Висновки

У кожної неповної сім'ї - своя історія. Така сім'я виникає у зв'язку з вдівство батька, з розлученням, а також з позашлюбним народженням дитини.

Як не трагічно освіта неповної сім'ї у зв'язку з ранньою смертю одного з батьків, її виховна атмосфера вважається більш сприятливою порівняно з попередніми варіантами. Особливо якщо зберігаються колишні родинні зв'язки, які забезпечують дітям емоційну підтримку і компенсують дефіцит спілкування, а залишився батько користується повагою і допомогою рідних і близьких.

Багатовіковою історією людства доведено, що хореографія є одним із засобів гармонійного розвитку особистості. Теоретичний аналіз науково-методичних джерел засвідчив, що основою хореографічної діяльності є танець, специфічну особливість якого становлять два компоненти: духовно-культурний та фізичний. Функціональні можливості танцю дають змогу залучати до хореографічної діяльності всі вікові категорії людей залежно від їх інтересів, фізичних можливостей, мети та завдань навчання. Елементи хореографічного мистецтва як складові входили до багатьох педагогічних систем. Водночас важливим компонентом розвитку духовної культури нації є вивчення її традицій, що відбувається на різних рівнях, одним з яких є народний танець. Викладання народного танцю на уроках хореографії сприяє всебічному розвитку можливостей дитини. Танцювальні дії, основу яких складають уміння та навички, формуються поетапно: ознайомлення з рухом, навчання його виконанню, удосконалення навички у творчому виконанні танцювального руху. 

Засобами народного танцю можна формувати хореографічне уміння дитини, що полягає у здатності дитини виконувати танцювальний рух за умови зосередження уваги на образно-змістовній, технічній та музичній деталях ще не засвоєної дії. 

Перш ніж розпочати з дітьми заняття народним танцем необхідно обов’язково визначити індивідуальні відмінності у фізичному розвитку, для чого застосовують оцінку анатомо-фізіологічних даних (пропорції тіла, особливості постави, виворітність, форма підйому, танцювальний крок, гнучкість) та рухової координації. На основі оцінки комплексу показників готовності дітей до занять хореографією визначається зміст навчання, складність рухів з народного танцю, здійснюється його індивідуальне диференціювання. Хореографічний матеріал застосовується не тільки з урахуванням ступеня складності, але і його значущості (усвідомлення образної природи танцювальних рухів, оволодіння виражальними засобами хореографії, розвиток творчої імпровізації).

Жанрова різноманітність народних танців, а отже, насиченість різними рухами, відмінна динамічність розгортання сюжету танцю призводить до розвитку як фізичних здібностей дітей, так і утримання уваги до народного нанцю.

Художня сутність обрядового українського танцю полягає у творчо-образному розкритті змісту музичного твору (драматургії й образів) у специфічних засобах танцювальної виразності, своєрідній музично-пластичній поведінці виконавця, громадянській культурі. Завдяки поєднанню багатьох компонентів виховного процесу – фізичного, духовного, естетичного, народний танець стає важливим джерелом розвитку дітей, вдосконалення рівня їх свідомості та можливостей і тому обов’язково повинен застосовуватись у навчальному процесі на уроках хореографії.