13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я

Столбовський мир — мирний договір, підписаний 27 лютого 1617 в Столбово, що поклав край шведсько-московській війні 1614-1617 років. Мирний договір був укладений між Московським царством (цар Михайло Федорович) і Швецією (король Густав II Адольф) за посередництва англійського короля Якова I. Попередні переговори проводили князь Данило Мезецький та Якоб Делаґарді. Шведи повернули захоплений ними Новгород, але російський уряд змушений був погодитися з захопленням Швецією старих російських міст (Івангород, Ям, Копор'є, Горішок), а також Корели і Корельского повіту. Таким чином, до Швеції переходила територія, що мала важливе політичне й економічне значення. Російська держава позбавлялася виходу до Балтійського моря. Територія Карелії і карельський народ виявилися розірваними на дві частини, причому місто Корела відійшов до шведів. На це карели відповіли масовим переселенням із захопленого шведами Карельського перешийка всередину Росії, яке тривало протягом кількох десятиліть (до середини XVII ст.) І закінчилося виходом всіх карелів з меж Швеції. Швеція повернула Московському царству окрім Новгорода: Порхов, Стару Руссу, Стару Ладогу, Гдов і Сумерську волость. Межі, встановлені Столбовським миром, зберігалися до початку Північної війни 1700 - 1721 років. Підписання миру дозволило Швеції менше ніж через чотири місяці розпочати війну з Польщею за Ліфляндію, яка завершилась 1618 року. ДЕУЛІНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1618. Укладене 11(01) груд. 1618 між  Річчю  Посполитою  та  Рос. д-вою на 14,5 року в с. Деуліно. після спроби польс. королевича Владислава Вази посісти рос. престол. До складу рос. делегації в Деуліні входили бояри Ф.Шереметєв, Д.Мезецький та ін., польс. делегацію очолювали А.Надворський, Л.Сапіга, Я.Гонявський. Згідно з умовами., до Речі Посполитої відходили Смоленська і Новгород-Сіверська землі. Термін перемир'я встановлювався з 25 грудня 1618 (4 січня 1619) по 25 червня (5 липня) 1633. Росія поступалася Речі Посполитої наступні міста: Смоленськ, Рославль, Дорогобуж, Білу, Серпейск, Путивль, Трубчевск, Новгород-Сіверський, Чернігів, Монастирський з навколишніми землями. Річ Посполита повертала Росії міста: Козельськ, Вязьма, Мещовск, Мосальськ взамін міст Почепа, Стародуба, Невеля, Себежа, Червоного та Попової Гори з навколишніми землями. Зазначені території повинні були бути передані до 15 лютого 1619 разом з мешканцями та майном. Повернутися до Росії дозволялося тільки купцям, дворянам і православному духовенству. До 15 лютого 1619 з російської території повинні були бути виведені як польсько-литовські війська, так і українські козаки. Російський цар позбавлявся титулів правителя лівонського, смоленського і чернігівського. 15 лютого повинен був відбутися обмін військовополоненими. Поверненню російській стороні підлягала ікона святого Миколая, захоплена в Можайську. Російська та польсько-литовська сторони зобов'язувалися влітку 1619 вислати на новий кордон комісарів для межування земель. Владислав Ваза зберігав право іменуватися царем російським в офіційних паперах польсько-литовської держави. Деулінське перемир'я є найбільшим успіхом Речі Посполитої в протистоянні з Російською державою. Кордон між двома державами відсунулася далеко на схід, майже повернувшись до кордонів часів Івана III. Перемир'я ознаменувало відмову Речі Посполитої від продовження інтервенції в Росію і підвело підсумок багаторічній Смуті в Російській державі. Перемир'я було достроково порушено Росією в 1632 році з початком Смоленської війни.