- •Лекція № 4 писемне мовлення. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю”
- •Особливості писемного мовлення.
- •2. Документ та його функції.
- •3. Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •4. Критерії класифікації документів.
- •Реквізит – елемент документа.
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •6. Вимоги до тексту документа. Стандартизація тексту документів.
- •7. Оформлення сторінки. Титульна сторінка
- •8. Членування тексту: рубрикація, абзац
- •9. Написання цифр та символів. Таблиці.
- •Оформлення таблиць
- •10. Скорочення в текстах документів
- •11. Правила набору текстів. Оформлення заголовків,підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту Правила набору текстів на комп'ютері.
- •12. Оформлення приміток, додатків, підстав до тексту
- •13. Покликання до тексту та правила їх оформлення
- •14. Розпізнавання істинних і підроблених документів
- •15. Мовний етикет у писемному професійному спілкуванні
12. Оформлення приміток, додатків, підстав до тексту
Примітка — це додаткова помітка, пояснення і коментар до тексту.
Додаток— це подання додаткової інформації (документа) після тексту.
Підстава — це причина, достатній привід, які виправдовують дію, вчинок. Вона може супроводжуватися конструкціями типу на підставі — виходячи з чого-небудь, спираючись на щось.
Правила оформлення приміток
Слово «Примітка» пишеться малими літерами (перша літера — велика) ліворуч без абзацу, після слова ставиться крапка або двокрапка.
1. Текст примітки друкується праворуч, у стовпчик. Наприклад:
Примітка. Абзац має бути типово однаковим і дорівнювати п'яти знакам.
2. Якщо приміток декілька, їх слід нумерувати арабськими цифрами з крапкою. Між нумерованими абзацами робиться проміжок у два інтервали. Після кожного абзацу ставиться крапка. Слово «Примітки» пишеться у множині. Наприклад:
Примітки: 1. Перелік прийнятих розпоряджень повинен спиратися на відповідні статутні положення. 2. Після ухвали зведеного переліку прийнятих розпоряджень керівникам підрозділів опрацювати систему заходів щодо їх здійснення.
3. Якщо текст примітки не вміщується на одній сторінці, то його слід перенести на наступну, відступивши від лівого поля 10 знаків (8 знаків у слові «Примітка» і 2 знаки —двокрапка та відступ).
4. Примітки відмежовуються від тексту 2—4 інтервалами.
5. Якщо текст примітки не вміщується на одній сторінці, то його слід перенести на наступну, відступивши від лівого поля 10 знаків (8 знаків у слові «Примітка» і 2 знаки – двокрапка та відступ).
Правила оформлення додатків та підстав ті самі, що й приміток.
13. Покликання до тексту та правила їх оформлення
Покликанням називається текст, що розміщується у кінці сторінки й відмежовується від основного тексту горизонтальною рискою і в якому зазначають джерело покликання.
Знак «зірочка» використовується тоді, коли покликань у роботі небагато і розміщуються вони переважно по одній на сторінці.
Якщо використовуються арабські цифри як знак покликання, то його нумерація може бути сторінковою (в межах однієї сторінки) чи наскрізною (через усю роботу).
Знаки покликань повинні бути однотипними в межах тієї самої роботи. Цифри й зірочки пишуться біля слова вгорі, без відступу між словом і знаком, проте після покликання відступ обов'язковий. Розділові знаки ставляться після знака покликання.
Правила оформлення тексту покликання
1. Основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою в 15 знаків.
2. Відокремлювальна риска відділяється від основного тексту півтора або двома інтервалами залежно від того, з яким інтервалом написано сам текст.
3. Текст покликання відділяється двома інтервалами від відокремлювальної риски.
4. Текст покликання пишеться через один інтервал з абзацу.
5. Якщо на сторінці декілька покликань, то кожне відділяють двома інтервалами.
6. Усі покликання друкуються на тій сторінці, якої вони стосуються. Не бажано розривати покликання та переносити їх на іншу сторінку.
Наприклад:
Можна прекрасно знати граматичні правила, вивчити їх усі напам'ять, але це ще означає вільне володіння тією чи іншою мовою, правила і закони якої уже засвоєні. «Вільне володіння мовою— це уміння оперувати усім її багатством, уловлювати найтонші її асоціації, будувати такі асоціації, сприймати фразеологічний фонд мови у його цілісності».
