;

5. Процедура управління змінами плану.

Типові проблеми, які виникають при розробці стратегії автоматизації здебільшого пов’язані з наступними факторами:

• стан ринку інформаційних технологій;

• визначення ефективності інвестицій в інформаційні технології;

• необхідністю реорганізації діяльності підприємства при впровадження інформаційних технологій.

Сумарні витрати на розробку стратегії автоматизації за експертними оцінками складають 5-10 тис. доларів. А втрати за відсутності стратегії можуть скласти для підприємства з чисельністю від 100 тис. чол, до 800-900 тис. доларів.

Принципи побудови ефективної ІС

1. Основою для впровадження нової інформаційної системи на підприємстві повинна бути економічна необхідність, а не, наприклад, поява нових технологій

Через взаємне нерозуміння, як правило, характерне для відносин між керівниками бізнес-підрозділів і ІТ-відділів, інформаційна система часто погано пов'язана зі стратегією основної діяльності та робочими процесами, її що реалізують. Кращі з компаній прагнуть ліквідувати цей розрив і з'єднати розвиток інформаційних технологій з розробкою бізнес-стратегії.

2. Обсяг фінансування нової інформаційної системи повинен визначатися міркуваннями фінансової вигоди з урахуванням довгострокової перспективи.

Як свідчить практика, компанії, що успішно використовують ІТ в своїй діяльності, ухвалюють рішення про нові великі інвестиції в інформаційні технології так само, як і будь-які інші фінансові рішення, - поєднуючи якісну оцінку з точки зору бізнесу з глибоким аналізом витрат і вигод від впровадження інформаційних технологій.

3. Нова інформаційна система повинна мати просту і гнучку структуру

Більшість компаній використовує цілу купу додатків, розроблених самостійно або придбаних у різних постачальників. Іноді для таких задач, як робота електронної пошти або виписка рахунків, використовується кілька базових систем. У результаті виникають складні і громіздкі конгломерати додатків, і втрачається гнучкість інфраструктури.

4. Треба вибирати рішення, які приносять конкретну користь бізнесу практично з моменту впровадження

"Золоте" правило: програмне забезпечення треба модифікувати тільки в тому випадку, якщо інвестиції в розробку окупляться в перший же рік в чотирикратному розмірі - саме за такого співвідношення будуть покриті витрати, пов'язані з підтримкою нестандартних програм. Якщо замовленої розробки не можна уникнути або метою є приватна розробка, то слід зосередити увагу на тих 20% функцій, які відповідають за 80% діяльності.

5. Потрібно постійно вдосконалити інформаційну систему підприємства, домагаючись оптимальної продуктивності, надійності та зручності у використанні

У багатьох випадках витрати на придбання ІТ складають лише 1/3 витрат на експлуатацію.

Часто управління ІТ-діяльністю вимагає більше адміністративних, ніж технічних навичок. Тому щоб досягти досконалості в експлуатації системи, керівництво повинно навчитися відділяти витрати на її підтримку від інвестицій в нове апаратно-програмне забезпечення.

6. ІТ-відділ повинен добре розбиратися в бізнесі, а фахівці інших підрозділів - розуміти методи ефективного використання інформаційних технологій.

Менеджер з інформатизації або керівник ІТ-підрозділу насамперед має бути бізнес-керівником і тільки потім - технічним фахівцем, а ІТ-відділ тісно інтегрований з іншими підрозділами. Ключовим моментом є залучення основного персоналу на стадії розробки і впровадження проекту. Щоб інвестиції в інформаційно-технічний розвиток давали максимальну вигоду, потрібні систематичні дії. Недостатньо застосувати на практиці один - два принципи, треба слідувати всім шести відразу.

Технічна та програмна підтримка ІС.

Усі автоматизовані ІС можна розділити на дві великі групи:

1. Унікальні за замовленням системи

2. Адаптовані системи

Впровадження системи кожної із цих груп вимагає своїх інструментів, підходів та стратегічних рішень.

Для систем першої групи: