9. Варшавський договір 1920 р.: причини укладення, умови та його наслідки.

Варша́вський договір — міждержавний договір Польщі і Української Народної Республіки, згідно з яким в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.

Причинами підписання Варшавської угоди були:

• Бажання не допустити встановлення влади більшовиків та бажання зберегти незалежність УНР зі сторони С. Петлюри

• Польща бажала розширити свої території, а також не допустити приходу до влади більшовиків на Україні.

• Західноукраїнські землі були важливим об'єктом переговорів у квітні 1920 р.

Ця угода мала символічне значення для УНР. Попри це, уряд Симона Петлюри мусив піти на великі поступки, бо визнавалися уже де-факто встановлені кордони по межі розташуванням польських військ в Україні — по річці Збруч. Це означало тимчасове зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся,Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Такий крок уряду Симона Петлюри оцінили вкрай негативно деякі українські політики того часу і більшістю населення окупованих Польщею територій.

За цим договором Польща зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України. Гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні. Договір уклали таємно, фактично, С.Петлюра визнав питання Східної Галичини внутрішньою справою Польщі, чим нівелював угоду про злуку між УНР і ЗУНР (1919). Складовою частиною договору була військова конвенція, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України.

10. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості

Перша світова війна є одним з переломних подій світової історії, саме їй судилося визначити еволюцію всього подальшого часу. За чотири роки буремних і трагічних подій відбулися кардинальні зміни в еконміці, національній організації та соціальній структурі світу. На тлі цього збройного конфлікту, що досить швидко набув світових масштабів, виникають сучасні форми національного відродження. Воєнні дії 1914-1918рр. надали поштовху технічній революції. Водночас конфлікт світового масштабу відкрив усі глибини гуманітарного падіння, на які спромоглася людина, незважаючи на усі досягнення цивілізації. Війна фактично зруйнувала оптимістичну культуру Європи. 

Причини першої світової війни мали глобальний характер і зводились до того, хто буде домінувати на континенті - Німеччина і її союзники, чи країни Антанти.  Однак, поряд з об'єктивними причинами, що призвели до збройного конфлікту, були й суб'єктивні. Допоміг підкласти запал до бочки з порохом, що призвів до вибуху війни, спадкоємець австро-угорського трону Франц-Фердинанд. 28 червня 1914р. він зневажив пораду не їхати до Боснії, а приїхав з офіційним візитом до боснійської столиці м.Сараєво. Він привіз із собою свою дружину - чешку Софію і зумисне захотів, щоб його візит збігся із сербським національним святом - днем св.Віта, річницею Косовської битви. В очах сербів це була спланована образа.

 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Росія у відповідь оголосила наказ про мобілізацію. У той же день Німеччина висунула ультиматум Росії і Франції. Однак відповіді не отримала. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня - Франції. На слідуючий день війну Німеччині оголосила Англія. Так розпочався світовий конфлікт. 

Значні верстви українського населення на початку війни теж були захоплені патріотичними настроями, але виявилися вони в Наддніпрянщині і в західноукраїнських землях по різному. Українська громадськість Наддніпрянщини підтримала у війні царський уряд, а переважна частина українців Галичини, Буковини і Закарпаття - уряд Австро-Угорщини.  По різному поставилися до вибуху війни політичні партії України. У Наддніпрянщині місцеві організації майже всіх загальноросійських партій (кадети, меншовики та ін.) підтримали уряд. 

Противником ведення війни виступила Російська соціал-демократична робітнича партія більшовиків, яку очолював В.Ленін. Ця партія висунула гасло перетворити війну імперіалістичну у громадянську, спрямовану проти уряду. 

Деякі організації УСДРП, зокрема Катеринославська, засудили війну. На таких позиціях стояв і один з провідних лідерів цієї партії В.Винниченко. 

Позиція українських політичних партій Галичини була однозначною: вони підтримали уряд Австро-Угорщини у війні з Росією.