2. Псковська і Новгородська феодальні республіки

Новгородська земля першою на Русі проявила тенденції до відособлення від Києва. Це значною мірою було пов'язано з господарським розвитком цієї території. Економічне значення Новгорода і його землі визначали три фактори:

1) велике значення торгівлі, перш за все зовнішньої. Це пояснюється тим, що Новгород знаходився на зручних торгових шляхах, які зв'язували його з Чорним і Каспійським морями;

2) велика питома вага ремесла – Новгород був одним із найбільших на Русі ремісничих центрів;

3) наявність величезних земель-колоній, що являли собою джерело цінностей: хутра, срібла, воску та інших продуктів промислового господарства. Територія Новгородської землі простягалася до Льодовитого океану на півночі і до Уралу на сході.

Хоч основу економіки Новгородської землі складало сільське господарство і промисли, але через малопродуктивність зернового землеробства Новгород залежав від хлібного імпорту з інших князівств.

У Новгороді рано склалося і стало панівним велике боярське і церковне землеволодіння. Селяни потрапляли в феодальну залежність і змушені були віддавати землевласникам продукти своєї праці.

У Новгороді склався особливий політичний лад, відмінний від інших князівств. Тут республіканські органи управління стали над князівською владою. Спочатку в Новгород присилалися князі з Києва. Посадники теж призначалися київськими князями. В 1126 р. новгородці домоглися права самим вибирати собі посадника на вічі – першим виборним посадником був Мирослав Гюрятинович. Бояри починають виборювати відособлення від Києва.

У 1136 р. Новгород, Псков і Ладога повстали і вигнали князя Всеволода Мстиславича, звинувативши його в тому, що він не відстоює інтересів міста. З того часу посада князя хоч і збереглася (феодали потребували князя і його дружину як військову силу), але його функції стали службово-виконавчими, і князь перебував під контролем посадника.

У Новгороді до самого кінця його самостійного життя посадник продовжував відігравати визначну роль у міському управлінні, а у Пскові значення цієї посади поступово занепало, і влада зосередилася в руках віче.

П'ять "кінців" (районів) міста утворювали адміністративно територіальні і політичні одиниці, які мали свої віча.

Вищим органом влади Новгородської республіки було віче, на яке могло збиратися як міське, так і вільне сільське населення. Воно обирало з середовища боярства посадника, тисяцького і навіть архієпископа (з 1156 року).

Новгородська феодальна республіка не була демократичною і народоправною. Насправді вся влади знаходилася в руках бояр і верхівки купецтва, які прикривали свій вплив демократичними тенденціями самоуправління.

Політична історія Новгорода XII—XIII ст. була переплетен-ням боротьби за незалежність з антифеодальними виступами народу і боротьбою боярських угруповань за владу. Виступи бідноти бояри часто використовували для усунення від влади своїх політичних суперників. Так було в 1207 p., коли люди повстали проти посадника Дмитра Мірошкінича і його родичів, яких звинуватили в тяжких поборах з населення, лихварстві. Супротивники Мірошкіничів скористалися з повстання, щоб усунути їх від влади.

Особливе автономне місце в Новгородській республіці займав Псков – «молодший брат» Новгорода. Він вів власну торгівлю з Прибалтикою, німецькими містами і в другій половині XIII ст. фактично став самостійною феодальною республікою з державним ладом, схожим на новгородський.

Відокремлення Пскова оформив Болотовський договір 1348 року, за яким новгородські бояри відмовлялися посилати у Псков своїх посадників.Псковська феодальна республіка, хоч і відбрунькувалися від Новгородської, була точної її копією. Особливості місце положення і географічні умови мали істотний вплив на соціальний і політичний лад Псковської республіки. Близькість агресивних сусідів обумовила сильнішу владу князя, а убогість земельних угідь - відсутність великого боярського землеволодіння, що в свою чергу визначило меншу роль боярства в політичному житті Пскова. Псковські посадники до XV ст. призначалися з Новгорода. Потім вони стали виборними і отримали ті самі права, що й новгородські. Однак у Пскові влада їх була поставлена під більш дійовий контроль віча і, крім того, вони не так суворо дотримувалися правил обрання на цю посаду представника тільки з боярської верхівки. З другої половини XV ст. час перебування на по-саді псковського посадника було обмежено одним роком.

Основним заняття псковичів було землеробство, рибальство, ремесла, торгівля. Псков був одним з найбільших ремісничо-торгівельних центрів регіону. Соціальні відносини, що склались у Псковській республіці відображає Псковська судна грамота. Найвищим органом влади було віче. В 1510 році Псковська республіка була приєднана до Московії.