2. Визначення раціонального співвідношення між впливом держави на діяльність транспортних структур та ступенем їх самостійності
Впровадження в Україні структурної реформи, організація нової моделі управління та відкритий доступ до залізничної інфраструктури не повинні призвести до фрагментації галузі та розпорошення кваліфікованих кадрів. Для координації діяльності компанії інфраструктури й експлуатаційних компаній-операторів та регулювання між ними нормальних відносин необхідно організувати сильну й незалежну адміністрацію, яка має бути наділена такими функціями:
розробки й виконання стратегічної та інвестиційної політики для залізничної системи в цілому;
забезпечення необхідної пропускної здатності напрямків залізниць;
гарантування збереження уніфікованого технічного підходу для подальшого розвитку перспективних досліджень та розробок;
збереження ноу-хау для укладання відповідних контрактів з менеджерами інфраструктури та компаній-операторів;
виконання професійної експертизи з метою нагляду за виконанням контракту;
контролю за забезпеченням експлуатаційної сумісності та гармонізації із країнами-членами ЄС.
Разом ці три види структур утворюють об’єднану залізничну систему країни, поруч з якою на ринку транспортних послуг з’являться нові приватні чи колективні компанії перевізників, що складуть конкуренцію державному транспортному сектору.
У той же час виникає необхідність організації окремої структури, яка б гарантувала прямий та недискримінаційний доступ до залізничної інфраструктури для перевізників з будь-якою формою власності, і делегування їй регламентуючих функцій: з розподілу пропускної здатності; встановлення плати за виділений за графіком час; ліцензування прав на перевізну діяльність та інше. Але на перших етапах структурної реформи можна передати ці функції Міністерству транспорту та зв’язку України.
Компанія національної інфраструктури утворюється як незалежна структура, якій надано функції адміністрування та регулювання діяльності залізниць, а також реалізації функцій держави з підтримки розвитку залізничного транспорту. Уряд буде реалізовувати свої плани через цю компанію та мусить наділити її повноваженнями з виконання проектів будівництва нових об’єктів інфраструктури в інтересах суспільства. Якщо компанія національної інфраструктури підпорядкована незалежній адміністрації, то функції адміністрування та регулювання діяльності залізниць, а також реалізації функцій держави передаються цій адміністрації.
Водночас компанії-оператори будуть займатися перевезеннями за конкретними нитками графіка, отримувати доходи від перевезень на ринку транспортних послуг, платити за використання інфраструктури, діяти незалежно, вести облік доходів та витрат, нести відповідальність за фінансові результати своєї діяльності та конкурувати з іншими транспортними підприємствами. Компанії-оператори слід спеціалізувати окремо для вантажних та пасажирських перевезень.
Держава (в особі уряду) має брати на себе відповідальність за ключові напрямки транспортної політики та інвестиційні рішення стосовно національних залізниць, особливо в таких галузях, як: структура перевезень; високошвидкісні пасажирські та вантажні сполучення; експлуатаційна сумісність системи управління рухом поїздів та радіозв’язку; планування та адекватне фінансування необхідного рівня забезпечення перевезень; формулювання вимог щодо необхідного рівня безпеки руху.
Пропозиції з раціонального розподілу основних функцій державного і господарського управління наведені на рис 4.
Рис. 4. Пропозиції щодо розмежування функцій державного та господарського управління
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року “Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України”, Укрзалізниця зараз виконує функції державного управління та господарські . Після того як залізнична діяльність буде поділена на два сектори: монопольний та конкурентний, а на транспортному ринку існуватиме компанія інфраструктури та компанії-оператори, Укрзалізниця (УЗ) втратить частину цих функцій. Функції державного управління будуть передані Міністерству транспорту та зв’язку, а господарські функцій будуть делеговані означеним вище компаніям або їх управлінській компанії.
Після реформування організаційної структури управління залізничним транспортом існуючі функції УЗ можна умовно поділити на три групи:
функції державного управління;
господарські функції, які планується частково передати новоутвореним структурам;
господарські функції, які планується повністю передати новоутвореним структурам.
У той же час нова структура, організована замість Укрзалізниці, буде виконувати кілька додаткових функцій, що зумовлені новим її призначенням, – як виконавчого та регуляційного органу влади в галузі залізничного транспорту, зокрема:
Проведення державної політики в галузі залізничного транспорту, виходячи з потреб економіки, обороноздатності, безпеки держави та потреб населення в пересуванні.
Розробка, затвердження та нагляд за виконанням нормативних документів у галузях:
технічної експлуатації залізниць, інших об’єктів інфраструктури; безпеки перевезень та екології; забезпечення охорони об’єктів; збереження вантажів; пожежної безпеки, тарифної політики та охорони праці.
встановлення обов’язкових вимог (технічних регламентів та стандартів) стосовно експлуатації технічних засобів, що використовуються на залізничному транспорті, та послуг, що надаються при перевезенні вантажів і пасажирів;
Ліцензування, сертифікація та стандартизація на залізничному транспорті в межах своїх повноважень.
Нагляд за виконанням метрологічних правил і норм.
Керівництво мобілізаційною підготовкою і цивільною обороною.
Забезпечення захисту державної таємниці.
Участь у забезпеченні державної політики в галузі боротьби з терористичними проявами на залізниці, координація та взаємодія з компетентними органами в цьому питанні.
Регулювання перевезень, необхідних для державних потреб, і соціально значущих перевезень пасажирів.
Гарантування рівного доступу до залізничної інфраструктури для компаній-операторів з різними формами власності.
Інші функції державного регулювання в галузі залізничного транспорту.