2. Інструменти контролю якості

Інструментами контролю якості є: діаграми причин і результатів; гістограми розсіювання, генеральні сукупності та вибірки; гістограми розсіювання.

Діаграми причин і результатів, що дозволяють виявити ланцюг причин і результатів у простій, доступній формі.

Етапи побудови такої діаграми:

1) вибрати показник якості, причини зниження якого треба визначити;

2) провести в середині чистого аркуша паперу горизонтальну лінію «хребет» діаграми і в кінці її записати аналізований показник якості;

3) провести під кутом, близьким до прямого, похилі лінії до «хребта» у вигляді стрілок – «великих кісток хребта», на кінцях яких написати головні причини, які можуть впливати на показник якості;

4) провести до «великих кісток хребта» горизонтальні лінії – «середні кістки», на яких написати вторинні причини, що впливають на головні;

5) за наявності причин третинного порядку, що впливають на вторинні причини, проводять похилі стрілки – «дрібні кістки» до «середніх кісток» і підписують причини;

6) проранжирувати причини за значимістю та виділити особливо важливі, які найбільш впливові на показник якості. Обвести назви цих причин подвійними лініями.

Після побудови діаграми та виділення передбачуваних причин проводять вимірювання показника якості і виділяють групи даних по кожній розглянутій причині.

Для оцінки сукупності виробів за випадковою вибіркою застосовуються гістограми розсіювання, генеральні сукупності та вибірки. Підготовка даних проводиться за наступними етапами:

1) обчислити розмах вибірки (R). Розмах вибірки дорівнює різниці найбільшого і найменшого значення вимірів діаметрів: R = 0,045 мм;

2) визначити кількість і розміри одного інтервалу розмаху вибірки. Для наочності гістограми рекомендується вибирати при її побудові від 5 до 20 інтервалів рівної широти. В даному випадку можна прийняти кількість інтервалів рівним 9 при широті одного інтервалу 0,005 мм;

3) підготувати бланк таблиці з такими графами: номер інтервалу, межі інтервалу, середнє значення інтервалу, кількість вимірювань в кожному інтервалі;

4) визначити межі інтервалів. Нижня межа першого інтервалу дорівнює мінімальному значенню вимірювання у вибірці, а верхня межа дорівнює сумі значень нижньої межі і величині інтервалу. Нижня межа другого інтервалу дорівнює верхній межі першого. І так далі до дев’ятого інтервалу, у якого верхня межа дорівнює максимальному значенню вимірюваного діаметру;

5) обчислити значення середини кожного інтервалу. Очевидно, що середня точка кожного інтервалу має середнє значення меж інтервалу;

6) заповнити таблицю.

Побудова гіксограми передбачає такі етапи:

1) взяти аркуш паперу в клітинку і нанести на ньому горизонтальну лінію, на якій треба відкладати значення вимірювань діаметрів осей. Масштаб по вісі вибирається зі співвідношення розміру аркуша й середнього значення розмаху вибірки. Наприклад, кожні 10 мм аркуша відповідають широті одного інтервалу 0,005 мм. Нанести на горизонтальній осі увесь розмах з розміткою кожного інтервалу. Залишити при цьому ліворуч і праворуч вільні місця, рівні широті одного інтервалу. Окреслити точками середини кожного інтервалу;

2) нанести на папір вертикальну вісь. Місце перетину з горизонтальною віссю – крайня ліва точка додаткового (нульового) інтервалу. Масштаб по вісі вибирається зі співвідношення розміру аркуша і максимальної кількості вимірювань в одному інтервалі. Наприклад, на кожні 25 мм аркуша – 5 вимірів;

3) побудувати в кожному інтервалі прямокутники, висота яких відповідає кількості вимірювань в інтервалі. Ця стовпчаста діаграма і є гістограма розподілу. Нанести на цю гістограму лінію з відрізків, які об’єднують точки середини інтервалів на верхніх полицях прямокутника. Безперервна лінія, що з’єднує інтервали називається полігоном розподілу. При збільшенні кількості інтервалів і зменшенні їх широти полігон розподілу перетворюється в практичну криву розподілу. Відстань між крайніми точками першого і останнього інтервалу називається розмахом або полем розсіювання.

Гістограми розсіювання використовується для визначення залежностей між двома змінними на практиці. Етапи їх побудови такі:

1) зібрати парні дані (х, у), між якими необхідно дослідити залежність. Рекомендується не менше 30 пар даних;

2) знайти максимальне та мінімальне значення для х і у. вибрати шкалу на горизонтальній і вертикальній вісі так, щоб обидві довжини робочих частин шкали були приблизно однакові. Якщо одна змінна – фактор, а інша – характеристика якості то вибрати для фактора горизонтальну вісь, а для характеристики – вертикальну;

3) накреслити на аркуші паперу графік і нанести на ньому дані вимірювань. Якщо зустрічаються однакові значення пар, то нанести другу точку поруч з першою;

4) нанести на графіку позначення координат (х, у) або назви змінних, а також чисельні значення величини.