5. Лікування.

5.1. Постільний режим:

- у гострий період обов'язковий - 4-6 тижнів;

- у фазі затихання процесу скасовується через 2 тижні після останніх висипань щоб уникнути можливого рецидиву "ортостатичної пурпури" .

5.2. Дієта:

- повинна бути гіпоалергенна, повноцінна, висококалорійна.

- при абдомінальному синдромі стіл може бути проти виразковим №1;

- при нирковому синдромі дієта, що містить продукти зі стола №7,

призначаються яблучні дні.

5.3. Базисна терапія:

5.3.1. Гепарин - препарат базисної терапії, застосовується як антикоагулянт та інгібітор системи комплементу за такими схемами:

- гепарин призначається по 200-300 од/кг на добу підшкірно в передню черевну стінку кожні 6 годин;

- у важких випадках 250-400 од/кг маси тіла на добу в/в методом постійної перфузії; при абдомінальному с-мі – до 300-500 од/кг на добу;

- тривалість гепаринотерапії складає 7-20 діб; при нефриті – 6-8 тижнів.

5.3.2. Ангіопротекторна антиагрегантна терапія: курантіл по 3-5 мг/кг на добу за 4 рази, трентал 5-10 мг/кг на добу за 3 рази, препарати нікотинової кислоти – компламін, теонікол, ксантинолу нікотинат; а також ацетилсаліцилова кислота у мікродозах 5-10 мг/кг на добу.

Антиагреганти призначають на 3-4 тижня; при нефриті – до 6 тижнів. Можливо поєднання двох антиагрегантів.

5.3.3. Кортикостероїди показані при абдомінальному й особливо при нирковому синдромі:

- при важкому стані призначається у поєднанні з антикоагулянтами та антиагрегантами Преднізолон 2 мг/кг на добу на протязі 7-14 діб з послідовним зниженням добової дози по 5 мг за 2-3 дні.

- при нефротичному синдромі - зниженням добової дози Преднізолону по 5 мг за 5-7 днів.

5.3. Плазмаферез.

- при важкому перебігу застосовується лікувальний плазмаферез в обсязі 2-3 об’єму циркулюючої крові 5-8 сеансів через день, або із заміною вилученої плазми кріоплазмою і реополіглюкіном (рефортаном, стабізолом).

5.3.Інфузійна терапія

- у важких випадках для поліпшення реологічних властивостей крові й дезагрегації формених елементів показаний реополіглюкін по 10-20 мл/кг в/в зі швидкістю 15-20 крапель за хвилину.

б). Переливання нативної або кріоплазми застосовується для нормалізації фібринолізу шляхом підвищення рівня антитромбіну III і плазміногена із розрахунку 10-20 мл/кг маси тіла з додаванням гепарину – 500 од на 50 мл плазми (плазмово-гепаринова суміш).

6. Диспансерне спостереження дільничного педіатра, гематолога й алерголога від 2 до 5 років з оглядом щомісяця, далі 1 раз у квартал.

5.3. Тромбоцитопенічна пурпура. Шифр мкх-10: d 69.3

1. Визначення.

Тромбоцитопенічна пурпура - група геморагічних діатезів, що характеризуються зменшенням числа тромбоцитів у периферичній крові при підвищеному або нормальному вмісті мегакаріоцитів у кістковому мозку.

У клінічній інтерпретації - тромбоцитопенічна пурпура, це клініко-гематологічний синдром, що характеризується геморагічними проявами в результаті порушення первинного судино-тромбоцитарного гемостазу з одночасною зміною тромбоцитарної, плазменої та судинної ланки, у механізмі формування якого провідне місце займає підвищена деструкція тромбоцитів у периферичній крові імунного ґенеза.