Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
193.72 Кб
Скачать
  1. Організаційна структура і документація системи якості

Існує різниця між підходами до системи управління якістю:

так, стандарти серії ISO 9000 містять вимоги до систем управління якістю; методичні рекомендації щодо поліпшення показників діяльності; оцінювання систем управління якістю. Моделі досконалості містять критерії, за якими проводиться порівняльне оцінювання показників діяльності організації. Результати оцінювання застосовуються до всіх видів діяльності організації та всіх зацікавлених сторін. В моделях досконалості критерії оцінювання забезпечують організації підставу для порівняння показників її діяльності з показниками інших господарюючих суб’єктів.

Міжнародна організація зі стандартизації, ISO (The International Organization for Standardization, ISO) – це неурядова організація, що була заснована в 1947 році. Вона поєднує представників зі 140 країн світу. Вона сприяє розвитку стандартизації й активізації ролі стандартів в усьому світі.

Завданням ISO є розвиток співробітництва між державами, міжнародний обмін в інтелектуальній, науковій, технічній й економічній сфері діяльності.

Результатами діяльності ISO є публікація узгоджених міжнародних стандартів за всіма напрямами життєдіяльності, крім області, що ставляться до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК).

Кожна держава вирішує самостійно, у якому ступені міжнародні стандарти ISO будуть використовуватись в національній економіці.

Використання гармонізованих стандартів ISO здійснюється такими методами:

− прийняття національного стандарту без якої-небудь зміни тексту міжнародного документа або «прямий метод»;

− прийняття автентичного міжнародному стандарту тексту з додатковими вимогами, що відображають національні особливості;

− прийняття національних стандартів з використанням положень і норм міжнародних стандартів як вихідна інформація з різним ступенем запозичення.

Підготовка і впровадження системи якості вимагає певних зусиль колективу організації. Відповідність вимогам стандартів ISO серії 9000 – це безперервний процес, що вимагає постійного поліпшення.

В 1993 р. у рамках ISO було створено «Управління охороною навколишнього середовища» (Environmental management). Воно в 1996 р. прийняло комплекс стандартів ISO серії 14000 для побудови ефективної системи управління навколишнім середовищем і менеджменту екологічними аспектами діяльності підприємств.

Основним стандартом серії ISO 14000 є стандарт ISO 14001:1996 «Система управління навколишнім середовищем. Вимоги й посібник із застосування».

У стандартах цієї серії відображені такі аспекти і області управління навколишнім середовищем: терміни і визначення; системи екологічного менеджменту; екологічний аудит і дослідження в області екології; оцінка продукції на різних стадіях життєвого циклу; екологічне маркування продукції.

Стандарти серії ISO 14000 застосовуються підприємствами різних форм, розмірів і видів діяльності і можуть використовуватись в державах із будь-якими географічними і політичними умовами. На відміну від природоохоронних стандартів, сімейство ISO 14000 не регламентує кількісні показники впливу підприємств на навколишнє середовище.

Робота в області сумісництва стандартів серій ISO 9000 і ISO 14000 ведеться за такими напрямами:

− єдність термінології стандартів;

− систем управління якістю й охороною навколишнього середовища в рамках однієї організації;

− проведення спільних перевірок й аудиту систем якості й навколиш-нього середовища.

Системи управління на основі стандартів серії ISO 14000, вимагають перегляду функціонування об’єктів підприємництва, пов’язаних із впливом на навколишнє середовище.

Основними елементами стандарту ISO 9001:2000 є:

1) політика організації в області управління якістю та охорони навколишнього середовища;

2) цілі, завдання, планування діяльності організації;

3) вимір, аналіз і поліпшення якості;

4) коригувальні й попереджуючі дії, що повинні впливати на виробництво;

5) аналіз з боку керівництва результатів діяльності;

6) структура й відповідальність;

7) моніторинг і вимір;

8) постійне поліпшення системи якості.