3.3.Організація виховної роботи педагога-
організатора
3.3.1. Види форм виховної роботи
Р
ізноманітність
форм виховної роботи, які може
використовувати педагог-організатор,
не дає можливості привести їх до єдиної
класифікації. Їх можна поділити за
декількома критеріями: залежно від
кількості дітей, від методики виховного
впливу тощо.
1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «філософський стіл», «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, «жива газета», створення книг, альманахів).
2.Діяльнісно-практичні групові (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, олімпіади).
3. Інтегративні (шкільні клуби, КВК, фестивалі, асамблеї з проблем традицій, культури, політики і права, гуртки).
4. Діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування).
5.Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо).
6.Наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
3.3.2.Алгоритми масових форм виховної роботи
Агітбригада – це форма виховної роботи, що забезпечує поєднання глибокого змісту обраного напрямку виховання та з яскравими художніми та емоційними формами, різновид шкільного театру.
Мета агітбригади - розвиває впевненість, комунікабельність, громадянську зрілість та психологічну готовність школярів до суспільно-політичної практичної діяльності.
Переваги агітбригади як виховного заходу:
формує в учнів організаторські здібності та навички;
формує вміння в художній формі висвітлювати сутність ідеї, аргументувати її, емоційно впливати та переконувати слухачів;
виховує самостійність, цілеспрямованість, наполегливість;
сучасність виступу, гострота висловлювань, що закликають не бути байдужими до піднятої проблеми.
Тривалість виступу агітбригади 15- 20 хвилин.
Структура агітбригади як форми виховної роботи:
1. Визначення теми виступу, головної ідеї.
2. Збір матеріалу до майбутньої програми виступу (документи, яскраві інтермедії, вірші, пісні тощо).
3. Складання сценарію програми – невеликої вистави, що поєднує різні жанри мистецтва.
4. Підготовка програми (репетиції).
5. Виступ. Сфера діяльності агітбригади - виступи у власній школі, в інших навчальних закладах, організаціях.
6. Підсумок. ( обговорення результатів виступів, проведення подальшої роботи – організація дискусій для молоді з гострих актуальних питань, вечорів запитань і відповідей, проведення пошукової роботи – збір матеріалів для наступних виступів).
Умови ефективності :
розподіл учасників (10-15 осіб) на окремі групи, які забезпечують підготовку виступу: інформаційно-пошукову (збирає матеріали, що цікавлять агітбригаду), сценарну ( розробляє програму), музичну (підбирає музичний супровід програми), танцювальної (здійснює пошук пластичних форм), вокальної (забезпечує виконання вокальних номерів), технічної (забезпечує роботу технічних засобів), художньо-оформлювальної (готує декорації, плакати, костюми, реквізит), режисерської (здійснює практичне керівництво постановки виступів агітбригади);
наявність назви, емблеми, девізу, форми одягу, пісні чи музичної фрази, з якої розпочинається виступ;
поєднання у виступі позитивних і негативних фактів піднятої проблеми;
бадьорий темпоритм виступу;
наявність легкого змінного реквізиту;
різноманітність жанрів мистецтва у ході виступу (5-6).
До організації агітбригади залучають старшокласників та старших підлітків.
Бал (танцювальний вечір) – це форма виховної роботи, що вчить змістовно проводити дозвілля.
Мета балу – закріплення правил етикету спілкування, розширення уявлень про проведення вільного часу.
Види балів (танцювальних вечорів) – тематичний (бал казок, квітів, новорічний), святковий, костюмований (всі учасники запрошуються в маскарадних костюмах).
Переваги балу як виховного заходу:
залучення до проведення виховного заходу великої кількості учасників;
формування танцювальної культури в безпосередній цікавій формі;
яскраве оформлення (приміщення, музика, одяг учасників );
збереження історичних традицій (в ХУІІІ – ХІХ ст. бали були важливою формою спілкування в вільний час).
Тривалість балу (танцювального вечора) 2 – 3 години.
Структура балу (танцювального вечора) як форми виховної роботи:
1. Відкриття балу (представлення гостей розпорядниками балу);
2. Розгорнута концертна частина (вокальні та хореографічні номери, показові виступи гостей з бальних студій);
3. Навчання бальним танцям;
4. Загальні танці, бальні ігри;
5. Заключна частина – концертний виступ вокального ансамблю.
Умови ефективності:
попереднє знайомство з правилами бального етикету;
парадний, урочистий одяг учасників і гостей;
розучування бальних танців учасниками заздалегідь;
в програму балу можуть бути включені конкурси, ігри;
Вікторина – це різновид змагальної діяльності, що передбачає письмові або усні відповіді на запитання.
Мета – перевірка, закріплення та поглиблення знань дітей.
Види: тематична (питання охоплюють одну область знань – спорт, природа, тощо); комплексна (питання з різних галузей знань – наприклад «Найрозумніший»).
Переваги вікторини, як форми виховної роботи:
ігрова форма проведення (наприклад «Поле чудес», «LG – Еврика»);
підтримання інтересу до самостійного поглиблення знань завдяки змагальній діяльності;
поглиблення знань через розширення відповіді чи ілюстрації відповіді ведучим.
Структура вікторини.
Вступна частина (повідомлення теми вікторини, правил проведення, представлення учасників).
Основна частина (безпосередньо відповіді на питання) .
Підсумкова частина (підведення підсумків, нагородження переможців).
Тривалість вікторини – 35-45 хвилин.
Умови ефективності:
темп проведення повинен бути динамічний;
запитання повинні мати одну конкретну точну відповідь;
запитання розрізняються за типом складності:
а) загальні;
б) в рамках шкільної програми;
в) підвищеної складності;
- оцінка може бути в межах 3-бальної системи;
кількість запитань залежить від віку учасників (від 30 до 50 запитань);
можуть брати участь як команди так і окремі учасники, для молодших школярів оптимальнішими є індивідуальні вікторини;
хід вікторини можна визначати на табло – екрані змагання, або – фішками правильні відповіді учасників;
наявність журі не обов’язкова, цю роль може виконувати ведучий. Порядок відповідей (почергово, хто швидше, по вибору ведучого, через 1-2 спроби);
підводяться підсумки з відзначенням найактивніших учасників, та переможців;
нагороди переможцям – призи, грамоти, дипломи, значки та емблеми.
Виставка - публічна демонстрація досягнень дітей в певній області (культурі, мистецтві та інших областях) суспільного життя.
Мета - виявлення талановитих і обдарованих дітей та молоді у різних видах мистецтва, розвивати творчу активність.
Види виставки: періодичні та постійні; загальні (що охоплюють всі галузі людської діяльності), і спеціалізовані (присвячені тільки однієї області діяльності людини); звітні (експозиція яких представлена кількома авторами, що займаються в одному освітньому закладі чи творчому колективі); бліц-виставка (представлені роботи учнів з одного заняття або майстер-класу, як результат педагогічної майстерності педагога).
Переваги виставки як виховного заходу:
визначення теми, змісту виставки - вирішальний момент у всьому процесі її створення, важлива актуальність обраної теми, її естетичний і навчальний зміст.
Тривалість виставки: від декількох годин до декількох днів.
Структура виставки як форми виховної роботи:
Вибір теми, визначення мети, складання плану.
2. Підбір експонатів, художнє оформлення, розміщення матеріалу.
3. Реклама виставки (оголошення)
4. Експонування виставки.
5. Аналіз ефективності, можливе визначення кращих робіт.
Умови ефективності:
При проведенні виставки враховувалися такі критерії :
виконання робіт, охайність, художній рівень;
різноманітність експонатів;
оригінальність роботи;
якість оформлення роботи;
творчий підхід до виконання роботи;
композиційне вирішення;
наявність робіт із різних номінацій.
Ділова гра – це форма виховної роботи, що представляє імітацію реального процесу діючої системи в формі ігрової творчої діяльності
Мета - розвиток мислення, формування уміння діяти в конфліктних ситуаціях, самооцінки.
Види ділових ігор: регламентовані (з чіткою інструкцією і заданою послідовністю дій учасників та часу), вільні (з творчим виконанням рольових функцій).
Тривалість ігор від 15- 30 хвилин до однієї - трьох годин, до дня.
Структура ділової гри як виховного заходу:
Алгоритм (програма діяльності, система правил ) складається з 5 етапів:
1. Введення в гру – організатор відповідає на питання учасників гри.
2. Формування груп – залежить від числа гравців, найоптимальніша чисельність 5-7, лідери створюють команди по бажанню чи по ролям.
3. Регламентація гри визначає об’єм майбутньої роботи, свій раціональний час проведення.
4. Процес – організація гравців, їх взаємодії, діяльність лідерів груп, аналіз роботи на кожному окремому етапі.
5. Підведення підсумків ділової гри: ступінь вирішення проблеми, оцінка діяльності ігрових груп та окремих гравців, організатор загострює увагу на типових помилках, коментує найбільш вдалі ситуації, дії консультантів, відповідає на виникаючі питання.
Умови ефективності:
вибір теми та ситуації, визначення мети і завдань гри, її програми;
матеріально-технічне забезпечення - папір, ручки, фломастери, музичний супровід тощо);
вибір помічників (консультантів, експертів), на кожну ігрову групу потрібен помічник;
розробка сценарію, звертаючи увагу визначення оптимальної методики вирішення проблеми.
Варіанти ділових ігор в шкільній практиці - проведення дня самоврядування, дня дублера, дня підприємця, проведення виборів шкільного парламенту, підготовка масового заходу, планування роботи колективу.
Дискотека – це форма виховної роботи, що сприяє організації змістовного відпочинку молоді. Вона може виконувати декілька функцій: інформаційну, розважальну, комунікативну.
Мета дискотеки - дати необхідну фізичну розрядку, знизити емоційну напругу, навчити культурі спілкування під час танцювального вечора.
Види дискотек: тематична (присвячена певній темі, напрямку, музичному стилю), танцювально-розважальна (як форма культурного обслуговування).
Переваги дискотеки як виховного заходу:
синтезує на новому технічному рівні різні види мистецтва: музику, танець, світломузику, ігри-розваги тощо;
подає нову інформацію в доступній та цікавій формі великій аудиторії.
Тривалість дискотеки 1,5 – 2,5 години. Ця форма виховної роботи особливо популярна серед старшокласників.
Структура дискотеки як форми виховної роботи:
1. Оголошення ді-джєм початку дискотеки. Запрошення присутніх до танцю (може бути своєрідна візитна картка – мелодія чи композиція);
2. Музичні чи тематичні блоки, розмежовані іграми-розвагами чи виступами гостей (вокальні чи хореографічні номери художньої самодіяльності);
3. Церемонія завершення дискотеки.
Умови ефективності:
правильний вибір ведучого (ді-джея), коментатора і організатора всього музично-видовищного дійства;
підбір логічно завершених частин – блоків тривалістю 15 – 20 хвилин та заповнення пауз іграми-розвагами;
врахування рівнів фізичного та психологічного навантаження на учасників;
забезпечення дотримання правил правопорядку.
Ігрова програма – це форма виховної роботи, що сприяє змістовному проведенню дозвілля дітей.
Мета – дати можливість проявити творчу активність, виховувати вольові якості, урізноманітнювати вільний час дітей.
Види ігрової програми:
тематична;
театралізована.
Тривалість – 45 – 60 хвилин (залежно від віку дітей).
Структура:
Вступ (представлення теми, дійових осіб, пояснення правил проведення).
Основна частина (проведення ігор 5-10 ігор).
Підведення підсумків, відзначення найактивніших учасників.
Переваги ігрової програми як форми виховної роботи:
великий емоційний вплив;
діяльність близька до дитячої природи;
особиста зацікавленість кожного учасника.
Умови ефективності:
чітке і образне пояснення правил ігри, краще поетапно;
поєднання колективних ти індивідуальних ігор;
наявність необхідного інвентарю, реквізиту;
відзначення переможців та активних учасників;
керівник - ігротехнік може мати декількох помічників, які залучають до ігор учасників;
учасники обираються за бажанням, по вибору, жеребу, за допомогою лічилок;
вибір місця проведення залежить від виду ігрової програми;
дозування навантаження;
своєчасне закінчення гри.
Квест (Гра станціями) – це форма виховної роботи, яка спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей підлітків, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички.
Мета – дати можливість дітям проявити лідерські якості та уміння орієнтуватися в просторі-часі при виконанні завдань.
Види – може бути двох видів:
простий (слідкування заданим маршрутом від станції до станції, виконуючи завдання на кожній станції і отримуючи бали);
складний (від виконаного завдання – до наступного і так до основної мети).
Тривалість - від 40 хв до 3-5 годин в залежності від віку дітей і рівню складності.
Структура:
Вступ – представлення теми, завдання, оголошення умов квесту, визначення кінцевої мети заходу.
Основна частина – безпосереднє виконання завдань командами за картою або за певними завданнями. У кожної команди – капітан, який відповідає за якість та правильність виконання завдання.
Заключна частина – підведення підсумків, нагородження переможців.
Переваги – інтерактивний жанр, загони дітей переміщаються визначеною територією, не знаходячись у замкненому просторі; вільний вибір способу виконання завдання; проява творчості та креативності учасників; змагальний характер заходу.
Умови ефективності :
в простому квесті станцій потрібно бути на дві більше, ніж команд, але не менше 5-ти;
станції повинні бути підібрані цікаві та обладнані знаряддям;
діти пересуваються шагом, тримаючись за руки;
гра відбувається не на швидкість, а на якість виконання завдань;
різноманітна тематика та включення різних видів дитячої діяльності (спортивна, інтелектуальна, художня тощо);
для проведення превентивної та/або профілактичної роботи можна влаштовувати станції, які за темою відповідають різним аспектам соціальних проблем та негативних явищ в освітньому середовищі.
КВН – це форма виховної роботи, яка носить пізнавальний і в той же час розважальний, гумористичний характер. Це яскрава театралізована гра.
Мета – розвиток інтересів та здібностей учнів, їх різносторонніх талантів: кмітливості, почуття гумору, оригінальності мислення, загальну ерудицію, швидкість реакції, вміння спілкуватись та приймати колективне рішення.
Види КВН – розважальний та тематичний.
Переваги КВН як виховного заходу:
універсальність для самореалізації талантів школярів;
популярність як аналогу телепередачі, частини громадського руху (Українська ліга КВН );
змагальний вид діяльності, що стимулює інтерес учасників та глядачів;
підготовча робота до гри згуртовує колектив команди (7 -15 осіб).
Тривалість гри КВН 1 – 1,5 години, використовується для старшого шкільного віку.
Структура проведення як форми виховної роботи:
1. Підготовча робота (визначення виду, теми КВН, команд - учасниць, журі, розробка сценарію, підготовка домашніх завдань команд).
2. Проведення КВН:
а) вступне слово ведучого – оголошення теми, умов проведення;
б) представлення команд – учасниць, складу журі, системи оцінки;
в) конкурсні завдання:
візитки команд;
розминка (відповіді – експромти на питання чи ситуації);
музичний калейдоскоп;
театр – експромт;
домашнє завдання;
інші завдання по бажанню організаторів (конкурси для вболівальників);
вставні номери художньої самодіяльності під час підготовчої роботи команд в ході гри.
г) оцінка журі, нагородження переможців.
3. Аналіз проведеної роботи командами та організаторами.
Умови ефективності:
дух змагання не повинен домінувати над кмітливістю, оригінальністю, почуттям гумору;
особлива увага підбору ведучих, що добре володіють словом, не губляться в критичних ситуаціях, вміють жартувати;
музичний супровід знайомих мелодій КВН;
справедливе журі, що аргументує свої оцінки;
різноманітність тем КВН та конкурсних завдань.
Конкурс - це форма виховної роботи, що представляє різновид змагальної діяльності.
Мета – перевірити і закріпити практичні уміння та знання дітей.
Види: - тематичні (в одному виді діяльності, наприклад конкурс малюнків),
- комплексні (в 2- 3 видах діяльності, наприклад «Козацькі розваги», «Конкурс лицарів та прекрасних дам».
Переваги як форми виховної роботи:
цікава форма проведення;
динамічний темп проведення;
підтримання емоційно-піднесеного настрою завдяки елементам театралізації, музики, сюжетної, ігрової діяльності, дійових осіб – ведучих та учасників;
можливість широкого використання різних видів діяльності.
Структура конкурсу:
Вступна частина (повідомлення теми, представлення учасників чи команд, журі, правил поведінки, системи оцінки).
Основна частина (виконання конкурсних завдань):
а) експромти (виконують одразу без підготовки);
б) завдання, що виконуються в ході конкурсу за певний час (1-5 хвилин);
в) завдання, що готуються заздалегідь (вдома);
Підсумкова частина (підведення підсумків, нагородження переможців).
Тривалість конкурсу – 40–90 хвилин, в залежності від вікової групи дітей.
Умови ефективності:
активні учасники (до 70 осіб, чи команди до 7 осіб);
гарне оформлення (об’ява, зал, сцена);
матеріальне забезпечення (атрибути для виконання конкурсних завдань, картки, протоколи для журі);
компетентне та незалежне журі (3-7 осіб);
музичний супровід;
кмітливий ведучий, що зможе витримати досить швидкий ритм заходу, заохочуючи гравців і вболівальників;
емоційні глядачі, з якими проводять в паузах масові ігри, пропонують вставні номери художньої самодіяльності, музику;
старанні помічники (підготовча команда, що працює в ході конкурсу, не відволікаючи увагу ведучого і учасників);
призи для переможців (грамоти, дипломи, сувеніри, солодощі, тощо).
Конкурси знаходять жвавий відгук у дітей, особливо підлітків, однак не слід зловживати перенасиченням планів виховної роботи конкурсами, бо це знижує їх результативність.
Конференція – це форма виховної роботи, що дає учням можливість всебічно розглянути ту чи іншу проблему сучасності.
Мета – розширення знань та світогляду, розвиток умінь підготовки та виконання публічних виступів.
Види конференцій – теоретична та практична.
Переваги конференції як виховного заходу:
учні вчаться самостійно та критично читати літературу, систематизувати та узагальнювати факти;
проводити при потребі невеликі опитування, бесіди з потрібними респондентами;
виготовляти ілюстрації по темі виступу (схеми, таблиці);
писати реферати та виступати з ними.
Тривалість конференції – 1-1,5 години.
Структура конференції як форми виховної роботи:
1. Коротке вступне слово педагога або найбільш підготовленого учня по проблемі, яка висвітлюється, повідомляється мета конференції.
2. Заслуховування 2-3 доповідей (до 20-25 хвилин кожна).
3. Обговорення доповідей.
4. Підсумкове слово ведучого, побажання учасникам на майбутнє.
Умови ефективності:
запрошення на конференцію почесних гостей (науковців, спеціалістів, батьків);
відповідне оформлення зали проведення (плакати, схеми), звукове та відео оформлення;
при проведенні читацьких та глядацьких конференцій попереднє знайомство з творами мистецтва;
підготовка питань для обговорення, які стимулюватимуть бажання учасників конференції висловитись з приводу обраної проблеми.
Концерт художньої самодіяльності – це форма виховної роботи, що представляє публічне виконання музичних, вокальних творів, а також естрадних, драматичних, хореографічних та інших номерів за визначеною програмою.
Мета – огляд творчих здібностей школярів, розвиток естетичних смаків, художніх талантів.
Види концертів художньої самодіяльності: збірний (представлені різножанрові номери різноманітної тематики), тематичний (всі номери об’єднані темою – новорічний, шевченківський).
Переваги концерту художньої самодіяльності як виховного заходу:
знайомить школярів з різними жанрами мистецтва;
формує глядацьку культуру;
створює можливість для самореалізації художньо обдарованим учням.
Тривалість концерту художньої самодіяльності 1-1,5 години.
Структура концерту як форми виховної роботи:
1. Підготовча робота (відбір номерів, репетиції, складання порядку виступів, підготовка приміщення та технічного оснащення, підбір ведучих).
2. Проведення концерту ( вступне слово ведучого, оголошення номерів художньої самодіяльності, заключне слово ведучого).
3. Аналіз проведеної роботи.
Умови ефективності:
різножанровість номерів художньої самодіяльності (художнє читання віршів, байок, прози, виконання пісень, гра на музичних інструментах, хореографічні номери, оригінальний жанр );
вибір ведучого, який налагоджує емоційний контакт з глядачами, яскраво представляє кожен номер і налаштовує публіку на підтримку артистів;
створення з різних номерів вистави з зав’язкою, розвитком, кульмінацією, розв’язкою та фіналом;
завершення програми як сейшен – фінальною піснею, яку виконують усі учасники по куплету чи рядку;
правильне розміщення номерів: яскраві виразні номери на початку та в кінці концерту, поєднання різних жанрів;
не допустимість пауз довгого очікування; зручне розміщення глядачів.
Лінійка – це різновид загального збору колективу, урочисті ритуальні дії, що передбачають шикування учасників на визначеній площадці. Історія походження лінійки пов’язана з шикуванням військ.
Мета – сприяння підвищення успішності учнів, рівня їх вихованості, згуртованості учнівського колективу.
Види лінійок: робочі та тематичні.
Перевага лінійки як виховного заходу:
об’єднання великого колективу (школа, табір);
періодичність проведення (раз на тиждень, місяць тощо);
швидке реагування на події чи проблеми в житті колективу;
формування громадської думки колективу.
Структура проведення лінійки як форми виховної роботи:
1. Шикування учнів
2. Повідомлення теми лінійки (розповідь, інсценізація тощо).
3. Розповідь про практичне розв’язання даної проблеми в колективі.
4. Стимулювання діяльності кращих учнів.
5. Рекомендації щодо поліпшення роботи з даної проблеми.
Тривалість лінійки 25 – 30 хвилин.
Умови ефективності:
робочі лінійки доцільно проводити для вікових паралелей, а тематичні – для всього колективу;
наявність чіткого плану чи сценарію;
використання ритуалів (внесення державного прапора, штандартів, слухання гімну, перекличка, присяга, ритуальні вітання, покладення квітів);
використання для стимулювання учнів різних форм заохочення (призи, грамоти, листи подяки батькам тощо).
Тематика шкільних лінійок:
робочі – «Вивчаємо правила для учнів», «Про що розповів підручник», «Підсумки навчальної чверті»;
тематичні – «Перший дзвоник», «Останній дзвоник».
Свято – це синтетична форма виховної роботи, що узагальнює набутий досвід дітей.
Мета – залучає вихованців до творчої колективної діяльності, розвиває творче мислення, творчі здібності, художні інтереси, естетичні смаки.
Види свят: тематичні, календарні.
Форми :
- побудовані на літературній основі (театралізовані, поетичні тощо);
- побудовані на музичній основі (з музично-хореографічних кольорів);
- жанрові (карнавал, циркове шоу, оперета, тощо).
Переваги свята як форми проведення:
дозволяє залучити велику кількість учасників;
цікавий спосіб проведення дозвілля;
включає різноманітні фрагменти інших форм виховної роботи як прийомами роботи/
Структура проведення свята:
Вступ (емоційний настрій, атмосфера свята, що досягається яскравою і цікавою назвою, гарним художнім та музичним оформленням приміщення, де проводиться свято, зручним розміщенням глядачів.
Зав’язка (вихід ведучих з представленням програми, що буде відбуватись і як саме, можливе підсилення емоційного ефекту музичним чи літературним твором);
Розвиток дії (складові елементи свята – концертні номери, конкурси, ігри, інформаційні повідомлення тощо);
Кульмінація (найвищий емоційний підйом у святі);
Фінал (підведення підсумків);
Післядія (при необхідності).
Тривалість свята – 60- 120 хвилин (залежно від віку дітей).
Умови ефективності:
оригінальний сюжет сценарію свята;
яскрава назва;
наявність костюмів, декорацій, подарунків;
зміна форм, прийомів діяльності кожні 5 хвилин, щоб утримати увагу глядачів;
залучення до дій глядачів (ігри з залом, запитання тощо);
наявність у сюжеті протидії;
тривала і якісна підготовка;
відсутність пауз при проведенні (паузи заповнюють музикою, роботою з глядачами).
Тематичний вечір – ця форма виховної роботи представляє комплексне художньо-публіцистичне дійство з усних виступів, зорових та музичних образів, поєднаних однією темою.
Мета – узагальнення та поглиблення знань учнів з обраної теми, сприяння розширенню їх світогляду, формування глядацької культури.
Види вечорів: урочисті ( пов’язані з важливими в житті країни, колективу), предметні ( літературні, математичні ), вечори-звіти (про роботу творчого колективу), розважальні (гумору, відпочинку).
Переваги тематичного вечора як виховного заходу:
програма вечора включає в себе різноманітні елементи: тематичне повідомлення, виступи художньої самодіяльності, показ фрагментів відеофільмів, вікторини, ігри тощо;
підготовка до вечора здійснюється творчою групою з числа учнів та вчителів,
Тривалість тематичного вечора 1,5–2 години, використовується переважно для учнів старшого шкільного віку.
Структура тематичного вечора як форми виховної роботи:
1. Інформування учнів про вечір (підготовка тексту об’яви, запрошень, спеціальних передач шкільного радіо, розміщення інформації в стінгазеті).
2. Розробка сценарію вечора:
а) Вступ – пролог ( коротке тематичне повідомлення, яскраве слово ведучого, рядки вірша, пісні, фрагмент відеозапису) .
б) Основна частина - розважальні елементи.
в) Підсумок – фінал (відзначення активних учасників підготовки вечора, фінальна пісня).
3. Збір матеріалів для сценарію, оформлення приміщення, репетиції.
4.Проведення вечора.
5.Аналіз проведення вечора (випуск стінгазети, фото звіту, анкетування учасників та глядачів) .
Умови ефективності :
вплив вечорів буде вищим, якщо вони будуть проводитись регулярно ( раз на місяць);
вибір ведучого, який добре володіє темою, кмітливий, дотепний;
наявність продуманого сценарію, що забезпечує єдність емоційного настрою учнів;
Тематичний день – це форма виховної роботи, що представляє собою серію різноманітних творчих справ, які розглядають обрану тему з різних сторін.
Мета - комплексно познайомити велику аудиторію учнів з конкретно вибраною темою (спорт, природа, математика тощо).
Тема обирається згідно інтересів дітей, традицій колективу, дат червоного календаря.
Види тематичних періодів розрізняють за тривалістю: день, тиждень, декада, місячник.
Переваги тематичного періоду як виховного заходу:
комплексне знайомство з обраною темою;
різноманітність форм висвітлення теми для окремих колективів;
наявність масового заходу (свята, концерту, виставки) як кульмінаційної точки.
Структура тематичного періоду як форми виховної роботи:
1. Інформування учнів про план проведення тематичного періоду (стінгазета, лінійка).
2. Виховні заходи згідно теми в окремих колективах (гуртках, клубах) та на вікових паралелях.
3. Масовий кульмінаційний захід.
4. Підсумки тематичного періоду.
Умови ефективності:
створення оргкомітету по проведенню тематичного періоду з числа учнів та вчителів школи;
наявність в плані тематичного періоду заходів різних форм та напрямків, пов’язаних вибраною темою.
Тематичні періоди широко використовуються в практиці виховної роботи школи та дитячого оздоровчого табору: День знань, День захисника Вітчизни, День спорту і здоров’я, День книги, День казки; тиждень математики, фізики; Шевченківська декада, декада друзів природи; місячник рідної мови, культури поведінки.
Фестиваль – це форма виховної роботи, що представляє показ, огляд мистецтва, періодичні культурні святкування – музичні, ігрові, вокальні, театральні.
Мета – виховувати почуття прекрасного, розвивати естетичні смаки, розширювати знання про мистецтво.
Види фестивалів: одножанровий (пісенний, театральний), комплексний (мистецтв, дитячий, молодіжний тощо).
Переваги фестивалю як виховного заходу:
поєднання різноманітних форм і прийомів роботи з учнями в естетичному вихованні;
залучення широких мас до організації і проведення фестивалю (оргкомітет, який складає програму, учасники, глядачі);
стимулювання зацікавленості творчою діяльністю через змагання чи конкурси.
Тривалість фестивалю від одного до декількох (2-3) днів.
Структура фестивалю як форми виховної роботи:
1. Урочисте відкриття фестивалю.
2. Творчі конкурси.
3. Виставки, концерти, виступи запрошених гостей, ігрові програми.
4. Урочисте закриття, підведення підсумків, нагородження переможців.
Умови ефективності:
традиційність проведення (раз на рік);
тривала та чітка робота оргкомітету по розробці програми і плану проведення;
підготовка рекламної кампанії та залучення учасників, при потребі формування складу журі;
оформлення приміщень та місць проведення;
висвітлення ходу та результатів через шкільну пресу, фото та відео звіти.
Флеш-моб - це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться.
Мета – організація дитячого дозвілля інтерактивними формами роботи.
Види - (англ. flash mob — «спалахуючий натовп») —ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу «Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою». Може бути хореографічним, мімічним, кольоровим тощо.
Переваги – яскравість, масовість
Тривалість – 5-15 хв.
Структура - начебто спонтанне дійство. Заборона збиратися або привертати увагу на місці до акції, одночасний початок і закінчення акції її учасниками. Після акції потрібно миттєво зникати з місця дії в різні сторони, і робити вигляд начебто нічого й не було.
Умови ефективності:
жорстке дотримання сценарію;
не викликати агресивної реакції; не порушувати законів і моральних засад; не показувати ніяких політичних поглядів. Флешмоб-акції, що не дотримуються цього, вже будуть екстрім-мобом або політ-мобом.
Ярмарок – це форма виховної роботи, що представляє собою розгорнуті на визначеному майданчику розваги – атракціони, а також акцію по збору коштів для реалізації певної мети.
Мета ярмарку – створення умов для виявлення милосердя по відношенню до інших, що потребують допомоги.
Види ярмарку – благодійний, гуляння.
Переваги ярмарку як виховного заходу:
об’єднання зусиль школярів, педагогів, батьків для досягнення певної мети;
- можливість участі кожного школяра.
Тривалість ярмарку одна або декілька годин.
Структура ярмарку як форми виховної роботи:
1. Урочисте відкриття ( вступне слово, в якому розкривається гуманістична цінність заходу );
2. Виступи почесних гостей на благодійному ярмарку чи імпровізовані номери на ярмарку-гулянні.
3. Робота кіосків, де відбувається продаж сувенірів, дитячих виробів, проведення окремих ігор – атракціонів, де переможці отримують спеціальні жетони для участі у аукціоні-розпродажі пам’ятних сувенірів.
4. Підведення підсумків, підрахунок отриманих коштів, передача їх для благодійних потреб, чи аукціон-розпродаж пам’ятних сувенірів.
Умови ефективності:
створення спеціальної комісії ( з числа учнівського самоврядування , вчителів, батьків ), яка готує план і проведення ярмарку, відбирає сувеніри для продажу;
організація «фабрики сувенірів», де старшокласники організують роботу молодших, навчають їх;
у ярмарку – гулянні вільне пересування учасників по площадкам – атракціонам;
підбір ігор – атракціонів, які не потребують особливих умінь та довго часу на виконання;
ярмарок – гуляння розпочинається загальним збором, де пояснюються правила гри, можуть бути названі призи, учасникам, які зберуть найбільшу кількість жетонів.