Питання 7: Первинні засоби пожежогасіння. Порядок утримання, використання.
Первинні засоби пожежогасіння призначені для гасіння пожеж у начальній стадії їх розвитку. До первинних засобів пожежогасіння відносяться вогнегасники, ящики з піском, кошма, пожежні цеберки, шансовий інструмент (сокири, багри, лопати, ломи та інш). До первинних засобів пожежогасіння можна також віднести пожежні кран-комплекти, які живляться водою від внутрішнього протипожежного водогону станції. До складу пожежних кран – комплектів, що встановлені на станції, належать пожежні рукави діаметром 51 мм, ручний пожежний ствол, який повинен мати один і той же діаметр з’єднувальної головки з рукавом та пожежним краном та також відноситься до протипожежного кран-комплекту. Перегінні тунелі також обладнані тунельним протипожежним водогоном діаметром 89 мм. Уздовж усього тунелю, через кожні 90 метрів встановлені пожежні крани.
Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для відкритих територій та установок.
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».
На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:
захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);
зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.
Усі станції метрополітену обладнані порошковими та вуглекислотними вогнегасниками різного об’єму. Крім того, рухомий склад метрополітену – вагони типу ЕЖ-3 обладнані модульними системами пожежогасіння (аерозольними вогнегасниками типу «Маг» або «Пурга»).
В вуглекислотних вогнегасниках вогнегасним засобом є зріджений двоокис вуглецю.
В порошкових вогнегасниках в якості вогнегасного засобу застосовують сухі порошки на основі соди різноманітної рецептури.
В аерозольних вогнегасниках в якості вогнегасного засобу застосовують пароутворюючі речовини на основі галоїдированих вуглеводородів (брометил, хладон, суміши декількох хладонів або суміш хладона с брометилом та інш.).
- За засобом приведення в дію вогнегасники поділяються на:
- з вентильним затвором;
- з запорно-пусковим пристроєм пістолетного типу;
- з піропуском;
- з пуском від постійного джерела тиску.
Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно зірвати пломбу, висмикнути запобіжну чеку, направити розтруб на полум’я та залежно від типу пуско-запорного пристрою, відкрутити вентиль або нажати на запорно-пусковий пристрій пістолетного типу. Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння різних речовин і матеріалів, електроустановок до 1000 В, двигунів внутрішнього згорання, горючих рідин. Забороняється гасити матеріали, горіння яких відбувається без доступу повітря.
Принцип дії заснований на витисненні двоокису вуглецю надмірним тиском. При відкриванні запорно-пускового пристрою СО 2, по сифонній трубці надходить до розтруба. СО 2, зі зрідженого стану переходить у тверде (снігоутворення) температура якого знижується до мінус 80 градусів Цельсію. Вуглекислота, потрапляючи на палаючу речовину ізолює її від кисню та охолоджує. Під час експлуатації вуглекислотного вогнегасника заборонено доторкатись до розтруба.
Для приведення в дію порошкового вогнегасника необхідно зірвати пломбу, висмикнути запобіжну чеку, направити резиновий сприск на полум’я та нажати на запоно-пусковий пристрій пістолетного типу. Натискаючи на пуско-запорний пристрій можна подавати вогнегасячу речовину порціями. Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння різних речовин і матеріалів, електроустановок до 1000 В, двигунів внутрішнього згорання, горючих рідин.
Принцип дії - при спрацюванні запорно-пускового пристрою проколюється заглушка балону з робочим газом (вуглекислий газ, азот). Газ по трубці підводу надходить у нижню частину корпуса вогнегасника і створює там надмірний тиск. Порошок витісняється по сифонній трубці в шланг до стволу. Натискаючи на курок ствола або запорно-пусковий пристрій можна подавати порошок порціями. Порошок, потрапляючи на палаючу речовину ізолює її від кисню.
Забороняється:
експлуатувати вогнегасники з наявністю вм'ятин, здутостей або тріщин на корпусі, на запірно-пусковому пристрої, на накидній гайці, а також у разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску (для закачних вогнегасників);
завдавати удари по вогнегаснику;
розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт;
кидати вогнегасник у полум'я під час застосування за призначенням та вдаряти ним об землю для приведення його до дії;
спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) під час його експлуатації у бік людей;
використовувати вогнегасник для потреб, не пов'язаних з пожежогасінням.
Гасіння осередків пожежі, які виникли поза межами приміщень,
потрібно здійснювати з навітряного боку.
Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не
дозволяється здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини,
спрямованими назустріч один одному.
Вуглекислотні вогнегасники повинні застосовуватись у тих
випадках, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та об'єкти (обчислювальні центри, радіоелектронна апаратура, музеї, архіви тощо).
Під час застосування вуглекислотного або порошкового вогнегасника
для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою електричного струму до 1000 В, необхідно витримувати безпечну відстань (не менше 1 м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.
Забороняється застосовувати водяні та водопінні вогнегасники для
ліквідації пожеж обладнання, що перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла та розбризкуванням пального.
Застосування порошкових вогнегасників для захисту обладнання, яке
може вийти з ладу в разі попадання в нього вогнегасного порошку (електронне обладнання, електронно-обчислювальні машини), дозволяється лише за відсутності газових вогнегасників.
Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно
брати до уваги утворення високої запиленості і як наслідок - зниження видимості в захищуваному приміщенні.
Під час гасіння пожежі вуглекислотними вогнегасниками необхідно
враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі захищуваного приміщення, особливо якщо воно невелике за об'ємом.
Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних
місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі.
При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних
променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати
перешкоди під час евакуації.
Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.
Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.
Модульні самоспрацьовуючи вогнегасники типу «Маг» та «Пурга» встановлені на вагонах типу ЕЖ-3 у найбільш пожежонебезпечних місцях - реостатних контролерів, лінійних контакторів, перемикачів положень. (Відсік стативу АРС (на головних вагонах), ящик акумуляторної батареї, ящик БС-29, ящик ПК-162, ящик ЯК-36, ящик як-37, мотор-компрессор). Принцип роботи вогнегасника заснований на спрацюванні піропатрону, від запального фітіля.
Питання 8: пожежонебезпечні місця на вагонах рухомого складу метрополітену:
Ос
Основними пожежонебезпечними містами на вагонах метрополітену є:
Тягові двигуни;
Електроконтактні коробки;
Реостатний контролер;
Перемикачі положень;
Лінійні контактори;
Двигун компресора;
Блоки акумуляторних батарей.
Питання 9: Заходи пожежної безпеки не робочому місті.
Безпека перевезення пасажирів на електрорухомому складі метрополітену багато в чому залежить від пожежної безпеки. У свою чергу пожежна безпека в даному напрямку складається з ряду компонентів. Зокрема, це конструктивні заходи, спрямовані на зниження пожежної небезпеки вагону (виконуються заводом виробником): комплекс пожежно-профілактичних робіт при виконанні технічного обслуговування і усіх видів ремонту на вагонах у повному обсязі, оснащення вагонів системами пожежної автоматики (пожежна сигналізація, модульні системи пожежогасіння) і первинними засобами пожежогасіння, що встановлюються у салонах вагонів та кабінах машиністів.
Відповідно до додатку 3 Правил пожежної безпеки в метрополітенах рухомий склад повинен бути забезпечений первинними засобами пожежогасіння із розрахунку:
Головний вагон метрополітену: 1 вогнегасник у кабіні машиніста (ВВК 3,5, ВП-5 або ВП-5Б), 1 вогнегасник у салоні вагона (ВВК 3,5, ВП-5 або ВП-5Б).
Проміжний вагон метрополітену: 1 вогнегасник у салоні вагона (ВВК 3,5, (старе маркування ОУ-5) ВП-5 або ВП-5Б).
На платформі станції біля місця зупинки головного вагону по І та ІІ коліях також розміщені первинні засоби пожежогасіння з розрахунку – вогнегасник ВП-50, біля нижньої гребінки ескалатора вогнегасник ВВК 56 (ВУ-80) або ВП-50. У районі розташування приміщення ДСП (на станціях глибокого закладення) ВВК 56 (ВУ-80).
Особи, які користуються метрополітеном, повинні:
виконувати вимоги пожежної безпеки, регламентовані правилами користування метрополітеном та рекомендаціями пасажирам в разі виникнення пожежі;
у разі виявлення задимлення або пожежі негайно повідомити про це працівників метрополітену, а в разі виявлення ознак пожежі чи задимлення у вагоні поїзда - машиніста через пристрій зв'язку «пасажир – машиніст».
Пасажирам метрополітену забороняється:
перевозити вибухові речовини та газові балони;
створювати ситуації, які заважають руху потоку пасажирів;
застосовувати відкритий вогонь та палити на станціях, у вагонах поїздів, вестибюлях, переходах пересадочних вузлів та в підземних (наземних) переходах суміщених з входами (виходами) станцій;
засмічувати пристанційні дільниці, вестибюлі, переходи, платформи станцій, колії, ескалатори, салони вагонів тощо.