2. Взаємозв’язок нормування якості та систем якості у світі
Згодом змінилися організаційні структури управління якістю, тобто з’явилися центральні відділи управління якістю або забезпечення якості і елементи комплексних систем управління якістю у наукових, проектно-конструкторських, виробничих, що забезпечують якість у збутових підрозділах; підвищився статус робіт із забезпечення якості продукції чи послуг. Систему управління якістю очолив керуючий найвищого рангу – віце-президент з якості. Ці принципи стали основою системи управління якістю А.В. Фейгенбаума. Вона внесла значні зміни у внутрішньофірмове управління. Ця система стала реалізовуватись в Японії.
Система всебічного управління якістю (TQM) заснована на так званих циклах Демінга.
Об’єктом TQM є життєвий цикл виробу, тобто системний підхід до всіх етапів життєвого циклу: вивчення вимог ринку, доставка готової продукції споживачеві і її технічне обслуговування в процесі експлуатації.
3. Досвід управління якістю товарів у світі
Дослідження й розробки, виконані вченими різних країн, підтвердили, що якість кінцевої продукції визначається й залежить від якості сировини, техніки й технології. Для отримання якісної продукції слід забезпечити відповідні рівні конструкторських розробок, якість техніки й технології, що визначають технологічний аспект проблеми забезпечення якості.
У різних країнах світу виникли різні системи управління якістю продукції. Так, у середині 1950-х років у СРСР виникла Саратовська система бездефектного виготовлення продукції. Вона передбачала постійну увагу колективу підприємства до якості продукції і здачі її з першого пред’явлення.
В США і у Західній Європі у 1950-х роках виникли форми самоконтролю якості. Одна і них одержала назву нульових дефектів або бездефектної праці. Ця форма самоконтролю якості передбачала введення певних організаційних заходів, а також використання спеціальних мір матеріального й морального стимулювання. Це сприяло створенню умов для того, щоб весь персонал виконував свою роботу якісно, без дефектів і переробок. Контроль за якістю праці здійснював сам виконавець. У системі бездефектної праці (БП) виділяють: здачу продукції з першого пред’явлення, роботу з особистим клеймом і ін.
В Японії в 1950-ті роки стали функціонувати кружки якості (Quality Circle, QC). Вони з’явились, як логічне продовження й розвиток японських концепцій і практики управління персоналом і якістю. Кружки стали однією з форм, у яких стали реалізовуватися управлінські підходи й концепції підвищення ефективності.
Найвищою формою діяльності кружків якості було навчання робітників і майстрів. За програмами навчання:
− програма навчання бригадирів статистичним методам контролю якості – у металургійній компанії «Фудзи Сэйтэцу»;
− випуск навчальних матеріалів з контролю якості – у компанії «Тэкко кекам»;
− програма з навчання – у компанії «Мицубиси дэнки».
Потім з’явились Міжнародні стандарти ISO серії 9000, які стали подальшим розвитком теорії і практики сучасного менеджменту якості.
З кінця 1980-х років підприємства країн з ринковою економікою займалися розробкою, впровадженням і сертифікацією систем менеджменту якості, тобто сформувався системний підхід до менеджменту якості. При цьому увага стала приділятися якості продукції й якості надання послуг. Завдяки цьому надання послуг не протиставляється виробництву продукції. Послуги й товари взаємозалежні, але співвідношення між ними може різнитися.
При наданні послуг виробництво й споживання взаємозалежні. Без активного співробітництва сторін виробництво неможливе.