2. Мезоліт на території сучасної України.

Мезоліт, Середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12,000-7,000 до РХ), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.

Початок мезоліту пов’язаний з закінченням останнього зледеніння , яке призвело до змін клімату – клімат став наближеним до сучасного, а також відбулося зникнення мегафауни (гігантські ссавці – мамонти, шаблезубі тигри, печерні медмеді та ін.), замість мегафауни поширюються численні копитні – тури, коні, олені, віслюки та дрібні види тварин – зайці, білки, птахи. Зникнення мегафауни призвело до продовольчої кризи в давніх людей. Тепер, замість колективного полювання на великих звірів мисливці освоюють техніку індивідуального та групового полювання на копитних та дрібних звірів.

У мезоліті на території сучасної України виділялися чотири природно-ландшафтні зони: лісова - Карпати, Волинь, Полісся; регіони Правобережного та Лівобережного лісостепу; степова зона, регіони гірського Криму. Люди стали дедалі більше опановувати й по-господарськи розробляти вододіли, долини малих водотечій. Вони, як і раніше, займалися полюванням, рибальством, збиранням плодів та ягід. Мисливство було провідною галуззю господарства. У зв'язку з тим, що в цей період зникли мамонти та деякі інші звірі, змінився характер полювання: від колективного полювання на стадну дичину переходили до індивідуального чи групового промислу невеликих звірів. Величезним досягненням став винахід лука і стріл - зброї далекої дії, за допомогою якої люди забезпечували себе постійними запасами їжі. Через труднощі відтворення природного середовища посилювалася міграція людей, укріплювалися племінні структури. Характерно, що етнічні риси починали насамперед формуватися в населення гірського Криму та в степу, де швидко відбувався перехід до нових форм господарювання. Дещо пізніше вони почали фіксуватися в українському Поліссі.

У період мезоліту люди оволоділи технікою виготовлення з кремнію вузьких тонких і гострих пластинок, потрібних для виготовлення так званих вкладишевих знарядь, зокрема вістер списів, ножів, гарпунів (їхня основа вирізалася з кістки чи дерева, а в пази вставлялися пластинки). З'явилися знаряддя для обробки дерева.

У цю епоху розпочалося приручення диких тварин. Люди приручили собаку (вперше це вдалося туземцям Австралії та Нової Зеландії), а дещо пізніше - свиню й бика.

В Мезоліті людство приручає собаку (яка спочатку використовувалася в якості їжі), трохи пізніше овець та кіз, а також людство робить перші кроки у вирощуванні рослин.

В часи Мезоліту відбувається докорінна зміна родових та сімейних стосунків. Відбувається перехід до парної сім’ї, економічна роль якої значно зростає. Група сімей складали родову община, серед яких поширюється екзогамія – заборона шлюбних відносин в межах свого роду або общини.

Також розвиваються релігійні уявлення. В часи Мезоліту, люди поклоняються небесним світилам, особливо Сонцю. Померлих членів общини ховали в скорченому або у випрямленому положенні. Тіла мертвих засипали вохрою, а також разом з померлими клали зброю та знаряддя праці. За уявленням тих часів, смерть – це перехід людини з одного світу в інший, і тому їй необхідно дати найбільш необхідні речі в житті тогочасної людини (такі уявлення також продовжують панувати серед людей і в наступні часи.)

На території України налічується майже 1 000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба - у Криму, Гребениківська стоянка - на Одещині, Журавська- на Чернігівщині та ін.). Цікавою пам'яткою епохи мезоліту є печера поблизу села Баламутівка на Букови-ні, стіни якої розмальовані зображеннями людей і звірів, мисливців, танцюючих чаклунів.