2. Соціально-економічні аспекти підвищення якості вітчизняних підприємств

Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту, тому що забезпечує конкурентоспроможність товару. Вона включає в себе технічний рівень продукції і корисність товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, витратами на придбання і споживання відповідного товару. Підвищення якості пов’язане з новими витратами, але виробник сподівається, що вони окупляться завдяки прибутку.

Значення загального контролю якості полягає в підсиленні впливу запитів споживачів на якість продукції.

Споживачів цікавить: 1) надійність продукції; 2) довговічність продукції; 3) зручність в експлуатації; 4) естетичні властивості продукції.

3. Поняття та категорії в галузі управління якістю продукції

В галузі управління якістю використовують ряд понять, що охоплюють різні аспекти цієї галузі:

1) поняття система – це сукупність взаємопов’язаних елементів;

2) поняття управління – це скоординована діяльність, що спрямовує діяльність в потрібному напрямку;

3) поняття найвище керівництво – це особа чи група осіб, що спрямовує і контролює діяльність організації на найвищому рівні;

4) поняття система управління – це система, що встановлює політику та цілі і дає змогу досягти цих цілей;

5) поняття управління якістю – це діяльність, що полягає у спрямуванні і контролюванні організації щодо якості;

6) поняття політика у сфері якості – це загальні наміри та спрямованість організації до якості, сформульованої найвищим керівництвом;

7) поняття система управління якістю – це діяльність, що спрямовує і контролює діяльність організації щодо якості;

8) поняття постійне поліпшення – це повторювана діяльність щодо підвищення якості;

9) поняття цілі у сфері якості – це те, до чого прямують у сфері якості.

Для функціонування системи якості сформульовані основні задачі цієї системи:

1) формулювання і реалізація політики якості;

2) періодичне коректування цілей з урахуванням реальних умов;

3) розробка і періодичне оновлення програми якості з визначенням першо-чергових задач, термінів, персоналу і фінансових засобів;

4) складання річних звітів з якості і їх наступний аналіз;

5) організація структури і документації системи якості, в першу чергу «Настанови з якості»;

6) призначення співробітника, що відповідає за створення і ведення документації системи якості; він є підлеглим вищому керівництву і має прямий доступ до нього.

Система управління якістю продукції спирається на взаємозалежні категорії управління: об’єкт, цілі, фактори, суб’єкти, методи, функції, засоби, принцип, вид і ін. Все вищеназване дає змогу охарактеризувати управління якістю продукції як постійний, планомірний, цілеспрямований процес впливу на всіх рівнях на фактори і умови, що забезпечують створення продукції найвищої якості. Крім того, управління якістю розглядається як коригувальний вплив на процес формування якості у виробництві, тобто управління якістю – органічна частина загального управління виробництвом й одна з галузей «дерева цілей».

Показники якості залежно від характеру завдань щодо оцінювання рівня якості продукції можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від специфічних особливостей продукції й умов її виготовлення та використання деякі з груп показників якості продукції в класифікації можуть бути відсутні. За необхідністю, вводяться додаткові групи показників, характерні для певного виду продукції. Це можуть бути показники однорідності, стійкості продукції до зовнішніх впливів тощо.