53. Розкрийте суть операції “Вісла”.

Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок — 29 березня) за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, ПНР та ЧСР. Полягала у примусовій, з використанням військ (СРСР, ПНР, ЧСР), депортації українців з їх етнічних територій. Операцію проводили польські, радянські та чехословацькі підрозділи. Мета — повністю придушити будь-які національно-визвольні рухи українців на території трьох держав, ліквідувати Українську повстанську армію та розпорошити українську національну меншину в Польщі. Операцію з депортації українців розробили взимку 1947 року, формальним приводом для початку "Вісли" стала ліквідація загонами УПА одного з міністрів оборони Польщі. 28 квітня 6 польських дивізій, численні відділи служб безпеки оточили території, на яких проживало українське населення — Лемківщину, Надсяння, Підляшшя та Холмщину. В той самий час відділи НКВС та підрозділи чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі. Акція з депортації перетворилася на геноцид. Українців, які не бажали залишати батьківські землі, поляки по-звірячому вбивали. Незгідних запроторювали у концтабори, членів УПА розстрілювали на місці. До масових страт українців долучилося і місцеве населення — поляки вбивали та палили хати своїх сусідів-українців. Жертвами польсько-радянського терору стали тисячі українців, сотні тисяч втратили свої домівки. Проти свавілля виступила УПА, загони якої оперативно перейшли кордон з Польщею та вступили у бій з підрозділами польської армії. Проте хоробрі, але малочисельні повстанці не змогли зупинити репресивного апарату, і операція "Вісла" тривала до свого завершення у жовтні 1947 року.

54. Серпневий „путч” 1991 р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.

У Серпні 1991 року Державний комітет з надзвичайного стану відчайдушно і безуспішно намагався врятувати Радянський союз від розпаду. Однак, невдалий переворот, натомість, мав діаметрально протилежний результат. На початку 1991 року перший президент СРСР Михайло Горбачов підготував нову союзу угоду, яка мала прийти на заміну договору про утворення радянського союзу, підписаного у 1922 році. Новий документ передбачав створення конфедерації - Союзу Суверенних держав на заміну СРСР та фактично означав децентралізацію влади та виведення членів колишнього Союзу з-під впливу Москви.

Ідея страшно не подобалася старій партійній номенклатурі, яка не могла змиритися з фактичним розпадом СРСР. Було прийнято рішення організувати Державний комітет з надзвичайного стану, щоб завадити підписанню договору. На чолі заколоту стояв віце-президент СРСР Генадій Янаєв. Діяти заколотники вирішили, коли президент СРСР Михайло Горбачов лікувався в Криму. 18 серпня група ДКНС полетіла до Форосу, де була резиденція Горбачова. Коли путчисти розповіли президенту СРСР про ситуацію, та поцікавилися, що він буде робити, Михайло Сергійович страшенно злякався. Потім, через 10 років, Горбачов розповідатиме, що намагався чинити опір заколотникам. Але панічні настрої колишнього генсека зафіксовані в численних допитах путчистів. 19 серпня Янаєв підписав указ про запровадження в СРСР надзвичайного стану. В Москву увійшли танкові бригади та підрозділи повітряно-десантних військ. Горбачова оголосили таким, що не може виконувати обов'язки. Війська ДКНСівців зайняли ключові точки столиці. Заколотники планували заарештувати президента РСФСР Бориса Єльцина, але вирішили цього не робити, а лише приставили до нього спостерігачів з КДБ. Цей факт зовсім не завадив Єльцину після оголошення надзвичайного стану моментально зібрати своїх однодумців, влаштувати в центрі Москви багатотисячний мітинг та оголосити ДКНС поза законом. 19 та 20 серпня вулиці Москви заполонили сотні тисяч противників перевороту. Люди окопалися біля будівлі Верховної Ради СРСР. Завдяки вмовлянням народу на бік повстанців стали масово переходити солдати, яких в Москву звезли заколотники. Ті, що залишалися на боці путчистів, при всьому бажанні не могли втрутитися - адже перед походом на Москву екіпажам танків та бронемашин не видали боєкомплектів. 21 серпня путч ДКНС фактично завершився. Війська вивели з Москви, Верховна Рада СРСР визнала путчистів поза законом. В Москві почалися масові народні гуляння, люди вітали Бориса Єльцина та раділи завершенню перевороту. Учасників ДКНС заарештували, усі вони постали перед судом за звинуваченнями у державній зраді. Невдалий переворот лише наблизив остаточний розвал СРСР.

24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України — документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Проголошена незалежність надзвичайно гостро поста¬вила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:

Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав по¬рядок їх охорони та правила переходу. 12 грудня цього ж року з метою гарантування економічної безпеки республі¬ки Президент України підписав Указ «Про утворення дер¬жавного митного комітету України».

Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Вер¬ховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Закону громадяни¬ном інших держав і не заперечував проти отримання гро¬мадянства України.

Визнання національної символіки як державної. У січні — лютому 1992 р. постановами Верховної Ради за¬тверджено як державний гімн мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено — держав¬ним прапором, а тризуб — малим гербом України.

Запровадження власної грошової одиниці. З метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового викорис¬тання, а 2 вересня 1996 року відповідно до Указу Прези¬дента на зміну купону прийшла справжня національна ва¬люта — гривня.

Нового імпульсу розбудові армії надав референдум 1 грудня 1991 року. Вже 6 грудня побачив світ Закон «Про Збройні сили України», у якому Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права офіційно проголо¬шувала створення власних збройних сил. Пріоритетним напрямом державотворчого процесу є формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової. Вищий законодавчий орган Украї¬ни — Верховна Рада — дістався в спадок від Української РСР. її було обрано ще навесні 1990 р., і аж до весни 1994 р. депутати Верховної Ради дванадцятого скликання визна¬чали перебіг законодавчого процесу.