2.2 Визначення та елементи транспортної системи

Транспортний процес – це процес переміщення у просторі транспортної маси – вантажів, людей, взагалі – об’єктів. Для забезпечення транспортного процесу необхідно мати:

1. Постійні пристрої і споруди (на прикладі залізничного транспорту): залізничну колію і станції, споруди для обслуговування пасажирів, пристрої навантаження, розвантаження і зберігання вантажів, пристрої АТЗ для управління, механізації та автоматизації виробничих процесів, пристрої для ремонту і обслуговування рухомого складу, пристрої водо- , енерго- та матеріально-технічного постачання.

2. Рухомий склад – локомотиви, вагони, МВРС.

3. Перемінні засоби – механізми, виконавці (ПТО, ПКО, машиністи, касири, провідники і т.д.).

4. Організаційну структуру для забезпечення управління транспортним процесом – ДСП, ДСЦ, ДНЦ, ДГП...).

Перелічені об’єкти – це елементи (або підсистеми) транспортної системи.

Таким чином, транспортна система – це сукупність елементів, які призначені для виконання сукупності операцій транспортного процесу.

2.3 Особливості транспортних систем

Транспортна система має наступні особливості:

1. Велика кількість об’єктів (станції, дільниці, депо, пристрої сцб, вагони, локомотиви...), які взаємодіють між собою на великій території і функціонують по принципу конвеєра.

2. Велика кількість факторів, які впливають на процес функціонування (план, профіль дільниць, станцій, обсяги роботи, призначення вантажів, стан пристроїв), у тому числі і випадкові.

3. Складність аналітичного описання взаємодії та взаємовпливу факторів. Багато речей ще не досліджено і не має аналітичного опису.

4. Неоднозначність критеріїв оцінки системи (витрати, час, продуктивність, безпека руху), а також таких, що не формалізуються (безпека руху, конструкція горловин станцій).

5. Різнорідність операцій і різна тривалість їх виконання.

6. Постійна зміна умов функціонування.

7. Коливання обсягів роботи.

2.4 Причини, різновиди та показники нерівномірності перевезень

Обсяги навантаження, розвантаження на станціях, передача вагонів між залізницями та їх дирекціями, розміри руху на дільницях не є сталими величинами, а змінюються між сезонами року, місяцями та декадами, по дням тижня і, навіть, годинами доби. Коливання обсягів роботи визнані неминучими, тобто розглядаються як об’єктивна реальність. Виділяють три групи причин нерівномірності роботи.

Економічні причини пов’язані з коливанням виробництва продукції, сезонністю виробництва, зміною зв’язків між районами виробництва і споживання і т.п.

Технічні причини пов’язані з коливанням розмірів вагонопотоків при відправленні їх з пунктів зародження або з технічних станцій у зв’язку з діючою системою організації вагонопотоків (планом формування поїздів), яка встановлює жорсткі вимоги до відправлення вагонів за їх кількістю та призначеннями.

Організаційні причини пов’язані з режимом роботи підприємств, перервами у вихідні та святкові дні, чи вночі, надання „вікон” для ремонту споруд і т.п.

Розрізняють наступні види нерівномірності.

Сезонна – зміна обсягів перевезень між періодами року (кварталами, місяцями), яку прийнято оцінювати коефіцієнтом нерівномірності:

, (2.1)

де – Q_max – максимальні обсяги перевезень за місяць;

Q_ср – середньомісячні обсяги перевезень.

Добова нерівномірність виникає внаслідок технічних і організаційних причин. Визначається як і сезонна, за формулою (2.1) за добовими обсягами роботи.

Внутрішньодобова нерівномірність виявляється у коливанні обсягів роботи між періодами доби (ніч-день) і навіть між годинами доби. Для оцінки нерівномірності цього виду використовують статистичні параметри: дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації інтервалів між подіями або кількості подій за одиницю часу.

Нерівномірність перевезень впливає на показники експлуатаційної діяльності залізниць та її технічне оснащення. Розглянемо цей вплив на таких прикладах.

Приклад 1. Тривалість знаходження рухомого складу на станціях значно збільшується при нерівномірному русі поїздів (рис. 2.1), тому що до тривалості обслуговування додається тривалість очікування обслуговування, яка відсутня при рівномірному русі.

Збільшення простою рухомого складу на станції збільшує тривалість його обігу, погіршує його використання, та збільшує робочий парк.

Приклад 2. За типовими методиками розраховують:

- площу складів для переробки вантажів ;

- кількість механізмів для переробки вантажів ,

де Q – річний вантажопотік;

t_зб – термін зберігання;

p – навантаження на 1 м²;

R – продуктивність механізму.

Таким чином, збільшення нерівномірності перевезень негативно впливає на технічне оснащення і показники функціонування об’єктів.