МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра «інформаційних систем і технологій» інформаційні системи і технології в управлінні організацією

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ денНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 0306 «Менеджмент і адміністрування»

ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 8.03060101 «Менеджмент організацій

і адміністрування» ОКР – «магістр»

Дніпро – 2016

Конспект лекцій з дисципліни «Інформаційні системи і технології в управлінні організацією» студентами денної форми навчання галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» за спеціальністю 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування», ОКР – «Магістр». Дніпро : ДДАЕУ, 2016. – 53 с.

Укладач: доц., к.е.н. Мороз С.І.

Рекомендовано для викладання лекційного курсу з дисципліни «Інформаційні системи і технології в управлінні організацією» студентами денної форми навчання галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» за спеціальністю 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування», ОКР – «Магістр».

Затверджено на засіданні кафедри «Інформаційних систем і технологій» (протокол №_1_ від «30» серпня 2016р.).

Схвалено науково-методичною радою факультету менеджменту і маркетингу Навчально-наукового інституту економіки ДДАЕУ

(протокол №_1_ від «30» серпня 2016р.).

ЗМІСТ

Уведення до інформаційних систем в управлінні організацією.
Етапи розвитку та сутність інформаційних систем в управлінні організацією.
Типологія інформаційних систем у менеджменті організацій.
Планування розвитку управлінських інформаційних систем
Управління інформаційними системами в організації.
Системи підтримки прийняття управлінських рішень.
Корпоративні інформаційні системи.
Безпека інформаційних систем.
Локальні та регіональні інформаційні мережі в сучасних організаціях.
Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет.
Технології оброблення інформації.
Автоматизовані системи управління, оброблення та аналізу інформації.
Математичне та інформаційне забезпечення автоматизованих систем аналізу інформації.
Застосування автоматизованих систем для аналізу діяльності підприємства та прийняття управлінських рішень.
Автоматизовані системи планування та аналізу маркетингової діяльності.
Навчально-методична література

Тема 1. Уведення до інформаційних систем в управлінні організацією

1. Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організаціями.

2. Глобальне інформаційне суспільство.

3. Використання інформаційних технологій для бізнесу на міжнародному рівні.

Мета викладання дисципліни: формування знань і навичок щодо сучасних інформаційних систем і технологій, їх раціонального використання, а також практичних навичок ефективного використання сучасних інформаційних технологій у процесі здійснення управлінської діяльності в організації.

Предмет дисципліни: мережеві інформаційні системи і технології сучасних організацій.

Основна література

1. Глушко С.В., Шайкан А.В. Управлінські інформаційні системи: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: «Магнолія плюс», 2006. – 320 с.

2. Тесленко Г.С. Інформаційні системи в аграрному менеджменті: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 232 с.

3. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією В.С. Пономаренка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. − 544 с.

Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організаціями.

Управління економікою ґрунтується на інформації і породжує нову інформацію. Інформаційні системи існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство потребує для свого управління систематизованої і попередньо підготовленої інформації.

Для того, щоб одержати інформацію, необхідну для успішного функціонування компанії, слід зібрати дані, передати їх на обробку, привести їх у форму, зручну для подальшого використання, і передати користувачеві отримані результати. Користувачі мають змогу уточнювати, які дані потрібно збирати, а також скоректувати методи їх обробки з погляду повноти, достовірності і форми подання результатів.

Умови конкурентної економіки висувають серйозні вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації. Тому підприємства створюють ІС для обслуговування інформаційних потреб різних рівнів управління.

Роль інформаційних технологій у сучасному світі є стратегічною – сприяти менеджменту, адекватно реагувати на динаміку ринку, підтримувати і заглиблювати конкурентну перевагу з метою досягнення максимальної вигоди. Застосування інформаційних систем дозволяє радикально змінити стиль управління і значно поліпшити показники діяльності компанії.

Інформаційні технології на нинішньому етапі їх розвитку є стратегічним ресурсом, який дозволяє економити час управлінських працівників, звільняючи його для аналітичної й прогнозної роботи, створити єдиний інформаційний простір, підтримати і оптимізувати всі бізнес-процеси підприємства і звичайні людські й бізнесові взаємини. Інформаційні технології на мікрорівні є необхідним елементом інфраструктури підприємств, що підвищує його мобільність в сучасних реаліях динамічної кон’юнктури ринку, дозволяє проводити швидкий і відносно безболісний реінжиніринг і вдосконалення процесів виробництва і збуту.

Глобальне інформаційне суспільство.

Ключовою ланкою в ринковій економіці є інформованість керівного й адміністративно-управлінського апарату, створення інформаційного сервісу для осіб, які приймають рішення, збільшення інтелектуального продукту, виробленого суспільством.

Інформаційна сфера діяльності людини давно стала визначальним фактором розвитку економіки, техніки та науки. За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинених країн бере особисту участь у процесах виробництва і поширення інформації, до половини національного продукту цих країн пов’язано з інформаційною діяльністю суспільства. Частка трудових ресурсів у інформаційному секторі останніми роками досягла в світі 20–30 %, у розвинених країнах — 50, а в окремих із них, наприклад у США, — 55 і навіть 60 %

Термін «Інформаційне суспільство» запропонував австрійський економіст Фріц Махлуп, а популяризував японський вчений Юдзіро Хаясі. За визначенням останнього Інформаційне суспільство – «це суспільство, В якому процес комп’ютеризації забезпечує людям доступ до надійних джерел інформації, звільняє їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва», це коли «виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального стає рушійною силою придбання знань і розвитку суспільства».

22 липня 2000 року лідерами великої вісімки була підписана Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, яка свідчить: «інформаційне суспільство, як ми його представляємо, дозволяє людям ширше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої прагнення. Для цього ми повинні зробити так, щоб ІКТ служили досягненню взаємодоповнюючих цілей забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення суспільного добробуту, стимулювання соціальної згоди і повної реалізації їх потенціалу в області зміцнення демократії, транспарентного і відповідального управління, міжнародного миру і стабільності».

27 березня 2006 року генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію під номером А/RES/60/252, що проголошує 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства.

Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» вiд 09.01.2007 №537-16 побудова відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства визначається одним із головних пріоритетів України. В інформаційному суспільстві практично всі об’єкти набувають електронного вигляду: засоби виробництва, гроші, товари/послуги тощо.

Сьогодні розвинене інформаційне суспільство характеризується наступними ознаками:

• збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства (адвокати, експерти чи аудитори отримують великі гроші за годину своєї роботи. Це витрати не на стіл, папір чи комп’ютер, а плата за професіоналізм (знання));

• створення глобального інформаційного простору;

• підвищення оперативності прийняття рішень;

• рух ресурсів через телекомунікаційні мережі;

• розвиток управління на мереженій основі;

• поява в економіці принципово нових підходів до використання інформаційних технологій;

• підвищення рівня професійного і культурного розвитку на базі сучасних систем освіти.

Одним із головних факторів, що сприяють переходу до інформаційного суспільства, є міра готовності громадян до використання цих переваг. Щоб гарантувати стабільну економічну вигоду і ефективне вирішення суспільно-соціальних проблем, недостатньо мати тільки інфраструктуру та регулююче середовище. Суспільство вважають інформаційним коли вартість товарів і послуг, що продукуються за допомогою нових ІТ, складає більше половини ВВП.

Використання інформаційних технологій для бізнесу на міжнародному рівні.

Зростання попиту на комерційну інформацію і відповідні інформаційні послуги закономірно зумовило появу організацій, основною діяльністю яких стало саме задоволення цього попиту.

З кінця 1989 р. почали з’являтися перші недержавні служби ділової та комерційної інформації, які сформували цей сектор ринку. Розпочавши з ведення картотек і випуску друкованих періодичних (наприклад, «Коммерсант d», «Деловой мир») і довідково-рекламних (наприклад, «РАУ-Пресс», «Информсистема-Резерв», «Laries») видань, вони швидко перейшли до формування баз даних. Почали працювати незалежні інформаційні агентства, що спеціалізувались на діловій і комерційній інформації, наприклад «Агентство экономических новостей», «КОМИНФО», «ПАЛИнформ», «Рейтинг».

У 1989–1991 рр. почали розвиватися загальнодоступні транспортні телекомунікаційні мережі («РЕЛКОМ», «СПРИНТ», «ИАСНЕТ», «РОСПАК», «ГЛАСНЕТ» та ін.). З 1991 р. для комерційного використання було відкрито відомчі мережі та канали зв’язку, такі як «ИСТОК», «КОНТУР», «ИСКРА», «СИРЕ­НА», «ЗАСЛОН» та ін.

На базі галузевих мереж утворюються системи обміну комерційною інформацією, наприклад «РИКО». Великі біржі й Торгові доми також створили свої інформаційні мережі, наприклад «РТСБ», «МЭБ», «РКБМ», «МЦФБ», «БУВР», у яких нарівні з біржовою інфор­мацією почала розповсюджуватися оперативна інформація про попит і пропозицію на товари та цінні папери.

У цей самий час почали формуватись інформаційно-комер­ційні системи (ІКС) обміну і обслуговування діловою інформа­цією («АДС МИР», службу «Деловой Мир», «СИТЕК», «ИСТОК», «РЕМАРТ»). Інформацію спочатку можна було отримувати електронною поштою по підписці. Особливо відомими тут стали «РЕЛКОМ» і «ДЕМОС».

З 1993 р. почали розвиватися мережі, що реалізують режим ОН-ЛАЙН (наприклад, «СПРИНТ» і «ИАСНЕТ»).

Приблизно 3/4 сучасного світового ринку інформаційних послуг припадає на операції п’яти економічно найбільш розвинених країн. При цьому частка США на світовому ринку інформаційних послуг складає понад 50%, що значно більше частки цієї країни, наприклад, у світовій торгівлі (12%). На другому місці знаходиться Японія, обсяг операцій купівлі-продажу інформаційних послуг у якій наближається до 10% світового ринку. Третє місце займає Великобританія.

У межах інформаційно-комунікаційного комплексу фахівці ЮНЕСКО виокремлюють три основних сектори.

1. Інформація, тобто діяльність з підготовки інформації. Залежно від типу інформації і засобів її розповсюдження цей сектор може бути поділений на:

— пресу, видавничу діяльність, аудіозапис;

— телебачення, радіомовлення й кіно.

2. Інформаційні послуги, тобто діяльність з обробки та розповсюдження інформації.

Цей сектор традиційно поділяють на:

— обробку інформації, включаючи поліграфію;

— діалогові інформаційні послуги;

— обробку даних;

— програмне забезпечення;

— поштові послуги;

— телекомунікаційні послуги.

3. Засоби обробки інформації, тобто діяльність з виробництва обладнання, необхідного для підготовки і розповсюдження інформації та надання інформаційних послуг. Цю сферу можна поділити на:

— виробництво обладнання для обробки даних і конторського обладнання (до якого в розвинених країнах традиційно відносять ПЕОМ);

— виробництво телекомунікаційного устаткування;

— виробництво електронних предметів споживання тривалого використання;

— виробництво електронних засобів вимірювання випробувань і контролю, навігаційного обладнання, медичної електроніки.