Тема 4. Планування розвитку управлінських інформаційних систем

1. Організаційне планування ІС: методологія, основні етапи та підходи.

2. Технічна та програмна підтримка ІС.

3. Планування впровадження ІС на підприємстві.

4. Підтримка функціонування інформаційних систем.

Організаційне планування ІС: методологія, основні етапи та підходи.

Для планування ІС прийнято поділ на коротко-, средньо- і довгострокове планування, або відповідно на оперативне і стратегічне.

Стратегічне планування ІС − це процес, у якому приймаються принципові рішення в області ІС підприємства щодо діючих протягом тривалого терміну, цілей і основних положень (принципів), заходів, ресурсів, а також бюджету і фінансування. Часові рамки стратегічного планування ІС залежно від супутніх умов (масштаб підприємства, специфічні для підприємства інформаційні проблеми, ступінь проникнення ОІ тощо) охоплюють 5-10 років.

Результатом СПІС повинний бути документ, що містить, по-перше, констатацію існуючого положення в області ІС як на підприємстві, так і поза ним, по-друге, розроблені по роках стратегії в цій області і необхідні для їхньої реалізації на підприємстві заходи.

Необхідність стратегічного планування:

• динаміка інформаційного ринку вимагає постійного аналізу можливостей і загроз з боку нових ІТ;

• постійне поліпшення співвідношення «ціна/продуктивність» (price/performance) по всіх компонентах засобів інформатизації розширюють сферу застосування нових ІТ;

• розширення спектру використання інформаційно-технологічних послуг і продуктів призводить до зростання обсягів інвестицій у ІС;

• постійно зростаюча потреба у кваліфікованих працівниках для розвитку й експлуатації нових ІС. Кадри повинні готуватися заздалегідь і, як правило, протягом тривалого часу;

• розвиток і використання практично будь-яких ІС звичайно триває декілька років, ряд додатків розвивається паралельно. Це вимагає детального планування у часовому і ресурсном аспектах з урахуванням внутрішніх пріоритетів;

• зростаюча складність і комплексність з урахуванням росту функціональних вимог, вимагають також значних організаційних і кадрових змін;

• багато рішень у сфері інформатизації є довгостроковими і їх скасування пов’язане з великими втратами. Наприклад, в ситуаціях, позв'язаних із придбанням дорогої техніки і програмних засобів, або із розвитком банків даних і мереж ЕОМ.

Для процесу СПІС характерні наступні типові фази або етапи.

1. Постановка задач СПІС: для якої частини підприємства повинно проводитися СПІС, у якому саме вигляді і ким, а також що від цього має отримати підприємство і коли?

2. Всебічний аналіз умов. Для виявлення простору дій при упорядкуванні планів у сфері ОІ і ІС необхідний аналіз умов або положення справ у даній області.

З одного боку, аналізується найважливіша частина оточення підприємства (клієнтура, ринки продукції, технологія, конкуренти, економіка, політика тощо) і ідентифікуються переваги, що витікають із цього, ризик і вимоги. З іншого боку, вивчаються внутрішні умови підприємства (структура виробництва, процеси виробництва, ринки, фінанси, ресурси, конкуренція, персонал тощо) і встановлюються сильні і слабкі сторони сфери ІС.

3. Постановка стратегічних цілей для ІС. Отримані у фазі аналізу умов знання являють собою основу для конкретного формулювання стратегічних цілей ІС. Має сенс ставити одну мету або невелике їх число в якості базису для ієрархічної системи цілей.

4. Розробка стратегій ІС. Вона виконується з урахуванням архітектури застосування ІТ, доступних або наявних ресурсів, структури організації і управління. Стратегії ІС характеризують простір і потенціал, що повинні бути задіяні для досягнення позначених цілей.

5. Планування конкретних заходів. Цей етап має вже оперативний характер і тому, по суті, не є власне частиною СПІС. У рамках довгострокового планування заходи описуються в загальній формі, у вигляді деяких акцій у складі стратегій, окремі кроки яких фіксовані у часі. Короткострокові плани в області ІС містять, навпаки, специфіковані заходи на весь плановий рік. Планування заходів є передумовою для визначення окремих проектів розвитку ІС.

Завдяки упорядкуванню зверху вниз (або знизу нагору) описаних складових системи планування на підприємстві встановлюється ієрархічний порядок створення стратегічних планів, що для практичного втілення вимагає також структурування СПІС у часі.

Стратегія автоматизації - це план, узгоджений за термінами та цілями зі стратегією організації. Іншою особливістю є ступінь відповідності пріоритетів автоматизації стратегії бізнесу, зокрема, яких цілей необхідно досягти:

• зниження вартості продукції;

• збільшення кількості та асортименту продукції;

• скорочення циклу: розробка нових товарів/послуг - вихід з ними на ринок;

• перехід до виробництва під конкретного замовника з урахуванням індивідуальних вимог тощо.

Стратегічні цілі бізнесу з урахуванням обмежень - конвертуються в стратегічний план автоматизації підприємства.

Поняття стратегії автоматизації включає в себе такі компоненти: